Волонтерський рух допомоги українським військовикам (2014 — дотепер) — Вікіпедія

Волонте́рський рух допомо́ги украї́нським військовика́м — всеукраїнський волонтерський рух із забезпечення ресурсами українських військових (Збройних сил, Національної гвардії тощо), які з 2014 року стримують російську збройну агресію. Виник стихійно з початком військового конфлікту в різних регіонах України.

Рух також має потужне крило на всій території України, яке допомагає вимушеним переселенцям із Криму та Донбасу.

Історія

[ред. | ред. код]
Довідка 1919 року пожертви українських селян для Січових Стрільців Вільного Козацтва

Немає точної дати утворення волонтерського руху з допомоги армії в цілому в Україні, як і точної дати його оформлення у волонтерські організації. Початком можна вважати волонтерський рух під час Революції гідності, після початку російської інтервенції до Криму 20 лютого 2014 року. Розгалужена система допомоги армії з'явилася приблизно в травні-червні 2014 року.[1]

Рух виникав стихійно з окремих волонтерів, що об'єднувалися в групи. З часом з'явилися лідери, що привели роз'єднані самоорганізовані групи до централізованого керування, а відтак — посиленням впливу на державний апарат та ефективність допомоги.

Необхідність у волонтерському русі була зумовлена наступними факторами:

  • відсутність в армії достатніх ресурсів (одягу, засобів особистого захисту, медикаментів, їжі);
  • відсутність організації своєчасного забезпечення цими ресурсами, налаштування логістики;
  • відсутність потрібного забезпечення технікою;
  • слабка виробнича база;
  • відсутність достатньої підтримки біженців зі сторони держави.

Мережа

[ред. | ред. код]
Докладніше: Список волонтерів російсько-української війни (2014 — дотепер)

Волонтерських організацій та окремих активістів, що допомагають українським військовим, існують тисячі. Точну їх кількість визначити неможливо: вона постійно змінюється, а чимало волонтерів не афішують свою діяльність[2].

У травні 2015 року Давид Арахамія оцінював кількість людей, що систематично займаються волонтерством, у 14,5 тисяч, а організацій — у понад 2,5 тисячі[3]. За даними опитування, проведеного в вересні 2014 фондом «Демократичні ініціативи» спільно з КМІС, кошти на рахунки армії переказувала третина жителів України, а ще чверть передавала допомогу через волонтерські організації[4][2]. Участь у допомозі військовим беруть широкі верстви суспільства: проєкти техніки на потреби армії представляли навіть учні Малої академії наук[5].

До найвідоміших та найпотужніших організацій допомоги військовим належать «Народний проект», «Народний тил», «Повернись живим», «Крила Фенікса», «Армія SOS», «Козацька гвардія України», Combat-UA та інші[6][7][8][2][9][10][11].

Діяльність

[ред. | ред. код]
Автомобіль швидкої медичної допомоги, подарований бійцям АТО італійською діаспорою українців
Безпілотний літальний апарат PD-1, створений за підтримки групи «Народний проект»
Тепловізор від волонтерської групи «Народний тил»
Розвантажувальний жилет, розроблений і пошитий українськими волонтерами
Жителі Херсонської області під час повномасштабного російського вторгнення роблять маскувальні костюми

Основними напрямками роботи даного волонтерського руху є[2][12]:

  • збір чи виготовлення і доставка в зону АТО різноманітних ресурсів (харчі, ліки, одяг, амуніція, автотранспорт, військові прилади), ремонт та вдосконалення техніки тощо;
  • медична допомога постраждалим від бойових дій, оснащення госпіталів та лікарень;
  • допомога переселенцям із Криму та зони АТО (юридична, психологічна та гуманітарна допомога, пошук житла та роботи, адаптація в новому місці та соціумі);
  • пошук зниклих безвісти та робота з визволення полонених.

Ведеться й діяльність в інших напрямах — зокрема різноманітна допомога сім'ям учасників АТО.

Основними засобами і способами допомоги є:

  • збір коштів. Великі організації здебільшого збирають пожертви за допомогою різних систем безготівкових переказів (зокрема на банківські картки) і публікують в інтернеті звітність;
  • збір речей;
  • довезення зібраної та закупленої допомоги до військових підрозділів за місцем їх дислокації, госпіталів, родин військовослужбовців.

Волонтери забезпечують українську армію наступними ресурсами та послугами:

  • медикаменти
  • лікування
  • техніка
  • ремонт техніки (автомобілі, бойові машини, літаки)
  • ремонт будівель
  • модернізація зброї (приціли, тепловізори, ПНБ, тощо)
  • постачання з-за кордону
  • засоби особистої безпеки
  • одяг (форма)
  • зимове обладнання
  • їжа
  • засоби зв'язку
  • грошове забезпечення
  • юридична підтримка
  • обмін полонених

Багато волонтерів займаються виготовленням екіпірування власноручно. Так, шиють на власній апаратурі аптечки, чохли для бронежилетів, одяг, маскувальні сітки. Часто волонтери збирають безпілотники для військової розвідки.[13]

Окремі волонтерські групи займаються допомогою в пошуках зниклих або загиблих солдатів. Основна частина таких рухів сформувалась після Іловайської трагедії, коли кількість загиблих та зниклих безвісти, за деякими свідченнями, йшла на сотні. Однією з таких організацій є Союз «Народна пам'ять», що працює в зоні АТО з вересня 2014.[14]

Волонтери займаються евакуацією громадян з зони АТО. Так, переважно, допомога надходить до людей, що самі покинути території бойових дій не можуть — літні люди та діти. Волонтери-зоозахисники займаються вивезенням та пошуком дому для домашніх тварин, що залишилися без дому.[15][16]

Часто волонтери привертають увагу суспільства до неякісної роботи адміністративних армійських відомств. Вони ж роблять інформацію про спорядження армії більш відкритою. Окремі волонтерські групи борються з корупцією в оборонних відомствах.[17]

Діяльність волонтерів підтримали чимало підприємств. Так, «Нова пошта» надала багатьом волонтерським групам та окремим активістам можливість безкоштовної відправки будь-якої кількості допомоги. Станом на грудень 2014 в програмі брали участь 230 учасників, а маса відправленої ними допомоги сягнула 1,6 тисячі тон[18]. За підсумками 2015 року, згідно з даними компанії, кількість учасників сягнула 300, кількість надісланих за цей та попередній рік посилок — 62 тисяч, а їх загальна маса — 11,2 тис. тон[19].

За оцінкою керівника волонтерської групи «Повернись живим» Віталія Дейнеги, за перші 2 роки війни (станом на квітень 2016) волонтери зібрали на потреби військових більше мільярда гривень (у тому числі великі волонтерські організації — близько 300 млн). Для порівняння: збір грошей через SMS-сервіс «565», що тривав до жовтня 2015 (повідомлення на цей номер коштувало 5 грн, що йшли Міноборони) приніс 38,8 млн грн, а «податок на війну» (1,5 % від зарплати), що збирається з серпня 2014, — майже 14 млрд грн[20].

Співпраця з органами влади

[ред. | ред. код]

На початку активної діяльності волонтерського руху механізмів його взаємодії з владними структурами практично не було. Але пізніше значна роль та високий авторитет волонтерів підштовхнули владу до співпраці[12], і восени 2014 року почалося їх тісне співробітництво з Міноборони[9]. У вересні засновник волонтерської групи «Народний проект» Давид Арахамія був призначений уповноваженим міністра оборони з питань закупівель, а в жовтні засновник «Крил Фенікса» Юрій Бірюков (який ще з серпня є радником президента) став помічником міністра оборони з питань речового забезпечення армії[21]. В листопаді інший відомий волонтер Тетяна Ричкова очолила нове держпідприємство, що забезпечує сили спеціальних операцій[22].

У жовтні 2014 при міністерстві була створена Рада волонтерів під керівництвом Давида Арахамії. Її задачами стали речове забезпечення армії, ремонт техніки, закупівля приладів та військова медицина. Раді було доручено розпоряджатися бюджетними коштами (в тому числі із надходжень з SMS на номер «565») на суму 60 млн гривень[23][24].

В листопаді 2014 близько 30 волонтерських груп об'єдналися в громадську організацію «Асоціація народних волонтерів України»[25][26]. За її даними, вона має кілька комітетів, від яких делегуються по 2 особи в Раду волонтерів при Міноборони, а троє членів її координаційної ради призначені заступниками міністра[27]. Асоціація звітує про низку досягнень у галузях організації, підготовки та забезпечення військових формувань, винагородження та житлового забезпечення військових, протидії російській пропаганді та інших[27].

У зв'язку з обмеженістю повноважень Ради волонтерів виникла ідея «волонтерського десанту» — влаштування волонтерів на роботу в міністерство[28]. В листопаді 2014 року з ініціативи Юрія Бірюкова та під кураторством Давида Арахамії співробітниками Міноборони стали 8 волонтерів, що пройшли тест на поліграфі[29][30]. Серед їх досягнень на державній службі відзначають впровадження електронної системи закупівель та електронного реєстру обліку майна міністерства, розробку нових технічних умов для постачальників, а також новації в області харчування військових та автоматизації складів[30]. Однак упродовж першого року роботи більшість «десантників» звільнилися, а їх починання були передані «Проектному офісу реформ»[30].

«Проектний офіс реформ» був створений навесні — влітку 2015 року[31][32][30], офіційно представлений 8 вересня, а в жовтні остаточно перейняв естафету у «волонтерського десанту», деякі з членів якого ввійшли до його складу[33]. «Проектний офіс реформ» — це підрозділ Міноборони в складі 30 менеджерів із волонтерського та бізнесового середовища під керівництвом підприємця Андрія Загороднюка[34][32][35]. Він займається матеріальним забезпеченням, держзакупівлями, медициною та державними підприємствами[31].

У грудні 2014 року 10 волонтерів із досвідом переговорної роботи ввійшли до складу Об'єднаного координаційного центру звільнення заручників, створеного при Міноборони[36].

У серпні 2015 року за допомогою Юрія Бірюкова в Міноборони з'явився Координаційний штаб волонтерів «Сармат» під керівництвом Олексія Ліпіріді. Штаб став працювати на фронті, шукаючи проблеми з тиловим та медичним забезпеченням, наданням статусів учасників АТО та бойових дій, виплатами бійцям, а також відстежуючи представлення їх до нагород[37][38][30][39].

Суспільне та державне визнання

[ред. | ред. код]

За даними опитувань, проведених кількома соціологічними організаціями в 2014—2016 роках, волонтери користуються найбільшою довірою людей з-поміж усіх суспільних та державних інститутів. Їм переважно або цілком довіряють 60—70 % опитаних. Майже така ж (іноді незначно більша) довіра до церкви. Далі йдуть армія, добровольчі батальйони та громадські організації[40][41][42][43][44][45][46][47]. Зокрема в лютому 2016, за даними інституту Горшеніна, волонтерам довіряли 71 % населення, тоді як армії та громадським організаціям — по 49 %, місцевій владі — 42 %, поліції — 34 %, Верховній Раді — 8 %, судам — 5 %[45][48].

Чимало волонтерів отримали державні нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького, княгині Ольги, «За мужність» та «За заслуги» III ступеня, медалі «Захиснику Вітчизни», «За працю і звитягу», «За врятоване життя»,[49][50][51][52][53][54][55] «За сприяння Збройним Силам України»[56], нагородну зброю та годинники від міністерств[57], а також подяки, грамоти й медалі від різних військових формувань та органів місцевої влади[58]. Так, лише від міністерства внутрішніх справ нагородну зброю станом на липень 2016 року отримали 78 волонтерів[59]. У лютому 2016 для нагородження помічників армії було засновано спеціальну відзнаку Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції»[60].

Багато активістів нагороджені й відзнаками різноманітних громадських організацій та ініціативних груп[61][62][63]. До найвідоміших нагород такого типу належить орден «Народний Герой України», що присуджується комісією зі знаних військових та волонтерів[64][65]. Чимало активістів відзначені медаллю «За гідність та патріотизм» Всеукраїнського об'єднання «Країна», якою можуть нагороджувати представники влади, військових формувань та інші особи[66][67][68][69][70]. УПЦ КП відзначила багатьох помічників армії медаллю «За жертовність і любов до України»[71][72]. Нагороджували волонтерів своїми відзнаками й інші церкви, зокрема УГКЦ[73], УПЦ МП[74][75] та УАПЦ[76][77].

На честь волонтерського руху названо чимало вулиць і провулків у містах і селах України. Деякі з них:

Вулиці та провулки, названі на честь волонтерського руху
Населений пункт Стара назва Нова назва Дата перейменування
Гайсин вулиця Енгельса вулиця Волонтерів 16.10.2015[78]
Іллінці провулок Горького провулок Волонтерів 30.12.2015[79]
Жовті Води вулиця Орджонікідзе вулиця Волонтерська 31.12.2015[80]
Бердянськ вулиця Піонерська вулиця Волонтерів 18.02.2016[81]
Бобринець провулок Дімітрова провулок Волонтерів 19.02.2016[82]
Ізюм Плеханівська вулиця Волонтерська вулиця 19.02.2016[83]
Ізюм 1-й, 2-й та 3-й Плеханівські провулки 1-й, 2-й та 3-й Волонтерські провулки 19.02.2016[83]
Умань вулиця Тельмана вулиця Волонтерів 19.02.2016[84]
Чернігів 2-й провулок Ворошилова вулиця Волонтерів 19.02.2016[85]
Вінниця — Волонтерська вулиця 26.02.2016[86]
Харків Соціалістична вулиця Волонтерська вулиця 17.05.2016[87][88]
Полтава Кінноармійська вулиця Волонтерська вулиця 20.05.2016[89][90]
Бердичів вулиця П'ятирічки Волонтерська вулиця 20.05.2016[91]
Дубова провулок Котовського провулок Волонтерів 20.05.2016[91]
Житомир провулок 2-й Московський провулок Волонтерів 20.05.2016[91]
Коростень вулиця Войкова Волонтерська вулиця 20.05.2016[91]
Осівка вулиця Кірова вулиця Волонтерів 20.05.2016[91]
Ясногірка провулок Піонерський провулок Волонтерський 03.06.2016[92]

У Тернополі засновано Сквер Волонтерів пам'яті Віктора Гурняка.

Ризики

[ред. | ред. код]

Загроза життю

[ред. | ред. код]

При доставці вантажів у зону бойових дій були випадки, коли автомобілі з допомогою перехоплювали терористи, заміновували вантаж, садили за кермо свого водія і відправляли автомобіль українським військовослужбовцям[93].

Станом на 23 грудня 2014 року відомо про двох загиблих волонтерів.

Станом на 1 грудня 2015 було прийнято 4 рішення про виплату одноразової допомоги з приводу загибелі або інвалідності волонтерів[94].

Шахрайство

[ред. | ред. код]
Див. також: Список волонтерів російсько-української війни (2014 — дотепер)#Шахрайські організації

Волонтерський рух піддається дискредитації з боку нечесних на руку людей, а то й відвертих шахраїв, які використовують благодійність українців задля власного збагачення. Відомі випадки прямого шахраювання при зборі коштів[95][96], викривлення і підміна інформації про волонтерів, зокрема, подача правдивих звітів про допомогу з підміною імен та рахунків[97], на які просять перераховувати кошти. Чимало благодійних фондів, прикриваючись допомогою АТО, збирають гроші за допомогою псевдоволонтерів (певний відсоток від суми зібраного отримують збирачі грошей), не обліковуючи зібраних коштів і перераховуючи на потреби військовиків лише незначну частину.[98] Подібні дії підпадають під статтю 190 Кримінального кодексу і караються позбавленням волі на строк до 12 років[99]. Станом на січень 2015 щодо псевдоволонтерів АТО було порушено близько 100 кримінальних проваджень[99].

Ймовірність шахрайства вища в випадку волонтерів, що не надають звіти про надходження й передачі, зокрема тих, хто збирає пожертви на вулицях. Великі організації зазвичай так не працюють[100][101][102]: вони збирають кошти на банківські картки та рахунки за допомогою, зокрема, систем електронних переказів, і публікують в інтернеті звіти з перерахунком усіх внесків. У зв'язку з активністю шахраїв авторитетні благодійні організації Львова домовилися взагалі не збирати гроші на вулицях (але можуть збирати в магазинах)[103][104]. Якщо волонтер все ж збирає пожертви в скриньку, він повинен мати документи від своєї благодійної організації. Справжні волонтери АТО мають знати, якій саме частині вони допомагають і де вона дислокується[99].

Правове регулювання

[ред. | ред. код]

Волонтерство в Україні регулюють насамперед[2] закони «Про волонтерську діяльність»[105], «Про громадські об'єднання»[106] та «Про благодійну діяльність та благодійні організації»[107].

Із початком війни на сході України до деяких законів було внесено зміни, що стосуються волонтерської діяльності. У квітні 2014 року з'явився дозвіл на фінансування оборони за рахунок пожертв фізичних та юридичних осіб[108]. У вересні публічний збір коштів на армію було дозволено вести особам, які перебувають на державній або іншій публічній службі[109][2], а благодійна допомога учасникам бойових дій на період АТО була звільнена від податку на доходи фізичних осіб[110][2]. Але для цього звільнення є необхідною (однак не достатньою)[2][111] реєстрація волонтера в Реєстрі волонтерів АТО. Порядок формування та ведення цього реєстру (затверджений Міністерством фінансів) набув чинності в грудні 2014[112][111].

1 квітня 2015 вступили в дію зміни[113] до закону «Про волонтерську діяльність», що, зокрема, скасовують обов'язковість отримання відповідними організаціями статусу волонтерських, передбачають волонтерську діяльність у зоні АТО, запроваджують виплату одноразової допомоги пораненим волонтерам та сім'ям загиблих волонтерів (порядок та умови виплат регулюються спеціальною постановою[114] Кабміну), а також прописують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності[115] (цим органом є Мінсоцполітики[116]). У червні 2015 набули чинності зміни[117] до закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»[118], що дозволили отримання волонтерами статусу інваліда війни і поширили дію цього закону на сім'ї волонтерів, що загинули чи зникли безвісти[119][120]. В липні вступив у дію затверджений Кабміном порядок публічного збору пожертв на армію[121].

Ще 2014 року міністр оборони Степан Полторак[122] та міністр соціальної політики Людмила Денісова[123] висловлювалися за можливість отримання волонтерами статусу учасника бойових дій. Проте це питання лишилося неврегульованим[2]. У березні 2016 депутат Андрій Денисенко зареєстрував проєкт[124] закону, який би це дозволив[125], але в волонтерському середовищі ідея викликала багато критики[126][127] і 2019 року законопроєкт було відкликано[124]. Станом на 2022 рік надання цього статусу волонтерам у постанові[128], яка це регулює, не передбачене.

З 2024.08.09 Вулиця Волонтерів змінено на Визволителів Афганістану розпорядженням голови міськох ради міста Гайсин.

Альманах-довідник

[ред. | ред. код]

Групою тернопільських волонтерів, яку очолив редактор Любомир Крупницький, за фінансової підтримки українців Донецька, Лондона, Львова, Нью-Йорка, Слов'янська, Тернополя і Цюриха видано альманах-довідник «Волонтер». Наклад — 50 тис., розповсюджується безкоштовно по всій Україні серед волонтерів, військових, громадських організацій. У виданні вміщено матеріали на допомогу волонтерам, інформаційні дописи про способи та інструменти допомоги, розповіді про досвід волонтерської діяльності, адреси і телефони волонтерів, волонтерських груп і організацій, що діють в Україні, контакти військових госпіталів, реабілітаційних центрів та інших служб допомоги пораненим. Також є образки з життя волонтерів та військовиків, їхні дописи в соцмережах, уривки з дитячих листів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Якби не волонтери, ми би вже програли війну» — офіцер [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Радіо «Свобода», 13 грудня 2014
    Як допомогти українській армії? [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Координаційний центр українських патріотів
  2. ↑ а б в г д е ж и к Горєлов Д. М., Корнієвський О. А. Волонтерський рух: світовий досвід та українські громадянські практики (аналітична доповідь). — Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2015. — 36 с. Архівовано з джерела 15 квітня 2016
  3. ↑ В Україні 14,5 тисяч волонтерів постійно допомагають армії – Арахамія. Радіо «Свобода». 27.05.2015. Архів оригіналу за 02.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  4. ↑ 32,5% українців особисто переказали свої кошти на рахунки української армії. Селяни відзначились вищою доброчинністю, аніж міські жителі. Фонд «Демократичні ініціативи». 21.10.2014. Архів оригіналу за 28.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  5. ↑ Листопад О. (16.04.2015). Десять винаходів для АТО. Урядовий кур'єр. Архів оригіналу за 18.04.2015. Процитовано 29.05.2016.
  6. ↑ Малинка В., Ольга Герман О. (18.07.2014). Волонтери війни. Дзеркало тижня. Україна. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
  7. ↑ Рингис А. (31.07.2015). Бэк-офис армии. Как работают альтернативные службы тыла. Украинская правда. Архів оригіналу за 23.03.2016. Процитовано 29.05.2016.
  8. ↑ Григораш А. (29.12.2014). Самые значимые волонтерские инициативы года. theinsider.ua. Архів оригіналу за 13.04.2016. Процитовано 29.05.2016.
  9. ↑ а б Тохтарова І. М. Волонтерський рух в Україні: шлях до розвитку громадянського суспільства як сфери соціальних відносин // Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування. — 2014. — № 2 (10 листопада). Архівовано з джерела 19 травня 2016. Процитовано 2016-05-29.
  10. ↑ Українські волонтери, відважні і дивовижні. Еспресо TV. 05.12.2014. Архів оригіналу за 06.04.2016. Процитовано 09.12.2014.
  11. ↑ Третьего Майдана в Украине не будет (интервью Т. Рычковой). Известия в Украине (Политические Известия). 09.03.2015. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
  12. ↑ а б Корнієвський О. А., Горєлов Д. М. Український волонтерський рух у контексті світового досвіду // Науково-аналітичний щоквартальний збірник Національного інституту стратегічних досліджень «Стратегічні пріоритети». — 2015. — № 1 (34) (10 листопада). — С. 95–100. Архівовано з джерела 2 червня 2016. Процитовано 2016-06-02.
  13. ↑ Житомирські волонтери шиють для бійців АТО аптечи з системою MOLLE [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Телеканал 24, 8 грудня 2014
  14. ↑ Волонтери знайшли на Донбасі останки 170 українських військових[недоступне посилання з червня 2019] // Укрінформ, 9 грудня 2014
  15. ↑ Волонтери допомогли виїхати із зони АТО бабусі, яка сама виховує 4-х онуків [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Вголос, 6 грудня 2014
  16. ↑ Як волонтери врятували пса Рижика і кота Батона [Архівовано 14 червня 2015 у Wayback Machine.] // Факти ICTV, 1 грудня 2014
  17. ↑ Волонтери показали, як готують харчування для армії: бруд у цехах і зграї собак [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.] Експрес, 1 грудня 2014
  18. ↑ За 5 місяців волонтери відправили на Схід 1 597884 кілограм тонн «Гуманітарної пошти». galinfo.com.ua. 04.12.2014. Архів оригіналу за 28 травня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
  19. ↑ «Гуманитарная почта Украины». Нова пошта. Архів оригіналу за 02.06.2016. Процитовано 02.06.2016.
  20. ↑ Серов И. (14.04.2016). Два года боевых действий на Донбассе: во сколько обходится Украине война (инфографика). Сегодня. Архів оригіналу за 19.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  21. ↑ Волонтера Бірюкова призначили помічником Гелетея. Газета по-українськи. 05.10.2014. Архів оригіналу за 07.12.2014. Процитовано 29.05.2016.
  22. ↑ Самохвалова Л. (04.12.2014). Тетяна Ричкова: Всі мої підлеглі пройдуть детектор брехні. І я - теж. Укрінформ. Архів оригіналу за 28.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  23. ↑ Хлібко М. (05.12.2014). «Щоб почалися зміни, потрібні велике бажання, надійна команда і час». Народна армія. Архів оригіналу за 13.04.2016. Процитовано 29.05.2016.
  24. ↑ Рингис А. (20.10.2014). Как волонтеры помогут Министерству обороны. Украинская правда. Архів оригіналу за 11.04.2016. Процитовано 29.05.2016.
  25. ↑ В Україні створили Асоціацію народних волонтерів. УНІАН. 16.11.2014. Архів оригіналу за 06.12.2014. Процитовано 13.12.2014.
  26. ↑ В Украине создана Ассоциация народных волонтеров. Газета по-українськи. 16.11.2014. Архів оригіналу за 27.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  27. ↑ а б Асоціація. Асоціація народних волонтерів України. Архів оригіналу за 27.05.2016. Процитовано 28.05.2016.
  28. ↑ Нестерчук Я. (21.07.2015). IT-политик Давид Арахамия: «Мы хотим создать фонд для инвестирования проектов на стыке IT и милитаристики». IGate. Архів оригіналу за 14.04.2016. Процитовано 29.05.2016.
  29. ↑ Рингис А., Тытыш Г., Ларин Д. (28.01.2015). "Вирус" в Министерстве обороны. Украинская правда. Архів оригіналу за 13.04.2016. Процитовано 29.05.2016.
  30. ↑ а б в г д Рингис А. (05.11.2015). "Волонтерский десант" демобилизован. Идеолог проекта Давид Арахамия об эксперименте в МО. Украинская правда. Архів оригіналу за 13.04.2016. Процитовано 29.05.2016.
  31. ↑ а б Береза А. (27.01.2016). Глава Офиса реформ при Минобороны Андрей Загороднюк: "В этом году мы будем делать вещи, которые затронут очень многих". Censor.net.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  32. ↑ а б Рингис А. (17.09.2015). Глава проектного офиса реформ МО: Наши проекты делают схемы невозможными. Украинская правда. Архів оригіналу за 27.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  33. ↑ Нелли Стельмах: "Мы снабжаем воюющую армию по законам мирного времени". Insider. 18.11.2015. Архів оригіналу за 20.11.2015.
  34. ↑ В Минобороны появилось подразделение по реформам. Лівий берег. 08.09.2015. Архів оригіналу за 27.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  35. ↑ Проектний Офіс Реформ отримав статус офіційного підрозділу Міністерства оборони України, який буде відповідати за проведення реформ. Міністерство оборони України. 08.09.2015. Архів оригіналу за 27.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  36. ↑ Худояр О. (09.12.2014). Заручниками Донбасу волонтери тепер займатимуться "під дахом" Міноборони. Газета по-українськи. Архів оригіналу за 09.12.2014. Процитовано 09.12.2014.
  37. ↑ Титиш Г. (16.08.2015). Отладка механизма. Алексей Липириди о новой группе по выявлению проблем на фронте, бойцах и волонтерах. Украинская правда. Архів оригіналу за 28.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  38. ↑ Новикова О. (23.09.2015). Харьковские волонтеры вошли в координационный штаб при Минобороны. objectiv.tv. Архів оригіналу за 28 травня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
  39. ↑ Допис Юрія Бірюкова у Facebook від 22 вересня 2015 (архів на archive.is, архів на web.archive.org)
  40. ↑ Найбільше українці довіряють волонтерам та добровольцям, найменше - судам і ГПУ. Дзеркало тижня. Україна. 29.12.2014. Архів оригіналу за 04.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  41. ↑ Кому більше довіряють українці: владі, громадськості, ЗМІ..?. Фонд «Демократичні ініціативи». 03.08.2015. Архів оригіналу за 04.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  42. ↑ Динаміка рівня довіри соціальним інститутам та органам влади наприкінці 2015 року (PDF). Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка та центр «Соціальний моніторинг». 2015. Архів (PDF) оригіналу за 04.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  43. ↑ Новікова Л. (15.01.2016). Довіра до соціальних інституцій та груп. Київський міжнародний інститут соціології. Архів оригіналу за 04.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  44. ↑ 2015-й: політичні підсумки - думка населення. Фонд «Демократичні ініціативи». 29.12.2015. Архів оригіналу за 04.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  45. ↑ а б Общественно-политические настроения населения Украины. Блок 1: Политика, рейтинги. Інститут Горшеніна. 23.02.2016. Архів оригіналу за 04.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  46. ↑ Оцінка громадянами ситуації в країні, ставлення до суспільних інститутів, електоральні орієнтації (PDF). Центр Разумкова. 12.05.2016. Архів (PDF) оригіналу за 8 червня 2016. Процитовано 7 червня 2016.
  47. ↑ Два роки Президента Петра Порошенка: зміни в громадській думці. Фонд «Демократичні ініціативи». 24.05.2016. Архів оригіналу за 04.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  48. ↑ Волонтеры и армия пользуются наибольшим доверием среди населения. Левый берег. 23.02.2016. Архів оригіналу за 29.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  49. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 676/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
  50. ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 914/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня волонтера»
  51. ↑ Указ Президента України від 22 січня 2015 року № 27/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  52. ↑ Указ Президента України від 6 березня 2015 року № 126/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
  53. ↑ Указ Президента України від 18 березня 2015 року № 147/2015 «Про нагородження В. Кочеткова-Сукача орденом Богдана Хмельницького»
  54. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 367/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  55. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 491/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  56. ↑ Генерал армії України Степан Полторак нагородив волонтерів медаллю «За сприяння Збройним Силам України». Міністерство оборони України. 13.05.2016. Архів оригіналу за 17.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  57. ↑ Полторак наградил именным оружием 10 волонтеров по случаю годовщины ВСУ. РБК-Україна. 05.12.2014. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 2 червня 2016.
  58. ↑ У Бару нагородили волонтерів. Vinnitsa Life. 06.05.2016. Архів оригіналу за 30.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  59. ↑ Крюкова С., Мусаєва С. (06.07.2016). Арсен Аваков: Я вибачаю Кернеса. Але я нічого не забув. Українська правда. Архів оригіналу за 29.04.2017. Процитовано 12.09.2017. (Таку нагороду вручають і інші відомства, див. Хорольский А., Иванеско Д. (08.12.2016). Оружие от президента. Полный список владельцев именных пистолетов. Українські Новини. Архів оригіналу за 13.12.2016. Процитовано 12.09.2017.)
  60. ↑ Указ Президента України від 17 лютого 2016 року № 54/2016 «Про відзнаку Президента України "За гуманітарну участь в антитерористичній операції"»
  61. ↑ Бійців 72-ї окремої мехбригади нагородили медалями "За оборону Донецького аеропорту". 5 канал. 19.03.2016. Архів оригіналу за 02.06.2016. Процитовано 02.06.2016. (На YouTube.)
  62. ↑ Волонтерів Івано-Франківської області нагородили медаллю “Народний волонтер Прикарпаття”. Stanislavske.tv. 22.11.2015. Архів оригіналу за 02.06.2016. Процитовано 02.06.2016.
  63. ↑ Тим, хто не шукає визнання: у Луцьку нагородили героїв АТО. Інформаційне агентство Волинські Новини. 22.05.2016. Архів оригіналу за 30.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  64. ↑ Котляр А. (24.04.2015). Нагорода героям від вдячного народу України. Дзеркало тижня. Україна. Архів оригіналу за 31.03.2016. Процитовано 02.06.2016.
  65. ↑ Косянчук І. (01.03.2016). Нагорода, якої не купиш. Урядовий кур'єр. Архів оригіналу за 02.03.2016. Процитовано 02.06.2016.
  66. ↑ Медаль волонтерам «За гідність та патріотизм» — реєстр нагородження. Громадська організація «Всеукраїнське об'єднання громадян „КРАЇНА“». Архів оригіналу за 30.05.2016. Процитовано 30.05.2016. (Статут та витяг із наказу [Архівовано 2016-03-22 у Wayback Machine.]; .)
  67. ↑ Карлова Л. (21.10.2014). Для учасників АТО розробили нові нагороди. Їх уже вручають солдатам і волонтерам у різних областях. procherk.info. Архів оригіналу за 07.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  68. ↑ Волинських волонтерів відзначили медалями «За гідність та патріотизм». ZIK. 27.01.2016. Архів оригіналу за 30.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  69. ↑ Медаллю “За гідність та патріотизм” у Калуші нагородили 26 учасників АТО та 5 волонтерів. vikna.if.ua. 25.08.2015. Архів оригіналу за 02.06.2016. Процитовано 02.06.2016.
  70. ↑ На Волині нагородили волонтерів за гідність та патріотизм. День. 27.01.2016. Архів оригіналу за 07.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  71. ↑ Патріарх Філарет нагородив волонтерів з Полтавщини медалями "За жертовність і любов до України". 5 канал. 30.03.2015. Архів оригіналу за 30.05.2016. Процитовано 02.06.2016. (На YouTube [Архівовано 8 січня 2020 у Wayback Machine.].)
  72. ↑ Філарет вручив херсонським волонтерам медалі "За жертовність до України". 5 канал. 12.05.2015. Архів оригіналу за 30.05.2016. Процитовано 02.06.2016. (На YouTube.)
  73. ↑ У Львові 250 волонтерів отримали нагороди від УГКЦ. ZIK. 25.05.2015. Архів оригіналу за 30.05.2016. Процитовано 02.06.2016. (На YouTube)
  74. ↑ Волонтера «з передової» Ольгу Данилову з Нової Каховки нагороджено орденом Української Православної Церкви. Інформаційний інтернет-портал Української Православної Церкви «Православіє в Україні». 15.04.2015. Архів оригіналу за 30.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  75. ↑ Волинські волонтери не прийняли нагороди від УПЦ МП. Оновлено. Інформаційне агентство Волинські Новини. 08.06.2015. Архів оригіналу за 30.05.2016. Процитовано 02.06.2016. (Першоджерело на сайті церкви [Архівовано 2016-05-30 у Wayback Machine.];).
  76. ↑ В Карпатській єпархії УАПЦ відзначили нагородами військовослужбовців та волонтерів які боронять Україну від московсько-путінських окупантів. Карпатська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви. 29.05.2016. Архів оригіналу за 30.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  77. ↑ Божественна літургія в день пам'яті Собору трьох Святителів. Львівський деканат Української Автокефальної Православної Церкви. 13.02.2016. Архів оригіналу за 30.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  78. ↑ Рішення від 16 жовтня 2015 р. "Про перейменування вулиць та провулків міста Гайсина". Гайсинська міська рада. Архів оригіналу за 22.12.2015. Процитовано 07.06.2016.
  79. ↑ Про перейменування вулиць та провулків міста Іллінці, сіл Борисівка та Неменка. Іллінецька міська рада. 30.12.2015. Архів оригіналу за 05.06.2016. Процитовано 03.04.2019.
  80. ↑ Розпорядження міського голови м. Жовті Води № 464/01-08р-15 від 31.12.2015 «Про перейменування майдану, вулиць та провулків міста». mnenie.dp.ua. 03.01.2016. Архів оригіналу за 07.03.2016. Процитовано 07.06.2016.
  81. ↑ Рішення восьмої сесії Бердянської міської ради VII скликання № 56 від 18.02.2016 «Про перейменування назв вулиць, проїздів, площ, проспектів, скверів, бульварів у м. Бердянську» // Південна зоря. — . — № 12 (17334). — С. 3. Архівовано з джерела 5 червня 2016. Процитовано 2016-06-07.
  82. ↑ Розпорядження міського голови м. Бобринець № 28 від 19 лютого 2016 року «Про зміну назв окремих вулиць та провулків у населених пунктах Бобринецької міської об'єднаної територіальної громади». Бобринецька міська рада. Архів оригіналу за 05.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  83. ↑ а б Розпорядження ізюмського міського голови № 126 від 19.02.2016 «Про затвердження переліку перейменувань вулиць, провулків, в'їздів, площ, проспектів міста Ізюм». Офіційний сайт міста Ізюм. Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 7 червня 2016.
  84. ↑ Розпорядження міського голови Умані № 16-р від 19 лютого 2016 р. «Про перейменування вулиць та провулків міста Умані». Уманська міська рада. Архів оригіналу за 05.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  85. ↑ Розпорядження міського голови Чернігова № 54-р від 19 лютого 2016 року "Про перейменування вулиць міста". Чернігівська міська рада. Архів оригіналу за 27.03.2016. Процитовано 07.06.2016.
  86. ↑ У Вінниці отримали назви три нові вулиці. Вінницька міська рада. 26.02.2016. Архів оригіналу за 29.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  87. ↑ Розпорядження № 181 «Про перейменування об'єктів топоніміки м. Харкова» (PDF). Харківська обласна державна адміністрація. 17.05.2016. Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2016. Процитовано 2 червня 2016.
  88. ↑ Законність, патріотичність і символізм - це головні критерії перейменування харківських вулиць: Ігор Райнін. varta.kharkov.ua. 18.05.2016. Архів оригіналу за 29.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  89. ↑ Розпорядження голови обласної державної адміністрації № 207 «Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві» (PDF). Полтавська обласна державна адміністрація. 20.05.2016. Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
  90. ↑ Пропозиції полтавської громадсько-наукової топонімічної групи щодо перейменування вулиць Полтави. Сайт Бориса Тристанова «Історія Полтави». Архів оригіналу за 29.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  91. ↑ а б в г д Розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації № 140 від 20.05.2016 «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятників та пам'ятних знаків у Житомирській області». Житомирська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 02.08.2016. Процитовано 12.09.2017. (Перелік вулиць [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.],).
  92. ↑ Павло Жебрівський декомунізував ряд вулиць Донецької області. Донецька обласна державна адміністрація. 03.06.2016. Архів оригіналу за 05.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  93. ↑ Тетяна Слюсарчук. Волонтери без кордонів // ZAXID.NET, 29 липня 2014. Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2014.
  94. ↑ Інформаційний матеріал щодо волонтерства. Міністерство соціальної політики України. 11.12.2015. Архів оригіналу за 08.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  95. ↑ Волонтера-шахрая викрили правоохоронці Тернопільщини [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.] // УМВС України в Тернопільській області, 21 листопада 2014
  96. ↑ Столичні правоохоронці викрили шахрая, який видавав себе за волонтера [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] // ТСН, 12 березня 2015
  97. ↑ Допомога армії — шахраї наживаються на благодійності [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.] // «Волинські новини», 21 листопада 2014
  98. ↑ «Це всеукраїнська чума» — активіст про псевдоволонтерів [Архівовано 21 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 25 квітня 2015
  99. ↑ а б в В Україні досі не працює реєстр волонтерів АТО. ZIK. 15.01.2016. Архів оригіналу за 07.06.2016. Процитовано 07.06.2016. (На YouTube [Архівовано 7 червня 2016 у Wayback Machine.])
  100. ↑ Болотова К. (11.03.2015). Как отличить настоящих волонтеров от мошенников?. minfin.com.ua. Архів оригіналу за 17.04.2016. Процитовано 29.05.2016.
  101. ↑ Смещук Р. (16.03.2015). Волонтери-шахраї виманюють у громадян до 500 гривень на день. Подробиці. Архів оригіналу за 29.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  102. ↑ Волонтери-шахраї продовжують створювати псевдоорганізації та обкрадати українців – Наталія Воронкова. Український кризовий медіа-центр. 20.07.2015. Архів оригіналу за 13.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  103. ↑ Рихліцький В. (10.10.2014). Вуличні волонтери: благодійність чи бізнес. Zaxid.net. Архів оригіналу за 07.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  104. ↑ Волонтери закликають не вкидати гроші у скриньки на вулиці. ato.lviv.ua. 20.03.2015. Архів оригіналу за 07.06.2016. Процитовано 07.06.2016.
  105. ↑ Закон України «Про волонтерську діяльність». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 01.06.2016. (Прийнятий 19.04.2011, набув чинності 15.05.2011).
  106. ↑ Закон України «Про громадські об'єднання». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 01.06.2016. (Прийнятий 22.03.2012, набув чинності 19.04.2012).
  107. ↑ Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 01.06.2016. (Прийнятий 05.07.2012, набув чинності 03.02.2013).
  108. ↑ Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення матеріально-фінансового забезпечення обороноздатності держави». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 01.06.2016. (Прийнятий 08.04.2014, набув чинності 18.04.2014).
  109. ↑ Закон України «Про внесення змін до статті 7 Закону України „Про благодійну діяльність та благодійні організації“». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 01.06.2016. (Прийнятий 02.09.2014, набув чинності 25.09.2014).
  110. ↑ Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 01.06.2016. (Прийнятий 02.09.2014, набув чинності 26.09.2014).
  111. ↑ а б Гулевська-Черниш А. (04.12.2014). Реєстр волонтерів: довгоочікуване рішення чи прихована пастка?. Українська правда. Архів оригіналу за 28.05.2016. Процитовано 29.05.2016.
  112. ↑ Міністерство фінансів України. Наказ № 1089 «Про затвердження Порядку формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції». 30.10.2014. Архів оригіналу за 28.05.2016. Процитовано 29.05.2016. (Прийнятий 30.10.2014, набув чинності 05.12.2014).
  113. ↑ Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо волонтерської діяльності». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 01.06.2016. (Прийнятий 05.03.2015, набув чинності 01.04.2015).
  114. ↑ Постанова Кабінету міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 604 «Деякі питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції, бойових дій та збройного конфлікту». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 01.06.2016. (Прийнята 19.08.2015, набула чинності 26.08.2015).
  115. ↑ Верховна Рада України 5 березня прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо волонтерської діяльності", який набув чинності 1 квітня цього року. Міністерство соціальної політики України. 15.04.2015. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 02.06.2016.
  116. ↑ Мінсоцполітики визначено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності. Міністерство соціальної політики України. 24.07.2015. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 02.06.2016.
  117. ↑ Закон України «Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України». Верховна Рада України. 07.04.2015. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 02.06.2016. (Прийнятий 07.04.2015, набув чинності 22.06.2015).
  118. ↑ Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 01.06.2016. (Прийнятий 22.10.1993, введений в дію 01.01.1994).
  119. ↑ Рада визнала добровольців та низку інших категорій учасниками бойових дій. Українська правда. 07.04.2015. Архів оригіналу за 09.04.2015. Процитовано 02.06.2016.
  120. ↑ Постанова Кабінету міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740 «Про затвердження Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, деяким категоріям осіб». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 01.06.2016. (Прийнята 23.09.2015, набула чинності 30.09.2015).
  121. ↑ Постанова Кабінету міністрів України від 30 червня 2015 р. № 451 «Про затвердження Порядку здійснення публічного збору благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних Сил України». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 01.06.2016. (Прийнята 30.06.2015, набула чинності 09.07.2015).
  122. ↑ Волонтери мають право на отримання статусу учасника бойових дій - Полторак. УНІАН. 07.12.2014. Архів оригіналу за 21.07.2015. Процитовано 02.06.2016.
  123. ↑ Людмила Денісова: Статус учасника бойових дій можуть отримати не лише військові, але й цивільні працівники, які забезпечували проведення АТО. Міністерство соціальної політики України. 11.09.2014. Архів оригіналу за 01.06.2016. Процитовано 02.06.2016.
  124. ↑ а б Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо статусу волонтерів (№4192 від 10.03.2016). Верховна Рада України. Архів оригіналу за 31.05.2016. Процитовано 02.06.2016.
  125. ↑ Нардеп Денисенко подав законопроект про надання волонтерам у зоні АТО статусу учасників бойових дій. УНІАН. 14.03.2016. Архів оригіналу за 16.03.2016. Процитовано 02.06.2016.
  126. ↑ Гордійчук О. (26.05.2017). “Статусні речі”. Волонтери – про те, чи потрібне їм УБД і навіщо це лобіює нардеп Денисенко. Новинарня. Архів оригіналу за 06.06.2017. Процитовано 12.09.2017.
  127. ↑ Литвинова Л. (25.05.2017). Статус УБД для волонтерів: волонтери категорично проти. Слово і Діло. Архів оригіналу за 11.09.2017. Процитовано 12.09.2017.
  128. ↑ Постанова Кабінету міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення». Верховна Рада України. Архів оригіналу за 31.05.2016. Процитовано 31.05.2016. (Прийнята 20.08.2014, набула чинності 10.09.2014).

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 Волонтери. Люди за кадром. Дебальцево. Життя під кулями Частина 3 / The war in Ukraine на YouTube // 24 Life.tv, 18 жовтня 2014
 Хоробрі серця. Волонтери. Серія — 5 на YouTube // Телеканал 1+1, 2 листопада 2014
 Волонтери на передовій на YouTube // Громадське ТБ Запоріжжя, 11 листопада 2014
 Як волонтери доставляли допомогу золочів'ян у зону АТО на YouTube // Золочів.нет, 16 листопада 2014
 Що робити? — Волонтерський рух на Тернопільщині на YouTube // ТТБ, 25 листопада 2014
 Волонтери. Рушійна сила АТО на YouTube // Радіо Свобода онлайн, 27 листопада 2014
 Volonteers from Skalat in military zone ATO. Волонтери зі Скалата у зоні АТО на YouTube // Viktor Feskiv, 3 грудня 2014
 Марафон до дня волонтера, ч. 2 на YouTube // 5 канал, 5 грудня 2014
 Люди доброї волі на YouTube // Телеканал ІНТБ, 23 січня 2015
 Що робити — Волонтерський рух Тернопільщини у час 4 хвилі мобілізації на YouTube // ТТБ, 9 лютого 2015
 Війна на Сході України до нечуваних розмірів розвинула волонтерський рух на YouTube // Телекомпанія TV-4, 13 лютого 2015
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Волонтерський_рух_допомоги_українським_військовикам_(2014_—_дотепер)&oldid=43462243