Жайворонок пустельний — Вікіпедія

? Жайворонок пустельний
Пустельний жайворонок (підвид A. d. isabellina, Ізраїль)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Жайворонкові (Alaudidae) Рід: Пустельний жайворонок (Ammomanes) Вид: Жайворонок пустельний
Біноміальна назва
Ammomanes deserti (Lichtenstein, 1823)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Alauda deserti Lichtenstein, 1823
Посилання
Вікісховище: Ammomanes deserti Віківиди: Ammomanes deserti ITIS: 558553 МСОП: 22717254 NCBI: 589643

Жайворонок пустельний^[2] (Ammomanes deserti) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Африці і Азії. Виділяють низку підвидів.

Пустельний жайворонок — це жайворонок середнього розміру, довжина якого становить 15-17 см, а вага 21-26,6 г. Довжина хвоста становить 5,8 до 6,8 см, довжина дзьоба 1,3-1,68 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення різниться в залежності від підвиду. Верхня частина тіла може бути світло-піщано-сірою, рожевувато-коричневою, або, у випадку підвиду A. d. annae, що мешкає в чорних лавових пустелях Йорданії, чорнувато-сірою. Забарвлення дзьоба також варіюється в залежності від підвиду. Верхня частина дзьоба зазвичай темно-рогова, а нижня частина тіла може бути світло-рогово-жовтою, білуватою або світло-тілесною.

Виділяють двадцять два підвиди:^[3]

• A. d. payni Hartert, E, 1924 — південне Марокко, південно-західний Алжир;
• A. d. algeriensis Sharpe, 1890 — північний Алжир, Туніс, північно-західна Лівія, північно-західний Чад;
• A. d. whitakeri Hartert, E, 1911 — південно-східний Алжир і південно-західна Лівія (Тібесті);
• A. d. mya Hartert, E, 1912 — центральна алжирська Сахара;
• A. d. geyri Hartert, E, 1924 — від Мавританії до південно-західного Алжиру і північно-західного Нігеру (плоскогір'я Аїр);
• A. d. kollmannspergeri Niethammer, 1955 — північно-східний Чад і західний Судан;
• A. d. deserti (Lichtenstein, MHK, 1823) — східний Єгипет і північний Судан;
• A. d. erythrochroa Reichenow, 1904 — від західного Чаду до центрального Судану;
• A. d. isabellina (Temminck, 1823) — від північного Єгипту до південної Туреччини, Сирії, центральної Аравії, північного і південно-західного Іраку;
• A. d. samharensis Shelley, 1902 — південний схід Судану, Еритрея і південна Аравія;
• A. d. taimuri Meyer de Schauensee & Ripley, 1953 — північний Оман і ОАЕ;
• A. d. assabensis Salvadori, 1902 — південна Еритрея, Ефіопія і північний захід Сомалі;
• A. d. akeleyi Elliot, DG, 1897 — північне Сомалі;
• A. d. azizi Ticehurst & Cheesman, 1924 — схід центральної Аравії;
• A. d. saturata Ogilvie-Grant, 1900 — південна Аравія;
• A. d. insularis Ripley, 1951 — Бахрейн;
• A. d. annae Meinertzhagen, R, 1923 — Йорданія і південна Сирія;
• A. d. cheesmani Meinertzhagen, R, 1923 — схід Іраку (на схід від річки Тигр) і захід Ірану;
• A. d. parvirostris Hartert, E, 1890 — північно-східний Ірак і західний Туркменістан;
• A. d. orientalis Zarudny & Loudon, 1904 — північно-східний Ірак, північний Афганістан, південь Туркменістану, Узбекистану і Таджикистану;
• A. d. iranica Zarudny, 1911 — від центрального, південного і східного Ірану до південного Афганістану і західного Пакистану (Белуджистан);
• A. d. phoenicuroides (Blyth, 1853) — південно-східний Афганістан, східний Пакистан і північно-західна Індія (крайній захід Раджастхану).

Пустельні жайворонки поширені від Мавританії до крайнього заходу Індії. Вони живуть в пустелях і напівпустелях, на скелястих і кам'янистих сзилах, порослих сухими чагарниковими заростями. Зустрічаються поодинці або невеликими зграйками, на висоті до 3000 м над рівнем моря. Ведуть переважно осілий спосіб життя. Живляться насінням і безхребетними. Сезон розмноження на півночі ареалу триває з березня по травень, на півдні — з лютого по квітень. Пустельні жайворонки гніздяться на землі. В кладці від 1 до 5 яєць.

• Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
• Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.

Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.