Хімічна кастрація — Вікіпедія

Хімічна кастра́ція (лат. castratio «оскоплення») — це кастрація, яка проводиться шляхом введення в організм спеціальних препаратів, які пригнічують вироблення статевих гормонів, сприяють зниженню статевого потягу і статевої активності, та виключають можливість здійснення статевого акту.^[1][2] Хімічна кастрація може застосовуватися як покарання за статеві злочини, найчастіше за педофілію^[3][4], але може також застосовуватися для ґвалтівників-рецидивістів.^[5] Хімічна кастрація може відбуватись також як наслідок лікування антиандрогенними препаратами, зокрема при раку простати^[1][4], а також при деяких гормональних розладах.^[5] Хімічна кастрація є своєрідною альтернативою хірургічній кастрації, оскільки при її застосуванні в даної особи не видаляються статеві органи^[6][7][8], а також при її застосуванні за деякий час у даної особи може відновитися статева функція.^[4][7][9] Проте при застосуванні хімічної кастрації, на період дії препарату, у даної особи спостерігаються аналогічні побічні ефекти, як і при хірургічній кастрації осіб, а також характерні побічні ефекти цих препаратів, які застосовуються для хімічної кастрації, зокрема остеопороз, гіперглікемія, депресія з наступним розвитком агресивності, ожиріння, підвищений ризик тромбозів, схильність до розвитку ішемічної хвороби серця.^[1][4]

Хімічна кастрація проводиться за рішенням суду або шляхом перорального прийому антиандрогенного препарату ципротерон^[1][4], або підшкірною чи внутрішньом'язовою ін'єкцією лейпрореліну, триптореліну або медроксипрогестерону.^[7][10] Перед застосуванням вказаних препаратів засудженим особам проводиться медичний огляд для точнішого вибору препарату та підбору дози для введення.^[1][4] Даним особам також може проводитись психологічна реабілітація.^[4][6] Після закінчення дії препарату він може вводитись даній особі повторно, якщо за рішенням суду термін покарання ще не закінчився.^[1][4][9]

Експериментально хімічну кастрацію розпочали проводити щодо осіб, засуджених за сексуальні злочини, в 50—60-х роках ХХ століття у Великій Британії, ФРН і США. Офіційно хімічна кастрація розпочала застосовуватися у 1973 році у ФРН.^[1] У США уперше хімічна кастрація за сексуальні злочини введена у штаті Каліфорнія у 1996 році^[5], пізніше вона розпочала застосовуватися ще в кількох штатах^[1], на початку ХХІ століття ця процедура введена в Ізраїлі.^[5][7] У 2007 році хімічна кастрація офіційно введена в дію у Великій Британії.^[5] У 2009 році хімічна кастрація узаконена в Польщі.^[11] У 2012 році в Росії введено в дію закон, який передбачає добровільну хімічну кастрацію для педофілів як заміну ув'язнення, проте на практиці він майже не працює через брак бажаючих пройти цю процедуру.^[12] Також у 2012 році Молдова^[13] та Естонія^[14] легалізували хімічну кастрацію за педофілію. У 2016 році хімічну кастрацію узаконив Киргизстан^[12], у 2017 році ця процедура введена як офіційне покарання за педофілію в Казахстані, розпочала офіційно застосовуватись у країні з початку 2018 року.^[1][4][15] Хімічна кастрація, за свідченнями правоохоронців європейських країн, США та Ізраїлю, дозволила значно зменшити рецидиви педофілії.^[2][6][7]

Існувало два законопроекти щодо введеня хімічної кастрації для людей, хворих на педофілію. 11 липня 2019 року в Україні постановою Верховної Ради прийнятий проєкт (6449), зініційований Олегом Ляшком^[16], який, за словами нардепа Мустафи Найєма, має декілька недоліків. Зокрема до кінця не зрозуміло, яким саме чином будуть вводитися відкриті списки педофілів і для кого вони будуть призначені. Ці всі моменти були враховані в проєкті (6607), який був більш толерантним і не настільки радикальним (хімічна кастрація, для прикладу, могла проводитися тільки у випадку існування відповідного психіатричного заключення і тільки тоді, коли засуджений відбув пів строку свого заключення).^[17] Також за новим законопроєктом збільшується строк покарання за зґвалтування неповнолітнього — від 7 до 15 років (зараз максимально — 12 років).^[18] Проте 4 вересня 2019 року президент України Володимир Зеленський ветував цей закон.^[19] 3 жовтня 2019 року Верховна Рада України відхилила цей закон^[20], та має намір розробити та прийняти новий законопроект згідно президентських рекомендацій.^[21]

При застосуванні хімічної кастрації частими побічними ефектами є остеопороз, гіперглікемія, депресія з наступним розвитком агресивності, ожиріння, підвищений ризик тромбозів, схильність до розвитку ішемічної хвороби серця, гінекомастія, підвищена пітливість та атрофія яєчок.^[1][4][10]

У 1953 році відомий британський учений-математик Алан Тюрінг згідно з тодішнім британським законом про непристойну поведінку, був звинувачений у гомосексуальності. Як альтернатива тюремному ув'язненню, йому запропоновано проводити ін'єкції естрогену. Унаслідок цього в Тюрінга різко погіршився стан здоров'я, у нього з'явилися гінекомастія та ожиріння, він майже не міг рухатися та впав у депресію. У результаті цього він помер у 1954 році, за офіційною версією — від самогубства.^[1][22]

Хімічна кастрація набуває поширення як спосіб лікування осіб, хворих на педофілію та статевих злочинців. До списку таких країн належать: США, Велика Британія, Чехія, Польща, Франція, Данія, Молдова, Росія, Казахстан, Киргизстан, Швеція, Ізраїль, Південна Корея та Аргентина. В Естонії з 2012 року, діє програма добровільної хімічної кастрації осіб, які скоїли злочин на сексуальній основі. Голова правової комісії парламенту Естонії Яанус Карілайд зазначив: «Тюремне ув'язнення не є достатнім по відношенню до педофілів, так як це важкий злочин. Недостатньо також і хімічної кастрації, так як проблема в голові злочинця».^[23] В Китаї, Іраку, Ірані, Індонезії по відношенню до педофілів застосовують смертну кару.

• Ципротерон
• Лейпрорелін
• Трипторелін

• Как и зачем проводится химическая кастрация? [Архівовано 7 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
• Кастрация, полицейский надзор и пожизненное заключение: Украина перенимает европейский опыт наказания педофилов [Архівовано 6 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Химическая кастрация: что это, для кого применяется и где разрешена [Архівовано 9 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)