Горохолина — Вікіпедія
село Горохолина | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район | Івано-Франківський район |
Громада | Богородчанська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA26040030050036140 |
Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
Основні дані | |
Перша згадка | 1404 рік |
Населення | 1 956 чоловік (2024)[1] |
Площа | 20 км² |
Густота населення | 120,7 осіб/км² |
Поштовий індекс | 77760 |
Телефонний код | +380 03471 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°45′56″ пн. ш. 24°34′57″ сх. д. / 48.76556° пн. ш. 24.58250° сх. д.Координати: 48°45′56″ пн. ш. 24°34′57″ сх. д. / 48.76556° пн. ш. 24.58250° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 348 м[2] |
Водойми | р. Горохолина р. Луковець |
Відстань до районного центру | 5 км |
Найближча залізнична станція | Надвірна |
Відстань до залізничної станції | 18 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 77701 Україна, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н., с-ще Богородчани, вул. Шевченка, 66 |
Карта | |
Мапа | |
|
Горохо́лина — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Богородчанської селищної громади.
Село Горохолина розташоване за 5 км від центру громади, за 18 км від залізничної станції Надвірна та за 5 км від автодороги Івано-Франківськ—Надвірна. Населення — 2414 чоловік (2001).
7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Горохолин Ліс перейменовано на Горохолина, через що в районі з’явилось два села Горохолина і дві сільради з однаковою назвою. Тому 30 липня 1946 р. Богородчанський райвиконком ухвалив рішення № 140/23 іменувати сільраду першого села Горохолина Горохолинською №1, а сільраду колишнього села Горохолин Ліс — Горохолинською №2.[3].
На території села люди жили ще за часів Київської Русі. Рештки городища (Горохолино І) давньокиївського періоду поблизу села Горохолина показують, що в перших століттях нашої ери на берегах Золотої Бистриці жили слов′янські племена білих хорватів.
В 1918 році село входить до складу Західноукраїнської Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село окуповане поляками.
В Горохолині проживала найбільша німецька громада краю. До цього села в 1803 р. у статусі колоністів переїхали 11 німецьких сімей (49 осіб) із Рейн-Пфальцу (Регенсбурга). До них приєдналися і переселенці з Ландестроя та Угарсталя. Вони мирно вписалися в життя громади і стали її повноправними учасниками. У 1914 р. було вже 45 німецьких сімей (260 осіб). Упродовж понад 100 років відбувався двосторонній обмін етнокультурними елементами між німецькими поселенцями та місцевими українськими селянами. Німецькі чоловіки були вправними ремісниками, і навчали цьому селян. Також німецька громада мала свою школу та два храми. З початком другої світової війни 65 німецьких сімей із Горохолини було переселено до Німеччини. Станом на 01.01.1939 в селі проживало 4250 мешканців, з них 3830 українців-грекокатоликів, 100 українців-латинників, 10 поляків, 60 євреїв і 250 німців[4].
Сьогодні про це поселення німців нагадують кірха (костел), збудована в 1932 році, німецький цвинтар та пам’ятний знак на згадку про депортацію німецьких родин 1939-1940 років, побудований на кошти німецьких земляків у 1994 році. Традиційними стали поїздки громадян з Німеччини до Прикарпаття. Колишній поселенець села та педагог за фахом, Рудольф Штайнінґер, написав книгу "Горохолина. Історія та розповіді про німців українців, поляків та євреїв мого рідного села". З ініціативи німецьких поселенців започатковане стажування українських студентів, учнів, викладачів у навчальних закладах Німеччини, заснований фонд "Рудольф Штайнінгер — Горохолина" з метою підтримки обдарованих учнів та студентів Горохолини.
1936 року в селі існувало молодіжне товариство «Каменярі», що перебувало під впливом КПЗУ. Воно налічувало понад 150 членів.
У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова — Ріббентропа, село захоплено СРСР.
В 1943 році в околицях с.Горохолино, поруч із загонами УПА пройшов партизанський загін Сидора Ковпака.
Під час німецької окупації у Горохолиній було спалено одну із частин села. 28 липня 1944 року тривали бої між угорсько-німецькими та радянськими військами. Воякам, що загинули при відвоюванні села, споруджено обеліск.
На старому цвинтарі знаходиться братська могила воїнів УПА, які загинули в 1945-1950 роках. За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Богородчанському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Горохолина, Грабовець і Хмелівка.[5]
Станом на 1971 рік в селі мешкало 2 298 осіб. Тут були розташовані центральні садиби двох колгоспів — «Дружба» та імені Богдана Хмельницького. Вони вирощували зернові культури, картоплю, льон. В селі діяли середня та восьмирічна школи, три клуби, дві бібліотеки, чотири магазини, а також фельдшерсько-акушерський пункт.
З 24 серпня 1991 року село знаходиться у складі незалежної України.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 2403 | 99.67% |
російська | 11 | 0.33% |
Усього | 2411 | 100% |
- Михайло (Михаїл) Микицей (ісп. Miguel Mykycej) — єпископ-емерит Буенос-Айреської єпархії Покрова Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви.
- Семенишин Григорій (1973-2016, позивний «Семен») — начальник штабу окремої тактичної групи імені Генерала Воловика батальйону спецпризначення «Захід-3» (Івано-Франківщина) Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», загинув 18 січня 2016 у районі аеропорту Донецька при обороні від російських окупантів[7].
- ↑ паспорт громади 2024
- ↑ weather.in.ua
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Станіславської області»
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 83.
- ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-8090-63-2
- ↑ Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — червень 2016)
- Horocholina, wś // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 131. (пол.).— S. 131. (пол.)
- Богородчанський край: З минулого в сучасність - Івано-Франківськ : Любов Сливка, Роман Сливка та Йосип Гілецький, 2009.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |