U-511 — Вікіпедія

U-511
U 511
Японський (колишній німецький U-511) підводний човен Ro-500. 24 липня 1943
Верф Deutsche Schiff- und Maschinenbau, Гамбург
Під прапором Третій Рейх Третій Рейх
Японська імперія
Належність Крігсмаріне 1933-1945 Крігсмаріне
 Імперський флот Японії
Порт приписки Штеттін
Лор'ян
Пінанг
Замовлення 20 жовтня 1939
Закладений 21 лютого 1941
Спуск на воду 22 вересня 1941
Введений до складу флоту 8 грудня 1941
Переданий 16 вересня 1943
На службі 1941—1945
Сучасний статус 30 квітня 1946 року потоплений у затоці Майдзуру
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Проєкт
Тип ПЧ великий океанський торпедний ДПЧ
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 18,2 вузлів (33,7 км/год)
Швидкість (підводна) 7,3 (13,5 км/год)
Робоча глибина занурення 100 м
Гранична глибина занурення 230 м
Дальність плавання 64 милі (119 км) км на швидкості 4 вузли (7,4 км/год) (у підводному положенні)
13 450 морських миль (24 910 км на швидкості 10 вузлів (19 км/год) (у надводному положенні)
Екіпаж 48 офіцерів та матросів
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 76,76 м
Ширина корпусу найб. 6,76 м
Висота 9,6 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,7 м
Водотоннажність надводна 1 120 т
Водотоннажність підводна 1 232 т
Силова установка
Дизель-електрична:
2 дизельні двигуни MAN M 9 V 40/46
2 електродвигуни Siemens-Schuckert 2 GU 345/34
Гвинти 2
Потужність 2 × 2 200 к.с. (дизелі)
2 × 740 к.с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія 1 × 105-мм палубна гармата SK C/32
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових і 2 кормових ТА; 24 торпеди або 48 мін TMA чи TMB
ППО 1 × 37-мм зенітна гармата SKC/30
2 (1 × 2) × 20-мм зенітні гармати FlaK 30
Історія служби
У складі 4-та флотилія ПЧ
10-та флотилія ПЧ
Операції 4 походи
Перемоги 5 суден затоплено (41 373 GRT) та 1 судно пошкоджено (8 773 GRT)

U-511 — німецький великий океанський підводний човен типу IXC, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 21 лютого 1941 року на верфі Deutsche Schiff- und Maschinenbau у Гамбурзі під будівельним номером 307. Спущений на воду 22 вересня 1941 року, а 8 грудня 1941 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини[1].

Історія служби

[ред. | ред. код]

U-511 належав до серії німецьких підводних човнів типу IXC, великих океанських човнів, призначених діяти на морських комунікаціях противника на далеких відстанях у відкритому океані. Човнів цього типу було випущено 54 одиниці і вони дуже успішно та результативно проявили себе в ході бойових дій в Атлантиці. 8 грудня 1941 року U-511 розпочав службу у складі 4-ї навчальної флотилії, а з 1 серпня 1942 року переведений до бойового складу 10-ї флотилії ПЧ Крігсмаріне.

З липня 1942 року і до серпня 1943 року U-511 здійснив 4 бойових походи в Атлантичний океан, в яких провів 270 днів. Човен потопив 5 торгових суден (41 373 GRT) та 1 судно пошкодив (8 773 GRT).

Після прийняття на озброєння Імперського флоту Японії як Ro-500 (呂500), у вересні 1943 року він був досліджений групою японських військово-морських інженерів. Декілька елементів конструкції типу IXC пізніше були включені в конструкцію японських ПЧ класу I-201. Німецький екіпаж човна навчив японський персонал поводженню з ним, а потім наприкінці вересня відправився на Пінанг. Починаючи з листопада 1943 року, Ro-500 був приписаний до Військово-морської школи підводних човнів у Такей як навчальний корабель.

У травні 1944 року Ro-500 був приписаний до 33-го дивізіону підводних човнів разом з Ro-62, Ro-63 і Ro-64. Того ж місяця Ro-500 брав участь у випробуваннях протичовнових засобів боротьби з пікіруючими бомбардувальниками 634-ї морської авіагрупи. З липня 1944 року по травень 1945 року він використовувався в навчальних цілях у військово-морському окрузі Куре, після чого був перепризначений до 51-ї ескадрильї разом з Ro-68 і відправлений з Куре на військово-морську базу Майдзуру. До кінця війни Ro-500 перебував на Майдзуру, допомагаючи тренувати екіпажі в протичовновій боротьбі, імітуючи американський підводний човен. Після капітуляції Японії екіпаж Ro-500 на чолі з лейтенантом Ясухіса Ямамото приєднався до повстанців, які хотіли продовжити війну проти Радянського Союзу. 18 серпня 1945 року човен вийшов з Майдзуру, але штаб 6-го флоту зв'язався з екіпажем, і того ж дня Ro-500 повернувся на базу.

30 квітня 1946 року Ro-500 був потоплений ВМС США у затоці Майдзуру разом з японськими підводними човнами I-121 та Ro-68.

Командири

[ред. | ред. код]

Перелік уражених U-511 суден у бойових походах

[ред. | ред. код]
Перелік затоплених суден та кораблів[2]
Дата Командир ПЧ Назва Тип Належність Водотоннажність (брт) Вантаж Конвой Результат та координати Наслідки атаки для екіпажу Прим.
Перший похід (16.07—29.08.1942, 76 діб; КільЛор'ян)[3]
1 27 серпня 1942 Kptlt. Фрідріх Штайнгофф Esso Aruba[4] танкер США США 8 773 104 170 барелів дизельного пального Конвой TAW 15 пошкоджений
18°09′ пн. ш. 74°38′ зх. д. / 18.150° пн. ш. 74.633° зх. д. / 18.150; -74.633 (Esso Aruba)
60 (усі вціліли)
2 27 серпня 1942 Rotterdam[5] танкер Нідерланди Нідерланди 8 968 11 364 тонни бензину Конвой TAW 15 потоплений
18°09′ пн. ш. 74°38′ зх. д. / 18.150° пн. ш. 74.633° зх. д. / 18.150; -74.633 (Rotterdam)
48 (10 загинули та 38 вціліли)
3 27 серпня 1942 San Fabian[6] танкер Велика Британія Велика Британія 13 031 18 000 тонн мазуту Конвой TAW 15 потоплений
18°09′ пн. ш. 74°38′ зх. д. / 18.150° пн. ш. 74.633° зх. д. / 18.150; -74.633 (San Fabian)
59 (26 загинули та 33 вціліли)
Третій похід (31.12.1942—08.03.1943, 68 діб; Лор'янЛор'ян)
4 9 січня 1943 Kptlt. Фріц Шневінд William Wilberforce[7] суховантажне судно Велика Британія Велика Британія 5 004 5054 тонни західноафриканської продукції, включаючи ядра пальми, пальмову олію та каучук потоплено
29°20′ пн. ш. 26°53′ зх. д. / 29.333° пн. ш. 26.883° зх. д. / 29.333; -26.883 (William Wilberforce)
63 (3 загинули та 60 вціліли)
Четвертий похід (10.05—17.08.1943, 90 діб; Лор'янКуре)
5 27 червня 1943 Sebastian Cermeno[8] суховантажне судно США США 7 194 баласт потоплено
29°00′ пд. ш. 50°10′ сх. д. / 29.000° пд. ш. 50.167° сх. д. / -29.000; 50.167 (Sebastian Cermeno)
74 (5 загинули та 69 вціліли) судно класу «Ліберті»
6 9 липня 1943 Samuel Heintzelman[9] суховантажне судно США США 7 176 5644 тонни боєприпасів та вантажів загального призначення потоплено
09°00′ пд. ш. 81°00′ сх. д. / 9.000° пд. ш. 81.000° сх. д. / -9.000; 81.000 (Samuel Heintzelman)
75 (усі загинули) судно класу «Ліберті»

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела
  1. U-511. uboat.net.(англ.)
  2. Ships hit by U-511.
  3. Patrols by U-511
  4. Esso Aruba
  5. Rotterdam
  6. San Fabian
  7. William Wilberforce
  8. Sebastian Cermeno
  9. Samuel Heintzelman

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
  • Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]