Змієшийка — Вікіпедія

Змієшийка
Час існування: ранній міоцен – досі
18-0 млн років тому
Anhinga rufa
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сулоподібні (Suliformes)
Родина: Змієшийкові (Anhingidae)
Reichenbach, 1849
Рід: Змієшийка (Anhinga)
Brisson, 1760
Мапа поширення змієшийок
Мапа поширення змієшийок
Види
Посилання
Вікісховище: Anhingidae
Віківиди: Anhinga
EOL: 8014
ITIS: 174754
NCBI: 9212
Fossilworks: 39685

Змієши́йка[1] (Anhinga) — рід сулоподібних птахів, єдиний у родині змієшийкових (Anhingidae). Існує чотири сучасні види в складі цього роду, один з яких перебуває під загрозою зникнення. Свою назву отримали завдяки своїй довгій тонкій шиї, яка при плаванні подібна змії, коли решта частина тіла прихована під водою.

Поширення

[ред. | ред. код]

Змієшийки поширені у тропічних, субтропічних та на півдні помірних регіонів. Трапляється в Австралії, Південній та Південно-Східній Азії, Африці, Центральній та Південній Америці, на південному сході США.

Змієшийки — великі птахи з різним диморфним (тобто різним у самців і самок) оперенням. У самців чорне і темно-коричневе оперення, прямий гребінець на потилиці, і більший, ніж у самиць, дзьоб. У самиць оперення менш яскраве, особливо на шиї і підгрудді. Як у самців, так і самиць є сірі переривисті лінії на оперенні верхньої частини крил. Дзьоб довгий, прямий, на кінці загострений, має злегка зубчасті краї. Лапи у змієшийок повністю перетинчасті, короткі й розташовані далеко в задній частині тулуба. Оперення намокає, подібно оперенню бакланів, і тому після занурення змієшийки широко розпрямляють крила, щоб дати йому просохнути. При польоті або посадці видають клацаючі або цвіркочучі звуки. При виведенні потомства дорослі птахи інколи видають каркаючі або шиплячі звуки. Змєшийки морфологічно та екологічно близькі до бакланів, але відрізняються від них рядом анатомічних особливостей.

Викопні види

Крім того, у викопному стані відомі інші роди змієшийкових:

  • Meganhinga Alvarenga, 1995 (ранній міоцен, Чилі)
  • "Paranavis" (середній міоцен, Аргентина) – має статус nomen nudum, оскільки назва запропонована у дипломній роботі, а згідно з правилами Міжнародної комісії із зоологічної номенклатури така назва не може бути валідною.
  • Macranhinga Noriega, 1992 (середній міоцен – ранній пліоцен, Південна Америка)
  • Giganhinga Rinderknecht & Noriega, 2002 (пізній пліоцен/ранній плейстоцен, Уругвай)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.