Кнут I Ерікссон — Вікіпедія
Кнут I Ерікссон | |
---|---|
Knut Eriksson | |
Король Швеції | |
Початок правління: | 1167 |
Кінець правління: | 1196 |
Попередник: | Карл VII |
Наступник: | Сверкер II |
Дата народження: | між 1140 та 1150 |
Дата смерті: | 1196 |
Поховання | Варнгемське абатство |
Дружина: | Цецилія Югансдоттір |
Діти: | 4 сина та 1 донька |
Династія: | Династія Еріків |
Батько: | Ерік IX |
Мати: | Кристіна Бйорнсдоттір |
Кнут I Ерікссон (між 1140 та 1150 — 1196) — король Швеції у 1167–1196 роках, боровся з Сверкерсонами.
Походив з династії Ерікссонів. Син Еріка IX, короля Швеції. Після вбивства батька у 1160 році зазнав поразки від Маґнуса II й залишив Швецію. Втім у 1167 році організував замах на короля Карла Сверкерссона. Після загибелі останнього повернувся на батьківщину. Тут Кнут довелося боротися з іншими Сверкерссонами — Буріслевом та Колем, яких також було оголошено королями. Лише у 1173 році Кнут Еріксон переміг своїх ворогів й став одноосібним володарем.
Для зміцнення свого становища надав титул ярла представнику впливового роду Бірґеру Бросі з Естерйотланда. Його нащадки в подальшому стануть шведськими королями династії Фолькунгів.
На початку правління було укладено союзи з Генріхом Левом, герцогом Саксонії, у 1185 році — з Генріх II, королем Англії, та Сверріром I, королем Норвегії. Було налагоджено дипломатичні стосунки з Візантією. У 1195 році отримав листа від византійського імператора Олексія III Ангела щодо допомоги.
У внутрішній політиці король намагався зміцнити королівську владу на місцях, було запроваджено діловий документообіг. При цьому Кнут I багато зробив за оборони країни. У 1180 році було зведено фортецю Кальмар, а у 1187 році — фортеця Стокгольм.
Дружина — Цецилія Югансдоттір
Діти:
- Йон (д/н—1205)
- Кнут (д/н—1205)
- Йоар (д/н—1205)
- Ерік
- донька Сіґрід
- Tore Nyberg: Knut Eriksson. // Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 5, Artemis & Winkler, München/Zürich 1991, ISBN 3-7608-8905-0, Sp. 1241.