107-ма реактивна артилерійська бригада (Україна) — Вікіпедія

107-ма реактивна артилерійська бригада
(з 2019)

107-й реактивний артилерійський полк
(2005—2019)

107-ма ракетна бригада
(до 2005)
Нарукавний знак бригади
На службі1992 — дотепер
Країна Україна
Вид Сухопутні війська
Тип Ракетні війська та артилерія
Рольреактивна артилерія
Чисельністьбригада
Базування Полтавська область
м. Кременчук
Гасло«Сила і Честь»
Оснащення9К58 «Смерч»
Війни/битвиРосійсько-українська війна
Почесні найменуванняКременчуцька
Командування
Поточний
командувач		полковник
Сергій Савченко
Медіафайли на Вікісховищі

107-ма реакти́вна артилерійська Кременчуцька бригада (107 РеАБр, в/ч А1546, пп В0293) — військове формування ракетних військ у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.

Історія

[ред. | ред. код]

3 січня 1992 року, після розпаду СРСР, 107-ма ракетна бригада перейшла під юрисдикцію України. Бригада мала на озброєнні 18 пускових установок 9К72 «Ельбрус»[1].

В 1998 році 107 РБр, разом з 19 РБр та 199 РБр, ввійшла до сформованої з цих бригад 1-ї ракетної дивізії.

У 2003 році 107 ракетна бригада була переозброєна на більш сучасний високоточний тактичний ракетний комплекс 9К79 «Точка-У».

У 2005 році ракетну бригаду переформували в реактивний артилерійський полк і на його озброєння надійшла реактивна система залпового вогню 9К58 «Смерч»[2][3] 23 червня 2006 року бригада Указом президента перейменована на 107-й реактивний артилерійський полк[4].

У жовтні 2007 року у частині проходило військову службу 77 контрактників, що складало більше третини від загальної кількості солдат і сержантів[5].

У 2008 році Наказом Міністра оборони України полку було присвоєне почесне найменування «Кременчуцький».

Війна на сході України

[ред. | ред. код]

Починаючи з березня 2014 року більша частина особового складу полку перебувала на навчальному полігоні в Дніпропетровській області, інша — у Херсонській області. Артилеристи відточували професійну майстерність ведення бою, охорони позицій і військового табору[6]. У квітні у Кременчуці було створено ветеранський комітет підтримки 107-го реактивного полку, котрий створили офіцери-ветерани, що проходили службу в цій військовій частині. Він допомагає військовим із матеріально-технічним забезпеченням[7].

Після завершення навчань один дивізіон 107 РеАП забезпечував захист України від вторгнення російських військ із Криму. Після початку активної фази антитерористичної операції на Донбасі другий дивізіон був передислокований на схід країни для виконання бойових завдань[8].

17-18 серпня 2014 року, 1-й реактивний дивізіон полку, спільно з підрозділами 19-ї ракетної бригади завдав удару по колоні 18-ї мотострілецької бригади РФ під м. Сніжним[9]

У серпні 2014 року, після масованого вводу російських регулярних військ на територію України, у зв'язку з недосяжністю об'єктів противника для інших вогневих засобів під час виходу українських військ з оточення під Іловайськом, Генеральним штабом Збройних Сил України були задіяна 1 РДн 19 ОРБр, а також 1 РеАДн 107-го полку. Далекобійна артилерія підтримувала українські підрозділи, що виходили, створюючи «вогневий коридор». Удари було заплановано уздовж маршруту висування підрозділів по місцях ймовірного розташування противника (панівні висоти, кургани, перехрестя доріг тощо) з південного боку — для 1 РДн 19 РБр, з північного боку — для 1 РеАДн 107 РеАП. Вогонь відкривався за викликом. В ході цього були виконані порядка 12 групових та поодиноких ракетних ударів з використанням від 1 до 4 установок «Точка» і приблизно 15 вогневих ударів РСЗВ «Смерч» з використанням від 1 до 3 бойових машин[9].

На початку жовтня 2014 року після виконання бойових завдань поблизу Краматорська, Артемівська і Дебальцевого бійці 1-го дивізіону повернулися для ротації до Кременчука[10].

Переформування

[ред. | ред. код]

1 січня 2019 року полк було переформовано на бригаду відповідно до організаційної директиви Генерального штабу Збройних Сил України[11]. За версією оглядачів, це було пов'язане із надходженням у найближчому майбутньому систем «Вільха»[12].

24 липня 2019 року відбувся черговий етап заводських випробувань високоточної РСЗВ «Вільха-М», в ході якого було перевірено низку технічних та технологічних рішень. Пуски проводилась штатними розрахунками 107-ї реактивної артилерійської бригади, яка буде першою в Збройних Силах України озброєна новою системою[13]. Випробування проходили за участі фахівців Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації ОВТ, які використовували данську радарну систему MFTR-2100/40 для перевірки траєкторії польоту ракет[14].

Російське повномасштабне вторгнення 2022 року

[ред. | ред. код]

11 грудня 2022 року бригаді було присвоєно почесне найменування «Кременчуцька».[15]

Традиції

[ред. | ред. код]
Емблеми та нарукавні знаки
Знак бригади (до 2005)
Знак полку (2005—2014)
Емблема (2014—2015)
Емблема (2015—2019)

У 2008 році Наказом Міністра оборони України полку присвоєне почесне найменування «Кременчуцький».

До 2014 року нарукавний знак мав вигляд щита чорного кольору із знаками артилерії, герба Кременчука, і написами «107 РЕАП» і «Ленінградський»[16].

18 листопада 2015 року полк дістав назву 107-й реактивний артилерійський полк. Раніше він носив назву 107 реактивний артилерійський Ленінградський ордена Кутузова полк, проте в рамках загальновійськової реформи позбувся радянських нагород та почесних назв[17].

11 грудня 2022 року Указом Президента України № 860/2022 бригаді було присвоєно почесне найменування «Кременчуцька».[15]

Командири

[ред. | ред. код]

Озброєння

[ред. | ред. код]

Втрати

[ред. | ред. код]
  • 25 грудня 2019 року, під час несення військової служби в смт Іванівка (Іванівський район, Херсонська область) помер старший сержант Рахнянський Віктор Володимирович[22].
  • 3 серпня 2024 року у дніпровській лікарні помер Володимир Позовний[23].
  • 7 жовтня 2024 року від гострої серцево-легеневої недостатності помер Чуприна Олександр Вікторович — молодший сержант, командир відділення[24].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Michael Holm, 107th Missile Brigade(англ.) // ww2.dk
  2. ↑ Кременчуцький реактивний артилерійський полк відзначив свою 71-річницю. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  3. ↑ Кременчугские артиллеристы празднуют 71-ю годовщину создания части. Все новости Кременчуга на сайте ТелеграфЪ (рос.). Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  4. ↑ Указ Президента України № 569/2006. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  5. ↑ Армія — справа професіоналів[недоступне посилання з грудня 2018] // Газета «Кременчуцька панорама» № 43 (124) 25 жовтня 2007 року
  6. ↑ «Усі розуміють, що за нами — Батьківщина» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Зоря Полтавщини» від 4 грудня 2014 року
  7. ↑ Кременчужан знову просять допомогти військовим[недоступне посилання з грудня 2018] // «Вісник Кременчука» від 10 квітня 2014 року
  8. ↑ Кременчуцькі артилеристи стоять на захисті України, а кременчужани їм допомагають [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // «Програма Плюс» від 29 травня 2014 року
  9. ↑ а б Marco, Serge (10 березня 2016). Когда боги артиллерии ставят точку… У. Пётр и Мазепа. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 11 березня 2016.
  10. ↑ Бійці зі сходу повернулися у Кременчук [Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.] // «Hromadske.tv» від 13 жовтня 2014 року
  11. ↑ 107-й реактивний полк реорганізовано у бригаду. Ukrainian Military Pages. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  12. ↑ Белая книга-2018. Петр и Мазепа (рос.). Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 23 червня 2019.
  13. ↑ Нові випробування «Вільхи-М» – стріляла 107-ма бригада. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 24 липня 2019. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019.
  14. ↑ Нові ракети комплексу «Вільха -М» протестовано – Інформагентство Міноборони (укр.). Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 28 липня 2019.
  15. ↑ а б Указ Президента України № 860/2022 від 11 грудня 2022 року «Про присвоєння почесного найменування 107 реактивній артилерійській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України»
  16. ↑ Администратор (18 жовтня 2018). Нарукавный знак 107 РЕАП обр до 2014 года. История Кременчуга, Крюкова-на-Днепре и его окраин (ru-RU) . Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  17. ↑ Указ Президента України. Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 20 листопада 2015.
  18. ↑ Газета «Кременчугский ТелеграфЪ» № 6 (701) 9 лютого 2012 року
  19. ↑ Народна армія[недоступне посилання з грудня 2018] // «Кременчуцька панорама» від 27 березня 2014 року
  20. ↑ а б Командиром 107-ї реактивної артилерійської Кременчуцької бригади призначений полковник Савченко
  21. ↑ Korshak, Stefan. Meet the Beast: Ukraine’s Elite M270 Rocket Brigade. Get the Latest Ukraine News Today - KyivPost (англ.). Процитовано 5 січня 2024.
  22. ↑ При виконанні військової служби загинув Віктор Рахнянський. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 30 січня 2020.
  23. ↑ На фронті загинув Володимир Позовний з Кіровоградщини.
  24. ↑ За останній тиждень стало відомо про загибель 32 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 21 жовтня 2024. Процитовано 22 жовтня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=107-ма_реактивна_артилерійська_бригада_(Україна)&oldid=43737748