Будяк звичайний — Вікіпедія

Будяк звичайний
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Будяк (Carduus)
Вид:
C. acanthoides
Біноміальна назва
Carduus acanthoides

Будяк звичайний[1], будяк акантовидний[2] (Carduus acanthoides) — вид рослин родини айстрові[3]. Відомий дворічний шкідливий бур'ян, що виснажує ґрунт і розмножується лише насінням[3].

Будова

[ред. | ред. код]

Має кошики на пониклих стеблах.

Поширення та середовище існування

[ред. | ред. код]

Зростає у Євразії від Італії до Китаю. Інвазивний вид у Північній Америці.

Практичне використання

[ред. | ред. код]

На Кавказі молоді нерозпуклі кошики з м'ясистою обгорткою використовують в харч. Для цього їх відварюють у воді, обрізають ножицями колючки й готують як артишоки. До їжі йдуть денця кошиків з частиною оболонки. Стебло відрізують біля самого денця та видаляють всі колючки. Очищені голівки промивають, щільно вкладають у каструлю, заливають окропом і солять. Варіння триває 35-45 ха. Готовність визначають виделкою: якщо кошики готові, то виделка вільно проходить. Зварені кошики викладають на сито, щоб збігла вода, після чого подають до столу. Присмакою може бути соус чи майонез.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Carduus acanthoides // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. а б Протопопова В. В. Будяк // Українська сільськогосподарська енциклопедія : в 3 т. / редкол.: В. В. Артюхов [зав. ред.] та ін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1970. — Т. 1 : Абе — Зар. — С. 152-153. — 486 с. — 50 000 екз.

Література

[ред. | ред. код]
  • М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.77