Клюєв Сергій Петрович — Вікіпедія

Сергій Петрович Клюєв
Народився	19 серпня 1969(1969-08-19) (55 років) Донецьк, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	політик, бізнесмен
Alma mater	ДВНЗ ДонНТУ (1992)
Знання мов	українська і російська
Членство	Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України
Партія	Безпартійний Партія регіонів (до 2014)
Брати, сестри	Клюєв Андрій Петрович
У шлюбі з	Ірина Анатоліївна Клюєва
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
5-го скликання
Партія Регіонів	25 травня 2006	—	23 листопада 2007
Народний депутат України
6-го скликання
Партія Регіонів	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
Народний депутат України
7-го скликання
Партія Регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014
Народний депутат України
8-го скликання
Безпартійний	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

Клюєв Сергій Петрович (нар. 19 серпня 1969, Донецьк) — український політик та підприємець, Народний депутат України V, VI, VII та VIII скликань. Брат політика та бізнесмена Андрія Клюєва.

Народився 1969 року у місті Донецьку. З 1986 по 1992 рік навчався в Донецькому політехнічному інституті за спеціальністю технологія і комплексна механізація підземної розробки родовищ корисних копалин, по закінченню вузу отримав кваліфікацію гірничого інженера.

Автор тридцяти дев'яти патентів на науково-технічні рішення, які  використовуються у кольоровій металургії та в галузі виробництва кабелів для електротехнічної промисловості.

з 1992 року по 1994 рік — начальник відділу металів, комерційний директор ТД «Підшипник»;

з 1994 року по 2000 рік — Віце-президент ВАТ «Укрпідшипник», Голова Наглядової  ради ВАТ «Укрпідшипник»;

з 2000 року по 2002 рік — Голова  Ради директорів Промислово-інвестиційної корпорації «Укрпідшипник»;

з 2005 року по 2006 рік — Голова Ради директорів ВАТ «Укрпідшипник»;

з 2002 року по 2005 рік — депутат Донецької обласної ради, заступник голови Донецької обласної ради;

з 2006 року по 2007 рік — народний депутат України V скликання, член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, член  Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи, Керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Австрійською Республікою;

з 2007 року по 2012 рік — народний депутат України VI скликання, Керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Австрійською Республікою, Член Ради Національного банку України;

з 2012 року по 2014 рік — народний депутат України VII скликання, обраний по 46 виборчому округу (Донецька область), член  Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи, Керівник групи з міжпарламентських зв'язків з США, керівник групи з міжпарламентських зв'язків з КНР. Був одним із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Польщі з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років^{[джерело?]}. 16 січня 2014 року голосував за «диктаторські закони»^[4] У березні 2014 року, після зміни влади у рамках політичної кризи 2013—2014 років, вийшов з фракції Партії Регіонів.

2014 року за результатами виборів до Верховної Ради України, самовисуванець Сергій Клюєв одержав перемогу в одномандатному виборчому окрузі № 46 та з результатом 47,47 % пройшов до Верховної Ради України VIII скликання. Безпартійний, член комітету з питань ТЕК, ядерної політики та безпеки.

Разом з братом Андрієм є власником концерну «Укрпідшипник» та холдингу Slav Handel, Vertretung Und Beteiligung AG (Відень), який є дочірнім підприємством корпорації «Укрпідшипник»^[5][6].

5 березня 2014-го Рада Європейського Союзу ухвалила рішення блокування коштів відстороненого Верховною Радою з посади Президента України Віктора Януковича, його синів Олександра і Віктора, екс-прем'єра Миколи Азарова і його сина Олексія, братів Андрія і Сергія Клюєвих, екс-генпрокурора Віктора Пшонки та його сина Артема, бізнесмена Сергія Курченка — загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів.^[7] Сергій Клюєв підтвердив блокування своїх закордонних рахунків в Австрії^[8].

1 червня 2015 року Європейський Союз продовжив економічні санкції проти Сергія Клюєва терміном на чотири місяці — до жовтня 2015 року^[9].

21 лютого 2018 року Суд Європейського Союзу виніс рішення на користь народного депутата України Сергія Клюєва, в якому постановив, що вважає неприпустимим впроваджувати санкції Євросоюзу лише на підставі того, що в державі, яка не є членом ЄС, розпочате попереднє розслідування проти даної особи^[10]. В результаті цього рішення, 5 березня Рада Європейського Союзу зняла санкції з Сергія Клюєва, що призвело до скасування санкцій щодо нього всіма 28 країнами-членами Європейського Союзу. Відповідно до прес-релізу 172/18 Ради ЄС від 26 березня 2018, Чорногорія, Албанія, Норвегія, Україна та Республіка Молдова також приєдналися до рішення Ради Європейського Союзу від 5 березня 2018 і зняли санкції з Сергія Клюєва^[11].

У червні 2024 року Канада ввела економічні санкції проти соратників Януковича, зокрема, проти братів Клюєвих^[12].

12 травня 2015 року Генеральна прокуратура України подала запит до Верховної Ради з проханням дати дозвіл на притягнення депутата Сергія Клюєва до кримінальної відповідальності. Повідомлялося, що брати Андрій і Сергій Клюєви шляхом афери прибрали до рук ВАТ «Завод напівпровідників» в 2007 році і добилися обслуговування його кредиту в 2010 році за рахунок бюджетних коштів, які повинні були направлятися дітям і інвалідам^[13][14]. 3 червня Верховна Рада України 287 голосами підтримала рішення «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Клюєва Сергія Петровича»^[15]. 30 травня 2016 року Верховний Суд України підтвердив законність рішення Верховної Ради України про зняття недоторканності і арешт народного депутата Сергія Клюєва^[16].

26 грудня 2011 року компанія-прокладка Клюєва ТОВ ТД Енерговугілля виграла тендер з фіктивною конкуренцією на придбання 750 тис. тонн вуггля на суму 861 млн грн.^[17]

28 лютого 2012 року в результаті махінацій з бюджетнми коштам будівельники сонячних станцій Клюєва отримали гроші на авторський нагляд за власним будівництвом на суму 772 тис. грн.

Володіє будинком у передмісті австрійської столиці Відень^[18].

• Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові^[19]

Одружений з Клюєвою Іриною Анатоліївною (1964), має двох дітей: сина Андрія (1992) та дочку Ольгу (1993).

• Біографія Сергія Клюєва на сайті Ліга. Досье [Архівовано 5 листопада 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Досьє Сергія Клюєва як народного депутата 8-го скликання на сайті Верховної Ради
• Досьє Сергія Клюєва як народного депутата 7-го скликання на сайті Верховної Ради [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Досьє Сергія Клюєва як народного депутата 6-го скликання на сайті Верховної Ради [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Досьє Сергія Клюєва як народного депутата 5-го скликання на сайті Верховної Ради [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Павутиння Клюєвих. Частина 1