Опудало (логіка) — Вікіпедія

Опудало (англ. straw man fallacy) є логічною хибою (неформальною помилкою), що полягає у тому, що учасник дискусії підміняє аргумент, висунутий його опонентом, на більш слабкий і спростовує його. Тобто висловлюється позиція, яку легко заперечити, а потім вона приписується опонентові.^[1] Той, хто припускається цієї хиби, як кажуть, «воює з опудалом».

Техніка опудала використовувалася протягом усієї історії полемічної дискусії, зокрема, в суперечках з приводу надзвичайно заряджених емоційних проблем, де сторони конфлікту не демонстрували намір щиро розуміти позиції одне одного.

Також ця техніка часто використовується як форма маніпулювання мас-медіа.

Є декілька способів використання цієї техніки:

1. Представити тільки частину аргументації опонента (часто слабшу частину), спростувати її і вдати, що заперечена повна аргументація.
2. Представити аргумент опонента у слабшій формі, заперечити і вдати, що заперечена повна аргументація.
3. Представити аргументацію опонента в перекрученій формі, заперечити і вдати, що заперечена повна аргументація.
4. Представити когось, хто наводить слабкі аргументи на користь питання, що розглядається, як єдиного/основного захисника, спростувати його аргументи і вдати, що ви маєте рацію.
5. Придумати фіктивну особистість із вчинками або переконаннями, що критикуються, і вдати, що цей голем представляє групу, яку промовець критикує.

Помилково визначення й назва аргументів опудала вважаються нещодавно вигаданими, хоча ще Арістотель зауважив на важливості цієї логічної хиби; Дуглас Уолтон^[en] визначив, що «перше застосування цього методу ми можемо спостерігати у підручнику, як неофіційну помилковість» у Guides to Straight Thinking (Керівництво Прямого Мислення) Стюарта Чейза^[en] 1956 р. (стор. 40). Проте, класичний текст Чарльза Леонарда Гамбліна^[en] Fallacies (Омани) 1970 р. не згадує це ні як чіткий тип, ні навіть як історичний термін. Ідею «солом'яного опудала», можна знайти у книзі «The Scare-Crows of Sexual Slavery» американської громадської діячки Вікторії Вудгалл, написаної 1873 року.

Походження терміна невідоме. Використання терміну в риториці передбачає людську фігуру з соломи, яку можна легко знищити, наприклад, військовий тренувальний манекен або опудало.

Оманливість можна спостерігати у такому шаблоні:

1. Перша людина стверджує міркування X.
2. Друга людина виступає проти зовнішньо схожої пропозиції Y, так, ніби аргумент проти Y є аргументом проти X.

Це міркування — хибний висновок: воно не може спростувати запропоноване міркування шляхом його спотворення.

Приклади:

• Цитування опонента поза контекстом - обрання слів опонента для цитування таким чином, щоб спотворити їхнє задумане значення. При цьому сусідні фрази, які могли б пояснити наміри сказаного правильного, опускаються.
• Представлення когось, хто погано захищає певну позицію та заперечення аргументів цієї особи, таким чином створюючи враження, що всі, хто захищає цю думку - помиляються, а думка сама по собі хибна.
• Спрощення аргументу опонента і подальше спростування цієї спрощеної версії.
• Створення перебільшеної версії аргументу опонента і заперечення цієї перебільшеної версії.

1) Аргументи опудала часто виникають в публічних дебатах:

A: Ми повинні пом'якшити законодавство щодо вживання алкоголю.

Б: Ні, будь-яке суспільство, з необмеженим доступом до п'янких напоїв, втрачає свою норму трудової поведінки і хоче лише негайно задовольнити себе та свої бажання.

Початкова пропозиція — пом'якшити закони держави щодо вживання алкоголю. Людина Б неправильно витлумачила цю пропозицію, відповідає на неї, як ніби це було щось на зразок «(ми зобов'язані мати…) необмежений доступ до п'янких напоїв». Це логічна помилка, тому що Людина А ніколи не говорила про необмежений доступ до п'янких напоїв.

2) А: «Сонячні дні — це добре».

Б: «Якби всі дні були сонячні, то ніколи б не було дощу, а без дощу настали б посуха і голодна смерть».

У цьому випадку Б замінює твердження А на те, що нібито тільки сонячні дні — це добре, і відкидає його. А насправді говорить, що сонячні дні — це добре, не згадуючи нічого про дощові дні.

У 2006 році Роберт Таліс та Скотт Айнін розширили застосування і використання омани опудала, після того як попередні знавці галузі риторики були переконані, що опудало може приймати дві форми, оригінальну форму, у якій аргумент опонента спотворений, де звертання відбувається до представницької форми, і нової форми, яку вони назвали формою вибору.

Форма вибору фокусується на частковому і більш слабшому представленні аргументу опонента, яку легше спростувати. Легше спростовувати цей, більш слабкий аргумент, щоб спростувати аргумент суперника в цілому. Вони вказують на схожість форм вибору та помилковість поспішного узагальнення, в якому спростування протилежної позиції, більш слабшої, ніж позиція опонента утверджується як спростування всіх протилежних аргументів; вони виявили значно ширше використання форми вибору в сучасній політичній сфері та розглянули його значення як нового важливого інструменту для поліпшення громадського дискурсу.

Айкін і Таліс розширили цю модель в 2010 році, представивши третю форму. Посилаючись на «представницьку форму», як клясичне опудало, і «форму вибору», як слабкої людини, була названа третя форма — «невидимка». Аргумент-невидимка — повна вигадка, де обидві точки зору не існують, опонент не виражає точку зору як насправді існуючу, або принаймні опонент не стикався з нею.

• Ignoratio elenchi
• Argumentum ad Hominem
• Когнітивне упередження
• Список логічних помилок
• Per fas et nefas

• Підміна тези // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 214.
• Когнітивні прийоми логічного типу // Учбові Матеріали для студентів і школярів України
• Типові помилки в аргументації та критиці // pidruchniki.com
• Дайана Халперн, Психология критического мышления. «Соломенное чучело» с.199 (рос.) // moemesto.ru
• Соломенное чучело (рос.) // Словарь скептика