French
DeutschОрганізація НАТО з наукових досліджень і технологій — Вікіпедія
| NATO Research and Technology Organisation | |
|---|---|
| Організація НАТО з наукових досліджень і технологій | |
 Логотип організації | |
| Абревіатура | RTO |
| Тип | Наука і техніка |
| Засновано | 21 листопада 1996 |
| Розпущено | 30 червня 2012 |
| Країна |  Бельгія · .svg){kind=small} Франція |
| Штаб-квартира | Нейї-сюр-Сен, Франція |
| 48°53′17″ пн. ш. 2°16′07″ сх. д. / 48.88805556° пн. ш. 2.26861111° сх. д. | |
| Членство | 24 країни |
| Офіційні мови | англійська, французька |
| Вебсайт: sto.nato.int | |
 | |
Організація НАТО з наукових досліджень і технологій[1] (англ. NATO Research and Technology Organisation; фр. Organisation pour la Recherche et la Technologie OTAN) — науково-технічний центр НАТО, який працював у сфері кооперативних наукових досліджень та обміну технічною інформацією між 26 країнами-членами та 38 партнерами Організації Північноатлантичного договору. До розформування у червні 2012 р. був одним із найбільших науково-технічних центрів у світі: налічував понад 3000 учених та інженерів. Організація охоплювала широкий спектр досліджень: проводилися різного роду семінари, симпозіуми, форуми та інші науково-технічні заходи, на яких дослідники могли зустрічатися та обмінюватися знаннями й досвідом.
Організація була заснована у 1998[2] році в результаті злиття двох окремих груп: AGARD (консультативної групи аерокосмічних досліджень) і Defence Research Group (групи у галузі оборонних досліджень (AC/243), що входила до складу CNAD)[3]. Безпосередньо організація була підпорядкована CNAD (Конференції національних директорів озброєнь) і Військовому комітету НАТО. RTO припинила свою діяльність 30 червня 2012 р., з 1 липня 2012 р. її правонаступником стала STO (Організація НАТО з науки і технологій).
За ієрархією структура організації мала декілька рівнів: 1-й — Рада з досліджень і технологій, 2-й — рівень експертів, 3-й — рівень технічних груп.
Рада з досліджень і технологій — найвищий керівний та координаційний орган Організації НАТО з наукових досліджень і технологій. Члени Ради обиралися на підставі доручення Північноатлантичної ради через CNAD (Конференція національних директорів озброєнь) і MC (військовий комітет НАТО) по одному від кожної країни-учасниці Північноатлантичного альянсу. Кандидатурою могла бути як особа від уряду країни-висуванця, так і від наукових кіл або відповідної галузі. Як правило, члени Ради були старшими науково-технічними співробітниками.
Уся основна сфера діяльності Організації НАТО з наукових досліджень і технологій була покладена на сім основних технічних груп, які охоплювали широкий спектр науково-дослідної діяльності, а також спеціалізувалися на моделюванні та симуляції:
- Applied Vehicle Technology Panel (AVT) — група прикладних автомобільних технологій;
- Human Factors and Medicine Panel (HFM) — медична група;
- Information Systems Technology Panel (IST) — група інформаційних технологій;
- System Analysis and Studies Panel (SAS) — група системного аналізу;
- Systems Concepts and Integration Panel (SCI) — група системних концепцій;
- Sensors and Electronics Technology Panel (SET) — група сенсорних технологій;
- NATO Modelling and Simulation Group (NMSG) — група моделювання та симуляції.
Ці групи складалися з загальновизнаних світом вчених та інформаційних фахівців.
До кожної технічної групи було закріплено спеціальну експертну фокус-групу (всього їх було сім). Функції цих груп зводились до експертної оцінки науково-дослідної діяльності технічних груп. Передусім, експерти апробовували отримані результати на різного роду семінарах, симпозіумах[4], польових випробуваннях, лекціях та тренінгах, а також видавали матеріали в науково-періодичній літературі.
Організація синергетично співпрацювала з іншими органами НАТО. Перш за все підтримку надавали такі органи НАТО, як-от:
- Координаційна група досліджень і технологій (RTCG);
- Командування з трансформації ОВС;
- Агентство з консультацій, командування і управління;
- Конференція національних директорів озброєнь;
- Промислово-дорадча група НАТО (NIAG) у складі CNAD;
- COMEDS;
- Програма «Наука заради миру та безпеки»;
- Центр підводних досліджень та ін.
| № | Ім'я | Країна походження | Роки повноваження |
|---|---|---|---|
| 1 | Майк Яримович |  США | 1996–2000 |
| 2 | Нільс Холм |  Норвегія | 2000–2003 |
| 3 | Дон Даніель | США | 2003–2006 |
| 4 | Жак Бонгранд |  Франція | 2006–2009 |
| 5 | Роберт Вокер | .svg){kind=small} Канада | 2009–2012 |
| № | Ім'я | Країна походження | Роки повноваження |
|---|---|---|---|
| 1 | Ернст ван Хук |  Нідерланди | 1997–2000 |
| 2 | Кен Піблз | Канада | 2000–2003 |
| 3 | Ахмед Учер |  Туреччина | 2003–2006 |
| 4 | Грег Шнайдер | США | 2006–2009 |
| 5 | Альберт Хоснікс | .svg){kind=small} Бельгія | 2009–2012 |
- ↑ RTO Brochure 2009 [Архівовано 14 лютого 2013 у Wayback Machine.].
- ↑ NATO's new Research and Technology Organization by Dr. Keith L. Gardner and Lt. Col Terry A. Franks in NATO Review No. 1 — Jan. 1997 Vol. 45 — pp. 20-21. Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 6 серпня 2014.
- ↑ Healey, Eldon J. The Conference of National Armaments Directors : NATO's Forum for Armaments Cooperation. //Canadian Defence Quarterly, vol. 19, no. 4, February 1990, p. 23 - 27.
- ↑ Слюсар, В.И. (2008). Военная связь стран НАТО: проблемы современных технологий (PDF). Электроника: Наука, Технология, Бизнес. – 2008. - № 4. с. 67.
- NATO including Basic NATO Documents
- NATO RTO including RTO General Documentation
- Theodore von Karman with lee Edson The wind and beyond: Theodore von karman Pioneer in Aviation and Pathfinder in space: Little, Brown and Co. (inc), 1967, Library of congress Catalog card no. 67-11227.
- Jan van der Bliek Editor AGARD The History 1952—1997: RTO,1999, ISBN 92-836-1079-2.
