Головко Анатолій Іванович — Вікіпедія

Головко Анатолій Іванович
Народився	22 червня 1954(1954-06-22) Новопавлівка, Барвінківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер	19 березня 2021(2021-03-19) (66 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Донбаська державна машинобудівна академія
Заклад	Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів»
Партія	КПУ
Нагороди

Анато́лій Іва́нович Головко́ (22 червня 1954(19540622), село Новопавлівка, Барвінківський район, Харківська область — 19 березня 2021, місто Київ) — український політик, діяч металургійної промисловості. Міністр промислової політики України у 2006–2007.

Народився у селі Новопавлівка, Барвінківський район, Харківська область.

У вересні 1971 — червні 1976 року — студент Краматорського індустріального інституту (Донецька область), за фахом інженер-механік, спеціальність «Устаткування та технологія зварювального виробництва».

У серпні — жовтні 1976 року — котельник 4-го розряду ремонтно-механічного цеху Нікопольського заводу феросплавів (Дніпропетровська область).

У листопаді 1976 — листопаді 1977 року — служба в лавах Радянської армії (Білоруський військовий округ, БРСР).

У лютому — серпні 1978 року — старший інженер планово-розподільчого бюро ремонтно-механічного цеху, у серпні 1978 — серпні 1980 року — старший інженер, заступник начальника ремонтно-механічного цеху, у вересні 1980 — червні 1984 року — старший інженер відділу головного механіка, помічник начальника плавильного цеху № 1 з механічного устаткування, у червні 1984 — лютому 1985 року — заступник головного механіка, у лютому 1985 — січні 1994 року — головний механік, у січні — березні 1994 року — заступник директора з комерційних і фінансових питань Нікопольського заводу феросплавів Дніпропетровської області. У березні 1994 — січні 2000 року — заступник голови правління з комерційних і фінансових питань ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» Дніпропетровської області.

У березні — липні 2000 року — начальник сектору феросплавів у представництві компанії «Єуропієн Трейдінг Груп» (м. Запоріжжя).

У липні 2000 — липні 2002 року — генеральний директор Українського промислово-інвестиційного консорціуму «Металургія» (м. Запоріжжя).

У серпні 2002 — січні 2003 року — радник-консультант з машинобудівного комплексу в представництві компанії «Єуропієн Трейдінг Груп» (м. Запоріжжя).

У грудні 2003 — травні 2005 року — радник із зовнішньоекономічних зв'язків представництва акціонерного товариства «Група Енергетичний стандарт» (Швейцарія) у місті Москві (Російська Федерація).

У травні — грудні 2005 року — 1-й заступник голови Запорізької обласної державної адміністрації. 8 листопада — 8 грудня 2005 року — виконувач обов'язків голови Запорізької обласної державної адміністрації.

У січні — серпні 2006 року — радник із зовнішньоекономічних зв'язків представництва акціонерного товариства «Група Енергетичний стандарт» (Швейцарія) у місті Києві.

4 серпня 2006 — 18 грудня 2007 року — міністр промислової політики України^[1][2].

Після 2008 року завершив політичну кар'єру. Помер на 67-му році життя 19 березня 2021 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′9.53″ пн. ш. 30°30′12.84″ сх. д. / 50.41931° пн. ш. 30.50357° сх. д. / 50.41931; 30.50357).

Був одружений, виховав двох дітей.

• Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1991).
• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999)^[3].

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.» — Київ, 2007