1-й окремий штурмовий батальйон імені Дмитра Коцюбайла — Вікіпедія

1-й окремий штурмовий батальйон
ім. Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі»
(2023—дотепер)

1-й окремий батальйон
«Вовки Да Вінчі» ім. Дмитра Коцюбайла
(2023)

1-й механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»
(2022—2023)

1-ша окрема штурмова рота ДУК
(2014—2022)
Нарукавний знак батальйону
Засновано20 січня 2014
Країна Україна
Вид Сухопутні війська
У складі
 67 ОМБр
Гарнізон/ШтабДонецька область, Авдіївка
ГаслоДомінуй! Відвойовуй!
Війни/битвиРосійсько-українська війна
Вебсайт1bat.com.ua
Командування
Поточний
командувач		Капустяк Юрій Володимирович
Визначні
командувачі		Коцюбайло Дмитро Іванович
Не плутати з Батальйон «Вовки Да Вінчі».

1-й окремий штурмовий батальйон імені Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» (або просто батальйон «Да Вінчі»)[1] — військове формування Сухопутних військ Збройних сил України у складі 67 окремої механізованої бригади (ДУК ПС). Названий посмертно на честь засновника й командира батальйону впродовж 2014—2023 років Дмитра Коцюбайла на псевдо «Да Вінчі», який загинув у березні 2023 року в битві за Бахмут.

Підрозділ брав участь у боях на Донеччині та Луганщині: у Авдіївці, Пісках, Карлівці, під Савур-Могилою, Старогнатівкою, Степанівкою. Також підрозділ брав участь у Харківському контрнаступі, у звільненні Куп'янська, Балаклії, Ізюму, Синьківки. Брали участь в обороні «Дороги смерті»  поблизу Хромового, боях за Бахмут, Соледар, Кліщіївку, Часів Яр, Серебрянку, Берестове; на Луганщині — у боях за Кремінну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Білогорівку.

На початку лютого 2024 року частина бійців перейшла до 59 ОМПБр імені Якова Гандзюка як батальйон «Вовки Да Вінчі» під керівництвом Сергія Філімонова.[2]

Назви формування

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]

Штурмова рота

[ред. | ред. код]

20 січня 2014 створена 1-ша штурмова рота, яка входила до 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Відтоді перебуває в зоні бойових дій на сході України[6][7].

17 березня 2016 року Дмитро Коцюбайло призначений командиром 1-ї окремої штурмової роти «Вовки Да Вінчі» Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор»[8].

30 листопада 2021 року командир підрозділу Дмитро Коцюбайло («Да Вінчі») отримав звання Герой України[6].

Підрозділ брав участь у боях за Карлівку, Авдіївку, Савур-Могилу, Піски, ДАП, Старогнатівку[9]. Під командуванням «Да Вінчі» підрозділ набув слави одного з найефективніших та найпрофесійніших у країні[10].

Механізований батальйон

[ред. | ред. код]

У 2022 році підрозділ був доукомплектований до розміру батальйону та перепідпорядкований 67-й окремій механізованій бригаді (ДУК ПС)[11].

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року батальйон брав участь у боях за Запоріжжя, Київ, Білогорівку, Херсонщину та контрнаступі на Харківщині[12][13][14].

Підрозділ брав участь у звільненні Куп'янська, Балаклії, Ізюму, Синьківки. Брали участь в обороні поблизу Хромового, боях за Бахмут, Соледар, Кліщіївку, Часів Яр, Серебрянку, Берестове; на Луганщині — у боях за Кремінну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Білогорівку.

7 березня 2023 року батальйон втратив свого комбата Да Вінчі в боях за Бахмут[15]. Після загибелі командира Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла 1 ОШБ у складі 67 ОМБР ДУК очолив Юрій Капустяк.[16]

З 1 липня 2023 року 1-й окремий штурмовий батальйон в складі 67 окремої механізованої бригади (ДУК ПС) носить ім'я Героя України Дмитра Коцюбайла, друга Да Вінчі[5].

Розділення підрозділу

[ред. | ред. код]

6 лютого 2024 Сергій Філімонов та Аліна Михайлова заявили про вихід частини бійців батальйону зі складу 67 окремої механізованої бригади (ДУК ПС) і перехід у склад 59-та окремої мотопіхотної бригади як батальйон «Вовки Да Вінчі» під командуванням Сергія Філімонова.[2][17]

Таким чином зараз існують[2][17]:

15 квітня 2024 року на офіційній сторінці Сухопутних військ ЗСУ у соціальній мережі Фейсбук з'явилось повідомлення про рішення командування виокремити штурмовий батальйон в окрему військову частину [18].

3 травня 2024 тимчасово виконуючий обов'язки командира батальйону Дмитро Філатов (друг "Перун") підписав наказ про заснування почесної відзнаки "Хрест Да Вінчі" [19][20].

Наприкінці травня 2024 року стало відомо, що батальйон мобілізував до свого складу певну кількість засуджених. [21]

Командування

[ред. | ред. код]

Командир підрозділу

[ред. | ред. код]

Начальник штабу

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Традиції

[ред. | ред. код]

Символіка

[ред. | ред. код]
  • Нарукавний знак першої окремої штурмової роти ДУК ПС «Вовки Да Вінчі» (2015-2022)
    Нарукавний знак першої окремої штурмової роти ДУК ПС «Вовки Да Вінчі» (2015-2022)
  • Нарукавний знак батальйону «Вовки Да Вінчі» (2022-2023)
    Нарукавний знак батальйону «Вовки Да Вінчі» (2022-2023)
  • Нарукавний знак 1-ї батальйону "Да Вінчі" (2024)
    Нарукавний знак 1-ї батальйону "Да Вінчі" (2024)

Почесна нагорода «Хрест Да Вінчі»

[ред. | ред. код]
  • Нагрудний знак у вигляді сталевого хреста призначений для нагородження військовослужбовців усіх родів військ, силових відомств, служб, департаментів та представників збройних добровольчих формувань.
    Нагрудний знак у вигляді сталевого хреста призначений для нагородження військовослужбовців усіх родів військ, силових відомств, служб, департаментів та представників збройних добровольчих формувань.
  • Нагрудним знаком у вигляді бронзового хреста нагороджуються волонтери, працівники оборонного сектору та представники активного мілітаризованого сегменту українського громадянського суспільства.
    Нагрудним знаком у вигляді бронзового хреста нагороджуються волонтери, працівники оборонного сектору та представники активного мілітаризованого сегменту українського громадянського суспільства.

Книги

[ред. | ред. код]

Дмитро Савченко («Філософ») «ВОВКИ ДА ВІНЧІ. Стисла історія становлення та ідейна навігація 1-го Окремого Штурмового Батальйону». — Київ: Видавництво «Залізний тато», 2023[23]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 1-й ОШБ ДУК ПС ім. Дмитра Коцюбайла. 1bat.com.ua (uk-ua) . Процитовано 11 червня 2024.
  2. ↑ а б в Собенко, Надія (6 лютого 2024). Сергій Філімонов заявив, що став командиром батальйону "Вовків Да Вінчі" у складі 59 ОМБ. Суспільне Новини. Архів оригіналу за 6 лютого 2024.
  3. ↑ Вовки «Да Вінчі» — останній підрозділ народної ініціативи[недоступне посилання] // Останній бастіон. — 2022. — 15 серпня.
  4. ↑ а б Коцюбайло Дмитро Іванович / О. С. Іщенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022.
  5. ↑ а б в г Кіртока, Віолетта (2 липня 2023). Командир 1-го батальйону 67-ої бригади Юрій Капустяк, позивний Капуста: "З 1 липня наш підрозділ носитиме ім'я Героя України Дмитра Коцюбайла, друга Да Вінчі". Цензор.нет. Архів оригіналу за 13 липня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023.
  6. ↑ а б в 67th Mechanized Brigade. Da Vinci Wolves. MilitaryLand (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.
  7. ↑ Добровольський підрозділ «Вовки Да Вінчі», розрісся вже до розміру батальйону — командир Дмитро Коцюбайло // Pravda. — 2023. — 28 січня.
  8. ↑ ДОБРОВОЛЬЧИЙ ПІДРОЗДІЛ “ВОВКИ ДА ВІНЧІ”, РОЗРІССЯ ВЖЕ ДО РОЗМІРУ БАТАЛЬЙОНУ – КОМАНДИР ДМИТРО КОЦЮБАЙЛО.
  9. ↑ https://web.archive.org/web/20211229112631/https://militaryland.net/ukraine/volunteer-corps/1st-assault-company/
  10. ↑ Правила героя. Що зробило лейтенанта Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі) легендою української армії  — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 26 квітня 2023. Процитовано 8 лютого 2024.
  11. ↑ Ground Forces of Ukraine. 67th Mechanized Brigade (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.
  12. ↑ Б. Макалюк. Я на війні з 18 років: історія військового Да Вінчі, який брав участь у звільненні Балаклії // Вікна. — 2022. — 21 грудня.
  13. ↑ А. Федченко. «Ідемо правильним курсом, наступного року звільнимо Крим». Прогнози Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» // Новинарня. — 2022. — 16 грудня.
  14. ↑ Т. Федоркова. «Мотивує те, що нас чекають»: Аліна Михайлова з підрозділу «Вовки да Вінчі» — про звільнення Харківщини // Суспільне Новини. — 2022. — 27 жовтня.
  15. ↑ Цензор.НЕТ. На Донбасі загинув Герой України, легендарний доброволець Дмитро Коцюбайло (Да Вінчі), - Зеленський."ВІДЕО. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 7 березня 2023.
  16. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 6 лютого 2024.
  17. ↑ а б Сергій Філімонов заявив, що очолив батальйон Вовки Да Вінчі. Позиція батальйону. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 8 лютого 2024. Процитовано 1 березня 2024.
  18. ↑ Ухвалено рішення про виокремлення штурмового батальйону 67-ї ОМБр в окрему штурмову військову частину, — Сухопутні війська ЗСУ, сайт Цензор.нет, 15.04.2024 року.
  19. ↑ а б “Хрест Да Вінчі”: 1 ОШБ презентував почесну відзнаку на честь полеглого командира Дмитра Коцюбайла.
  20. ↑ а б "ХРЕСТ ДА ВІНЧІ": БАТАЛЬЙОН ЗАГИБЛОГО ДМИТРА КОЦЮБАЙЛА ПРЕЗЕНТУВАВ ПОЧЕСНУ ВІДЗНАКУ – ХТО МОЖЕ ОТРИМАТИ.
  21. ↑ БАТАЛЬЙОН «ВОВКИ ДА ВІНЧІ» ПОЧАВ МОБІЛІЗУВАТИ ЗАСУДЖЕНИХ
  22. ↑ Командири, до перемоги! // Суспільне Новини.
  23. ↑ У видавництві “Залізний тато” вийшла друком книга “Вовки Да Вінчі”

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Потужна штурмова рота «Вовки Да Вінчі» на фронті / Михайлова про дії на початку війни на YouTube // 24 канал. — 2022. — 9 липня.
Штурмові дії та артилерія — війна на Харківщині на YouTube // Телебачення Торонто. — 2022. — 27 жовтня.
Наступ на Харківщині: репортаж з позицій артилеристів на YouTube // Телебачення Торонто. — 2022. — 22 жовтня.


Військове формування Це незавершена стаття про військові формування.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=1-й_окремий_штурмовий_батальйон_імені_Дмитра_Коцюбайла&oldid=43409956