Ковєшніков Сергій Іванович — Вікіпедія
Ковєшніков Сергій Іванович | ||
---|---|---|
Прапорщик | ||
Загальна інформація | ||
Народження | 29 грудня 1962 Воронеж | |
Смерть | 29 серпня 2014 (51 рік) Червоносільське | |
Поховання | Військове кладовище № 2 | |
Псевдо | «Бірюк» | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2014 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Національна гвардія | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
Сергі́й Іва́нович Ковє́шніков (29 грудня 1962 — 29 серпня 2014) — прапорщик резерву Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.
Народився 1962 року у Воронежі (за іншими даними — у Житомирі), вся родина перебуває в Росії.[1] 1980 року закінчив ЗОШ № 7 міста Житомир. Вступив до Житомирського політехнічного інституту; після 1 курс за власним бажанням був призваний на службу до армії. Військовик, закінчив школу прапорщиків, служив у десантних військах. Доля військового закинула його на Далекий Схід — на морський флот у Владивосток; острів Руський.[2] Після закінчення контракту, заради батьків — які вже потребували допомоги — продовжив службу і повернувся до Житомира. Проживав у Житомирі, працював в охоронних фірмах; був кінологом.[3]
Відразу після російської інвазії до Криму пішов до військкомату, не взяли через вік. Він записався без оформлення. Пішов добровольцем, начальник майстерні технічної діагностики й ремонтних робіт, заступник командира 1-го взводу 3-ї розвідувальної роти, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Бірюк».
На околиці Червоносільського пожежна машина наштовхнулася на позицію російського танка Т-72 (6-а окрема танкова бригада збройних сил РФ), танк вистрелив прямою наводкою. Коли намагався полагодити один з автотранспортних засобів батальйону та відстрілювався, загинув від кулі снайпера молодший сержант Іван Ганя. «Тур» був у кабіні; загинув разом з «Редом», «Бані», «Восьмим», «Бірюком» (перебував усередині машини) та «Ахімом».
3 вересня тіло Ковєшнікова з тілами 96 інших загиблих привезено до дніпропетровського морга. 16 жовтня тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська, як невпізнаний захисник України.
Упізнаний за тестами ДНК, 17 березня 2015-го перепохований у Житомирі, Смолянське військове кладовище.
Без Сергія лишилися дружина, син Данило 1996 р.н.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
- 21 квітня 2017 року на фасаді житомирської ЗОШ № 7 імені В. В. Бражевського відкрито меморіальну дошку випускнику Сергію Ковєшнікову.
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 18
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]
- Іловайський Хрест (посмертно)
- Ковєшніков Сергій Іванович [Архівовано 24 Вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Небесна Гвардія(рос.)[недоступне посилання з липня 2019]
- Український Меморіал
- Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- 29 серпня — день пам'яті Героя Сергія Ковешнікова
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |