Messerschmitt Me.163 Komet — Вікіпедія

Messerschmitt Me.163 Komet
Me 163 Komet
Ме 163 B-1a, Шотландський національний музей авіації
Призначення:перехоплювач
Перший політ:Me 163 A V4 8 серпня 1941
Прийнятий на озброєння:1944
На озброєнні у:Люфтваффе
Розробник:Messerschmitt
Всього збудовано:320
Екіпаж:1 особа
Максимальна швидкість (МШ):960 (0,83 М) км/год
Дальність польоту:40 км
Практична стеля:12 100 м
Швидкопідйомність:160 м/с
Довжина:5,70 м
Висота:2,75 м
Розмах крила:9,33 м
Площа крила:18,5 м²
Споряджений:3950 кг
Двигуни:1×реактивный Walter HWK 109-509A-2
Тяга (потужність):1× 17 кН
Гарматне озброєння:2×30 мм Rheinmetall Borsig MK 108 по 60 снарядів на ствол

Messerschmitt Me.163 Komet у Вікісховищі

Месершміт Ме.163 Комета (нім. Messerschmitt Ме.163 «Komet») — німецький ракетний винищувач-перехоплювач часів Другої світової війни. Перший літак у світовій авіації, що розвинув швидкість понад 1000 км/год.

Перший політ Me 163 A V4 здійснив 8 серпня 1941 на ракетному полігоні в Пенемюнде. Перший бойовий виліт було виконано 14 травня 1944. Загальні втрати становили 11 машин, а знищити вони зуміли 9 американських B-29. Випускався невеликою серією. До кінця 1944 року було поставлено 91 літак. Через малу кількість пального літак не міг здійснювати другий захід на ціль.

2 жовтня 1941 на літаку досягнута швидкість 1003,67 км/год, (число Маха 0,84). У 1944 льотчик-випробувач Руді Опіц досяг швидкості 1123 км/год.

Me 163 A V4 прототип, 1941

Ме-163 мав рідинний двигун, у який подавався 80% перекис водню та рідкий каталізатор (розчин перманганату калію або суміш метанолу, гідразин-гідрату та води). У камері згоряння перекис водню розкладався з утворенням великого об'єму перегрітої паро-газової суміші, утворюючи реактивну тягу.

Після зльоту літак скидав шасі у вигляді візка, а приземлювався на висувну лижу.

Такими літаками озброїли три групи, проте через нестачу пального у воєнних діях змогла взяти участь усього одна група.

Першою готовою до бойових дій ескадрильєю була 20./JG 1, пізніше перейменована в I./JG 400, командир — капітан Роберт Олійник. До кінця війни група базувалася в Віттмунді.

Існував також і навчальний варіант з кабіною на двох пілотів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]