Богородчанський район — Вікіпедія

Богородчанський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Івано-Франківська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Івано-Франківська область
Код КОАТУУ:	2620400000
Утворений:	1940
Населення:	▼ 69 378 (на 1.01.2019)
Площа:	799 км²
Густота:	87.2 осіб/км²
Тел. код:	+380-3471
Поштові індекси:	77700—77781
Населені пункти та ради
Районний центр:	Богородчани
Селищні ради:	2
Сільські ради:	30
Смт:	2
Селища:	1
Села:	38
Мапа району
Районна влада
Голова ради:	Головчук Михайло Михайлович
Голова РДА:	Мариневич Дмитро Дмитрович[1]
Вебсторінка:	Богородчанська РДА Богородчанська райрада
Адреса:	Богородчанська районна рада 77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт. Богородчани, вул. Шевченка, 66
Мапа
Богородчанський район у Вікісховищі

Богородча́нський райо́н — колишній район України у центральній частині Івано-Франківської області. Районний центр: Богородчани. Населення становить 70 120 осіб (на 1 серпня 2013). Площа району 799 км². Утворено 1940 року.

Межує з Тисменицьким, Надвірнянським, Рожнятівським і Калуським районами області та Закарпаттям.

Рожнятівський район	Калуський район	Тисменицький район
Рожнятівський район		Надвірнянський район
Закарпатська область (Тячівський район)	Надвірнянський район	Надвірнянський район

У фізико-географічному плані територія району неоднорідна і поділяється на три ландшафтні зони: рівнинна, передгірська та гірська. Його найвища точка — гора Велика Сивуля, що має висоту 1836 м.

У селі Старуня є грязьовий вулкан та сольова криниця.

Старунський вулкан заявив про себе у 1977 році, коли в Румунії стався землетрус, поштовхи якого були відчутні і на Прикарпатті. Тоді ж на північній околиці села відбувся зсув ґрунту, що утворив невелику долину з озерцем. Відтоді вулкан не заспокоюється, дихаючи через десятки міні-кратерів. Науковці мають декілька пояснень причин виникнення цього геологічного дива. За однією з гіпотез, вулкан утворився на так званій антиклінальній складці, тобто випуклій структурі, яка має кілька розломів земної кори. І тому завдяки певним фізико-хімічним процесам, що проходять на глибині 600—1000 метрів, відбуваються виверження грязей, мінеральної води, розсолів. Тут також утворюються сполуки свинцю, цинку, є прояви новітньої тектоніки, молодих рухів земної кори. За перших сім років ця територія піднялася на один метр. І загалом, на думку вчених, маємо наочний геологічний музей, природну лабораторію процесів сучасного мінералоутворення. Це місце за своєю оригінальністю, комплексом геологічних явищ, а також за науковою цінністю, не має аналогів у світі.^{[джерело?]}

• Манявський водоспад
• Замлацький водоспад
• Мар'янчині водоспади
• Малий Кузьминець
• Під Комином
• Під Комином Верхній
• Липни́ки
• Раковецький

Район багатий на різноманітні природні ресурси. Тут є поклади таких корисних копалин, як нафта, природний газ, кухонна сіль, озокерит, торф, а також будівельні матеріали (гравій, камінь), гідромінеральні, лісові і рекреаційні ресурси.

Загальна площа лісів становить 41,3 тис. га., що становить 52 % площі району.

На північно-східних схилах Ґорґан (гірський масив Українських Карпат) розташований ботанічний заказник «Скит-Манявський». Це — один з най мальовничіших ландшафтів Передкарпаття з ялицевими, смереково-буково-ялицевими лісами, красивим лісовим озером, унікальними скельними утворами та єдиним в Івано-Франківській області насадженням модрини польської («хвойного дуба»).

Історія Підгірського краю сягає глибокої давнини. В результаті розкопок на території села Старуні виявлено десять стоянок первісних людей. Проживали на території району племена часів трипільської культури (середини 4 — кінця 3 тисячоліття до нашої ери).

Рештки городищ давньокиївського періоду поблизу сіл Грабовець і Горохолина показують, що в перших століттях нашої ери тут жили слов′янські племена білих хорватів.

Згідно з першими писемними згадками найстарішими поселеннями є Грабовець, Жураки, Монастирчани, Підгір'я (колишня назва Ляхівці), Старуня. В Галицько-Волинському літописі згадується про поселення Краснопіль (нинішній Солотвин).

Район утворено 17 січня 1940 року з трьох складових Станіславського повіту — міста Богородчани і сільських ґмін Богородчани Старі й Ляхівці.

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Богородчанському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Горохолина, Грабовець і Хмелівка.^[2] Підпілля ОУН активно діяло до 1951 року.^[3]

Указом Президії Верховної Ради УРСР 11 березня 1959 р. до Богородчанського району приєднаний Солотвинський район^[4], 30 грудня 1960 р. — Лисецький, Надвірнянський, Тисменицький, Яремчанський райони і частина Ланчинського. Сучасні межі району затверджені 4 січня 1965 року.

Івано-Франківська обласна Рада рішенням від 15 листопада 1995 року з Богородчанського району передала Молодківську сільраду до складу Надвірнянського району.^[5]

Адміністративно-територіально район поділяється на 2 селищні ради та 30 сільських рад, які об'єднують 41 населений пункт і підпорядковані Богородчанській районній раді. Адміністративний центр — смт Богородчани^[6].

Промисловий комплекс району представлений підприємствами добувної, обробної промисловості та з виробництва і розподілення електроенергії, газу, тепла і води. Промисловий потенціал району утворюють підприємства: ТОВ «Богородчанський молокозавод», Солотвинське державне лісогосподарське підприємство, ДП завод «Промекс» ВАТ «Івано-Франківськпромприлад», Дзвиняцька філія ТОВ «Уніплит», ДП «Богородчанинафтогаз».

В економіці району провідне місце займає сільське господарство. Напрям господарства — вирощування зернових і технічних культур, тваринництво. Всього земельних угідь — 82 431 га, в тому числі орної землі — 17 318 га, лісів — 38 744 га, лук та пасовищ — 9939 га. В районі працює 14 колгоспів та 1 радгосп.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[7]:

Національний склад населення за даними перепису 2001 року^[8]:

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року^[8]:

За даними Головного управління статистики в Івано-Франківській області, станом на 1 січня 2010 року чисельність наявного населення району становила 69396 осіб, з яких 11774 особи проживали у міських поселеннях та 57622 — у сільській місцевості.

У районі є 49 загальноосвітніх шкіл, школа робітничої молоді, 38 клубів, 7 будинків культури, 44 бібліотеки.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Богородчанського району було створено 46 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 74,44 % (проголосували 39 884 із 53 579 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 69,11 % (27 564 виборців); Юлія Тимошенко — 12,82 % (5 112 виборців), Олег Ляшко — 8,98 % (3 581 виборців), Анатолій Гриценко — 3,70 % (1 477 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,64 %.^[9]

У Богородчанському районі Івано-Франківської області на обліку перебуває 29 пам'яток архітектури. На території району, поблизу с. Маняви, знаходиться пам'ятка архітектури XVII ст. — Манявський скит, — заснований у 1606 р. Й. Княгиницьким, вихованцем Афонського монастиря. Скит мав до 200 ченців і десятки підпорядкованих монастирів у Галичині, на Буковині та у Молдавії. В 1748 році Скит від Константинополя одержав ставропігію, тобто став самоврядувальним і незалежним. У 1612 р. споруджена Хрестовоздвиженська церква. Припускається, що у Скиті похований гетьман України І. Виговський. Скит Манявський — аскетичний чоловічий монастир східного обряду (український Афон), визначний осередок духовності, культури і мистецтва України. Це святе місце з цілющою джерельною водою у мальовничому карпатському міжгір'ї з оздоровлюючим мікрокліматом. Зараз це відреставрований ансамбль кам'яних і дерев'яних споруд, обгороджених високою кам'яною стіною з вежами і бійницями — вдалий синтез гірського рельєфу і фортифікаційних забудов. Саме тут було створено шедевр українського сакрального живопису Богородчанський іконостатс, виконаний 1698—1705 рр. Йовом Кондзелевичем. Відстань від Івано-Франківська — 60 км.

На Богородчанській землі творили або народилися відомі діячі: Антін Могильницький — поет, автор поеми «Скит Манявський» (1811–1873); Юліан Целевич (1843–1892 рр.), автор праці «Історія Скита Манявського»; письменник Михайло Петрушевич (1869–1895); Олексій Заклинський, автор «Записок пароха Старих Богородчан» (1819–1881 рр); Іван Капущак, посол до Віденського парламенту (1807–1868 рр.); художник Модест Сосенко (1875–1920); класик української літератури Яцків Михайло Юрійович (1873–1861 рр.); колишній міністр земельних справ в уряді ЗУНРу Михайло Мартинець.

• Музеї Богородчанського району

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Богородчанський район

• Богородчанський район^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Облікова картка району на сайті Верховної Ради^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Богородчанський район — економіка району, органи влади, підприємства, селищні ради [Архівовано 21 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Богородчанський район — туристичні цікавинки^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Богородчанський вебсайт [Архівовано 22 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Богородчанський район — Інформаційно-пізнавальний сайт | Івано-Франківська область у складі УРСР [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 639 с.)