Науковий закон — Вікіпедія

Науковий закон
Тема вивчення/дослідження	природні явища
Науковий закон у Вікісховищі

Науко́вий зако́н — вербальне та/або математично виражене твердження, що має докази (на відміну від аксіоми), яке описує співвідношення, зв'язки між різними науковими поняттями, встановлені шляхом індукції або дедукції, і визнане на даному етапі науковим співтовариством таким, що узгоджується з іншими науковими законами. Неперевірене наукове твердження, припущення або здогад називають гіпотезою.

Науковий закон — об'єктивний, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність. Існують три основні групи законів:

• специфічні (частинні), наприклад, закон додавання швидкостей у механіці;

• загальні для великих груп явищ, наприклад, закон збереження та перетворення енергії;
• загальні або універсальні.

Закономірності можуть описуватися аналітичними та емпіричними рівняннями.

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

• Коротаев А. В., Малков А. С., Халтурина Д. А. Законы истории. Математическое моделирование развития Мир-Системы. Демография, экономика, культура. 2-е изд. М.: УРСС, 2007.
• Скворцов Г. Е. Система законов природы. Петрополис. 2004. 116 с.
• Введение энциклопедии «Природа науки» на сайте Элементы — обсуждается использование терминов закон, теория, гипотеза и т.п.

Це незавершена стаття з науки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.