Speaking in Tongues — Вікіпедія

Speaking in Tongues
Студійний альбом
ВиконавецьTalking Heads
Дата випуску1 червня 1983
ЗаписанийЛипень 1982 - лютий 1983
ЖанрНова хвиля, фанк,[1] артрок,[2] фанк-рок[3]
Тривалість40:51 (LP)
46:56 (касета)
Моваанглійська
Студія звукозаписуBlank Tape (Нью-Йорк)
Sigma Sound (Філадельфія)
Compass Point (Нассау)
ЛейблSire
ПродюсерTalking Heads
Хронологія Talking Heads
Попередній
←
 Remain in Light
(1980)
Stop Making Sense
(1984)
Наступний
→
Сингли з Speaking in Tongues
  1. «Burning Down the House»
    Випущений: Липень 1983
  2. «This Must Be the Place (Naive Melody)»
    Випущений: Листопад 1983
  3. «Swamp»
    Випущений: Грудень 1983

Speaking in Tongues — п'ятий студійний альбом американського рок-гурту Talking Heads, випущений 1 червня 1983 року лейблом Sire Records. Після розриву з продюсером Браяном Іно та короткої перерви, яка дозволила окремим учасникам гурту займатися сайд-проєктами, запис альбому розпочався у 1982 році. Він став комерційним проривом гурту і створив єдиний хіт гурту «Burning Down the House», що потрапив до першої десятки американського хіт-параду, який посів 9 місце в чарті Billboard.[4]

Турне альбому було задокументовано у фільмі 1984 року режисера Джонатана Деммі Stop Making Sense, який породив однойменний концертний альбом. Альбом також потрапив до танцювальних чартів, де протягом шести тижнів тримався на другій сходинці.[5] Це найвищий альбом гурту в американському хіт-параді Billboard 200, який посів 15-те місце. Це також був їхній найпродаваніший альбом у Канаді, де він став платиновим у 1983 році.

Оформлення

[ред. | ред. код]

Фронтмен Talking Heads Девід Бірн створив обкладинку для загального видання альбому. Художник Роберт Раушенберг отримав премію Ґреммі за роботу над лімітованою версією LP, яка включала в себе прозорий вініловий диск в прозорій пластиковій упаковці разом з трьома прозорими пластиковими дисками, надрукованими зі схожими колажами в трьох різних кольорах.

Як часткове пояснення назви альбому Бірн розповідав: «Спочатку я співав нісенітниці, і … складав слова, щоб вони відповідали цьому. Вийшло непогано».[6]

Реліз

[ред. | ред. код]

Оригінальні касетні та пізніші CD-копії альбому містять «розширені версії» пісень «Making Flippy Floppy», «Girlfriend Is Better», «Slippery People», «I Get Wild/Wild Gravity» та «Moon Rocks». Альбом було перевидано у лютому 2006 року у вигляді ремастированого DualDisc. Він містить розширені версії пісень, які були на оригінальній касеті, і включає два додаткових треки («Two Note Swivel» і альтернативний мікс «Burning Down the House»). DVD-A містить стерео і 5.1-канальний об'ємний звук високої роздільної здатності (96 кГц/24 біт), а також версію альбому у форматі Dolby Digital 5.1, нову альтернативну версію «Burning Down the House» і відеокліпи на «Burning Down the House» і «This Must Be the Place» (відео тільки двоканальне у форматі Dolby Digital). В Європі він був випущений у вигляді дводискового набору CD+DVDA, а не одного DualDisc. Перевидання було спродюсоване Енді Заксом у співпраці з Talking Heads.

У 2021 році лейбл Rhino Entertainment перевидав альбом на вінілі небесно-блакитного кольору.[7]

Відгуки критиків

[ред. | ред. код]
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 4/5 зірок[8]
Chicago Tribune 3.5/4 зірки[9]
Mojo 4/5 зірок[10]
Pitchfork 8.5/10[11]
Rolling Stone 4.5/5 зірок[2]
The Rolling Stone Album Guide 4/5 зірок[12]
Smash Hits 9/10[13]
Spin Alternative Record Guide 7/10[14]
Uncut 9/10[15]
The Village Voice A−[1]

Девід Фріке з Rolling Stone високо оцінив кросоверну природу альбому, назвавши його «альбомом, який нарешті стирає тонку межу, що розділяє мистецьку білу поп-музику та глибокий чорний фанк». Він уточнив, що всі пісні є справжнім артроком, але уникають загальних претензій жанру завдяки невимушеному відношенню і переконливим танцювальним ритмам, що робить його ідеальним альбомом для вечірок.[2] Для The Village Voice критик Роберт Крістгау описав альбом як «химерно комфортний», вважаючи, що без Браяна Іно ритми гурту звучать менш загрозливо, але й менш змістовно. Він додав, що «розрізнена непрозорість текстів не може приховати розгубленість Бірна щодо того, що все це означає», але похвалив другу сторону платівки.[1]

У ретроспективному огляді для AllMusic Вільям Рульманн писав, що на цьому альбомі гурт «відкрив щільні текстури музики, яку вони розробили з Браяном Іно», і що вони були «винагороджені своїм найпопулярнішим альбомом». Він відчув, що додаткові музиканти зробили звучання «більш просторим, і в музиці з'явилися аспекти госпелу», особливо в піснях «Slippery People» і «Swamp». Він відзначив «імпресіоністичну, нелінійну лірику Бірна» і похвалив повернення його «чарівної дурнуватості», назвавши музику «надзвичайно легкою і пружною».[8]

У своїй книзі про фанк-музику Рікі Вінсент описує «Speaking in Tongues» як «глибокий фанк, замаскований під сучасний рок».[16]

Вплив

[ред. | ред. код]

У 1989 році Speaking in Tongues посів 54 місце у списку 100 найкращих альбомів 1980-х за версією журналу Rolling Stone.[17] У 2012 році журнал Slant Magazine назвав його 89-м найкращим альбомом 1980-х.[18]

Пізніше «Burning Down the House» став кавером валлійського співака Тома Джонса, виконаного з гуртом The Cardigans у його альбомі Reload, який посів 7 місце в британському хіт-параді. Її також переспівували скримо-гурт The Used, поппанк-гурт Paramore, поп-рок гурт Walk the Moon, блюзова співачка Бонні Рейтт та R&B-співак Джон Ледженд. Пісня також звучала у фільмах Revenge of the Nerds, Німфоманка, Із 13 в 30, The Banger Sisters та серіалі Ходячі мерці.

«This Must Be the Place (Naive Melody)» переспівували такі виконавці, як фолк-музиканти The Lumineers та Iron & Wine, а також інді-рок гурт Arcade Fire. Пісня також звучала у фільмах Волл-стріт та його сиквелі Волл-стріт: гроші не сплять, Це безглузде кохання, He's Just Not That Into You, Ларс і справжня дівчина, а також у серіалах Усюди жевріють пожежі та Агенти Щ.И.Т..

«Swamp» з'являється у фільмах Ризикований бізнес, Король комедії та Сімпсони, епізод 3 Scenes Plus a Tag from a Marriage. «Girlfriend Is Better» з'явилася в одному з епізодів серіалу Антураж. «Slippery People» звучить у фільмі Баррі Сіл: Король контрабанди та серіалі Американці.

У 2022 році пісня «Burning Down the House» була використана як семпл у пісні «Keep It Burning» з альбому Donda 2 Каньє Веста, у виконанні репера Future. Пісня була вилучена з альбому через день і вийшла пізніше того ж року на альбомі Future I Never Liked You під тією ж назвою, але без семплу.

Трек-лист

[ред. | ред. код]

Рання LP та CD-версія

[ред. | ред. код]

Автор музики і слів Девід Бірн, Кріс Франц, Джеррі Гаррісон і Тіна Веймут. 

Сторона 1
#НазваТривалість
1.«Burning Down the House»4:01
2.«Making Flippy Floppy»4:34
3.«Girlfriend Is Better»4:22
4.«Slippery People»3:31
5.«I Get Wild/Wild Gravity»4:07
20:35
Сторона 2
#НазваТривалість
6.«Swamp»5:12
7.«Moon Rocks»5:03
8.«Pull Up the Roots»5:08
9.«This Must Be the Place (Naive Melody)»4:53
20:16 (40:51)

Касета та пізня CD-версія

[ред. | ред. код]
Сторона 1
#НазваТривалість
1.«Burning Down the House»4:01
2.«Making Flippy Floppy» (extended version)5:54
3.«Girlfriend is Better» (extended version)5:44
4.«Slippery People» (extended version)5:05
5.«I Get Wild/Wild Gravity» (extended version)5:15
25:59
Сторона 2
#НазваТривалість
1.«Swamp»5:12
2.«Moon Rocks» (extended version)5:44
3.«Pull Up the Roots»5:08
4.«This Must Be the Place (Naive Melody)»4:53
20:57 (46:56)

Бонус-треки перевидання 2006 DualDisc

[ред. | ред. код]
#НазваТривалість
10.«Two Note Swivel» (unfinished outtake)5:51
11.«Burning Down the House» (alternate version)5:09
57:56

Персоналії

[ред. | ред. код]

Talking Heads

  • Девід Бірн — вокал, гітари, клавішні, синтезатори, бас-гітара, перкусія
  • Джеррі Гаррісон — клавішні, синтезатори, гітари, бек-вокал
  • Тіна Веймут — бас-гітара, бек-вокал, синтезатор, гітара
  • Кріс Франц — барабани, бек-вокал, синтезатор

Додаткові музканти

  • Воллі Бадару — синтезатори (1, 6, 9)
  • Берні Воррелл — синтезатори (3)
  • Алекс Вейр — гітара (2, 6, 7, 8)
  • Стів Скейлз — перкусія (1, 7)
  • Рафаель Дехесус — перкусія (4, 5, 8)
  • Девід ван Тігем — перкусія (5, 9)
  • Л. Шанкар — подвійна скрипка (2)
  • Річард Лендрі — саксофон (4)
  • Нона Хендрікс — бек-вокал (4)
  • Долетт Макдональд — бек-вокал (4)

Технічний персонал

  • Talking Heads — продюсування
  • Бутч Джонс — запис
  • Джон Конвертіно — асистент звукозапису
  • Алекс Садкін — накладання, зведення
  • Френк Гібсон — асистент накладання, асистент зведення
  • Джей Марк — асистент накладання, асистент зведення
  • Тед Дженсен — мастеринг у Sterling Sound (Нью-Йорк)
  • Браян К'ю — бонусні мікси 2006 року на подвійному диску
  • Роберт Раушенберг — лімітоване видання обкладинки
  • Девід Бірн — оригінальний дизайн обкладинки

Чарти

[ред. | ред. код]

Сертифікації

[ред. | ред. код]
Certifications for Speaking in Tongues
Регіон Сертифікація Продажі
Канада (Music Canada)[38] Платиновий 100 000^
Нова Зеландія (RIANZ)[39] Платиновий 15 000^
Велика Британія (BPI)[40] Срібний 60 000double-dagger
США (RIAA)[41] Платиновий 1 000 000^

^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях
double-daggerпродажі+прослуховування, що базуються лише на сертифікаціях

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Christgau, Robert (27 вересня 1983). Christgau's Consumer Guide. The Village Voice. Процитовано 25 травня 2024.
  2. ↑ а б в Fricke, David (9 червня 1983). Talking Heads' Arty Party. Rolling Stone. № 397. с. 53—54. Процитовано 25 травня 2024. Примітка: Онлайн-версія рецензії зберігає більшу частину тексту оригінального друкованого видання, але опускає заголовок.
  3. ↑ Gesko, Brian (18 квітня 2012). The Strange, Tense Power of Talking Heads' 'Fear of Music'. The Atlantic. Процитовано 25 травня 2024.
  4. ↑ Talking Heads — Chart History: Hot 100. Billboard. Prometheus Global Media. Процитовано 25 травня 2024.
  5. ↑ Whitburn, Joel (2004). Hot Dance/Disco: 1974–2003. Record Research. с. 253.
  6. ↑ David Byrne on Letterman (1983). YouTube. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 25 травня 2024.
  7. ↑ "Start Your Ear Off Right" with Limited Edition Vinyl Releases | Rhino. Rhino.com. 7 січня 2021. Процитовано 25 травня 2024.
  8. ↑ а б Ruhlmann, William. Speaking in Tongues – Talking Heads. AllMusic. Процитовано 25 травня 2024.
  9. ↑ Kot, Greg (6 травня 1990). Talking Heads On The Record. Chicago Tribune. Процитовано 25 травня 2024.
  10. ↑ Cameron, Keith (July 2020). New Feelings. Mojo. № 320. с. 68—69.
  11. ↑ Anderson, Stacey (23 квітня 2020). Talking Heads: Speaking in Tongues. Pitchfork. Процитовано 25 травня 2024.
  12. ↑ Sheffield, Rob (2004). Talking Heads. У Brackett, Nathan; Hoard, Christian (ред.). The New Rolling Stone Album Guide (вид. 4th). Simon & Schuster. с. 802–803. ISBN 0-7432-0169-8.
  13. ↑ Steels, Mark (June 23 – July 6, 1983). Talking Heads: Speaking in Tongues. Smash Hits. Т. 5, № 13. с. 13.
  14. ↑ Salamon, Jeff (1995). Talking Heads. У Weisbard, Eric; Marks, Craig (ред.). Spin Alternative Record Guide. Vintage Books. с. 394–395. ISBN 0-679-75574-8.
  15. ↑ Gill, Andy (August 2015). Buyers' Guide. Uncut. № 219. с. 40, 42.
  16. ↑ Vincent, Rickey (1995). Essential Eighties Underground Funk. Funk: The Music, The People, and The Rhythm of The One. New York: St. Martin's Press. с. 343. ISBN 0312134991.
  17. ↑ 100 Best Albums of the Eighties. Rolling Stone. 16 листопада 1989. Процитовано 25 травня 2024.
  18. ↑ The 100 Best Albums of the 1980s. Slant Magazine. 5 березня 2012. Процитовано 25 травня 2024.
  19. ↑ Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992 (вид. illustrated). St Ives, N.S.W.: Australian Chart Book. с. 304. ISBN 0-646-11917-6.
  20. ↑ «Talking Heads — Speaking in Tongues» (німецькою). Austriancharts.at. Hung Medien.
  21. ↑ "Top RPM Albums: Issue 6315a". RPM. Бібліотека та архів Канади. Retrieved 2024-05-25.
  22. ↑ «Talking Heads — Speaking in Tongues» (нідерландською). Dutchcharts.nl. Hung Medien.
  23. ↑ Pennanen, Timo (2006). Sisältää hitin – levyt ja esittäjät Suomen musiikkilistoilla vuodesta 1972 (фін.) (вид. 1st). Helsinki: Kustannusosakeyhtiö Otava. ISBN 978-951-1-21053-5.
  24. ↑ "Offiziellecharts.de – Talking Heads – Speaking in Tongues" (in German). GfK Entertainment Charts.
  25. ↑ Ísland (LP-plötur). DV (ісл.). 22 липня 1983. с. 37. ISSN 1021-8254 — через Timarit.is.
  26. ↑ «Talking Heads — Speaking in Tongues» (англійською). Charts.org.nz. Hung Medien.
  27. ↑ «Talking Heads — Speaking in Tongues» (англійською). Norwegiancharts.com. Hung Medien.
  28. ↑ «Talking Heads — Speaking in Tongues» (англійською). Swedishcharts.com. Hung Medien.
  29. ↑ «Official Albums Chart Top 100». (англійською) Official Charts Company.
  30. ↑ "Talking Heads Chart History (Billboard 200)". Billboard.
  31. ↑ Rock Albums (PDF). Billboard. Т. 95, № 36. 3 вересня 1983. с. 26. ISSN 0006-2510 — через World Radio History.
  32. ↑ Talking Heads. Billboard.
  33. ↑ The Top Albums of 1983. RPM. Т. 39, № 17. 24 грудня 1983. с. 15. ISSN 0033-7064 — через Library and Archives Canada.
  34. ↑ Top Selling Albums of 1983. Recorded Music NZ. Процитовано 25 травня 2024.
  35. ↑ Top Pop Albums of 1983. Billboard. 31 грудня 1983. Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 25 травня 2024.
  36. ↑ Top Selling Albums of 1984. Recorded Music NZ. Процитовано 25 травня 2024.
  37. ↑ Top Pop Albums of 1984. Billboard. 31 грудня 1984. Архів оригіналу за 31 грудня 2012. Процитовано 25 травня 2024.
  38. ↑ Canadian album certifications – Talking Heads – Speaking in Tongues. Канадська асоціація компаній звукозапису (CRIA). 1 листопада 1983.
  39. ↑ New Zealand album certifications – Talking Heads – Speaking in Tongues. Новозеландська асоціація компаній звукозапису (RIANZ). Процитовано 25 травня 2024.
  40. ↑ British album certifications – Talking Heads – Speaking in Tongues (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI). 5 лютого 2021. Процитовано 25 травня 2024.
  41. ↑ American album certifications – Talking Heads – Speaking in Tongues (Англійська) . Американська асоціація компаній звукозапису (RIAA). 15 грудня 1986.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Speaking_in_Tongues&oldid=43424056