R136 — Вікіпедія

R136, або RMC 136 — зоряне надскупчення,^[1] розташоване недалеко від центру Туманності Тарантул, що знаходиться в Великій Магеллановій Хмарі. До складу цього скупчення входить багато молодих зір віком до 1-2 мільйонів років,^[1] головним чином гіганти та надгіганти. Більшість зір, що населяють R136, досить гарячі й мають спектральний клас O3 (підтверджено 39 зір класу О3)^[1]^[2]. Також у цьому скупченні виявлено кілька зір типу Вольфа-Райє^[2]^[3], серед яких знайдено наймасивнішу (серед відомих на сьогодні зір) зорю R136a1 з масою близько 265 мас Сонця.

Зоряне скупчення R136 містить кілька складових. Природа центральної компоненти, R136a, спочатку була незрозумілою. Вважалося, що R136a є неймовірно масивною гігантською зорею з масою близько 1500 мас Сонця, та з яскравістю у 30 мільйонів раз більшою за сонячну, з ефективною температурою 55000-60000°K та з діаметром близько 50 мільйонів миль. Проте справжню природу цього об'єкта вдалося виявити за допомогою R136 голографічної спекл-інтерферометрії й на сьогодні доведено, що R136 насправді є зоряним скупченням великої густини (де відстань між окремими зорями є порівняно малою).^[4] Разом з цим дане скупчення містить у своєму центрі близько 12 наймасивніших та найяскравіших зір.^[5]

Компоненти

Назва	Пряме сходження	Схилення	Видима величина (V)	Тип об'єкта, чи Спектр.клас	Астрономічні бази даних
R136a	05^г 38^х 43.3^с	-69° 06′ 08″		зоряне скупчення	SIMBAD [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
R136a1 (BAT99 108)	05^г 38^х 42.43^с	-69° 06′ 02.2″	12.77	WN	SIMBAD [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
R136a2 (BAT99 109)	05^г 38^х 42.45^с	-69° 06′ 02.2″	13.38	Зоря Вольфа-Райє	SIMBAD [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
R136a3 (BAT99 106)	05^г 38^х 42.291^с	-69° 06′ 03.45″	12.93	WN	SIMBAD [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
R136 Ab (SNR B0538-69.2)	05^г 37^х 51.6^с	-69° 10′ 23″	9.59	SNR	SIMBAD [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
R136 Ac (PSR J0537-6910)	05^г 37^х 47.6^с	-69° 10′ 20″		Пульсар	SIMBAD [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
R136b (BAT99 111)	05^г 38^х 42.78^с	-69° 06′ 03.1″	13.66	O4	SIMBAD [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
R136c (BAT99 112)	05^г 38^х 42.896^с	-69° 06′ 04.92″	12.86	WN	SIMBAD [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Цей список незавершений, Ви можете допомогти — додати пункти, яких бракує.

Див. також

Wikinews

Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

Astronomers discover largest star on record

R136b — зоря Вольфа-Райє
Hodge 301 — ще одне зоряне скупчення в Туманності Тарантул.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Massey, P ; Hunter, D. (January 1998). Star Formation in R136: A Cluster of O3 Stars Revealed by Hubble Space Telescope Spectroscopy. The Astrophysical Journal. 493 (1): 180. doi:10.1086/306503. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 29 липня 2010.
↑ ^а ^б Lebouteiller, V.; Bernard-Salas, J.; Brandl, B.; Whelan, D. G.; Wu, Yanling; Charmandaris, V.; Devost, D.; Houck, J. R. (June 2008). Chemical Composition and Mixing in Giant H II Regions: NGC 3603, 30 Doradus, and N66. The Astrophysical Journal. 680 (1): 398—419. doi:10.1086/587503. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 29 липня 2010.
↑ Melnick, J. (December 1985,). The 30 Doradus nebula. I - Spectral classification of 69 stars in the central cluster. Astronomy and Astrophysics. 153 (1): 235—244.
↑ Weigelt, G.; Baier, G. (September 1985). R136a in the 30 Doradus nebula resolved by holographic speckle interferometry. Astronomy and Astrophysics. 150: L18—L20.
↑ Koter, Heap, and Hubeny, Alex; Heap, Sara R.; Hubeny, Ivan (1998). An Empirical Isochrone of Very Massive Stars in R136A. The Astrophysical Journal. 509: 879—896. doi:10.1086/306503. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 29 липня 2010.

Посилання

SIMBAD RMC 136 [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
NED RMC 136 [Архівовано 15 вересня 2019 у Wayback Machine.]
ESA Хаббл, Symphony of colours in the Tarantula [Архівовано 11 березня 2009 у Wayback Machine.], 15 December 2004
Crowther, P.A.; L.J. Smith (1997). Fundamental parameters of Wolf-Rayet stars / VI. Large Magellanic Cloud WNL stars. Astronomy and Astrophysics. Gower Street, London, WC1E 6BT, UK: Department of Physics and Astronomy, University College London. 320: 500—524.
R 136 in the Aladin previewer

Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Massey-1] а ^б ^в Massey, P ; Hunter, D. (January 1998). Star Formation in R136: A Cluster of O3 Stars Revealed by Hubble Space Telescope Spectroscopy. The Astrophysical Journal. 493 (1): 180. doi:10.1086/306503. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 29 липня 2010.

[Lebouteilleretal2008-2] а ^б Lebouteiller, V.; Bernard-Salas, J.; Brandl, B.; Whelan, D. G.; Wu, Yanling; Charmandaris, V.; Devost, D.; Houck, J. R. (June 2008). Chemical Composition and Mixing in Giant H II Regions: NGC 3603, 30 Doradus, and N66. The Astrophysical Journal. 680 (1): 398—419. doi:10.1086/587503. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 29 липня 2010.

[Melnick-3] Melnick, J. (December 1985,). The 30 Doradus nebula. I - Spectral classification of 69 stars in the central cluster. Astronomy and Astrophysics. 153 (1): 235—244.

[4] Weigelt, G.; Baier, G. (September 1985). R136a in the 30 Doradus nebula resolved by holographic speckle interferometry. Astronomy and Astrophysics. 150: L18—L20.

[KoterHeapHubeny-5] Koter, Heap, and Hubeny, Alex; Heap, Sara R.; Hubeny, Ivan (1998). An Empirical Isochrone of Very Massive Stars in R136A. The Astrophysical Journal. 509: 879—896. doi:10.1086/306503. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 29 липня 2010.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]