Шадда — Вікіпедія

Ша́дда (араб. شَدَّة‎‎, šaddah, «(знак) емфази») або ташдід (араб. تشديد‎) — один із арабських діакритичних знаків (харакат), який використовують для позначення довгого (подвоєного) приголосного. Шадда схожа на латинське «w», її пишуть над приголосною, яка є подвоєною. Іноді шадду вживають у тексті без голосних, аби уникнути двозначності. Наприклад: دّ /dd/; مدرسة (madrasah) школа — مدرّسة (mudarrisah) вчителька.

Шадда є точним відповідником подвоєння приголосного в кирилиці чи латиниці, що відображено в латинізації арабської: رُمَّان = rummān «гранат».

• Арабська абетка. Звучання приголосних та коментарі до їхньої вимови [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
• Арабська абетка. Коментарі до складних звуків [Архівовано 25 вересня 2011 у Wayback Machine.](англ.)