Культура азбестової кераміки — Вікіпедія

Культура азбестової кераміки — археологічна культура Фінляндії і Карелії, що сформувалася за бронзової доби у другій половині II тисячоріччя до Р. Х., і що існувала до середини I тисячоріччя після Р. Х.. Носіями цієї культури вважають «протосаамів», що були носіями невідомої дофінноугорської мови, що увійшли до складу сучасних саамів, вепсів і карелів.

Культура азбестової кераміки сформувалася на основі культури ямочно-гребінцевої кераміки.

Основу господарства займали полювання і збирання.

Найрання, ще неолітична на вигляд азбестова кераміка виявлена на так званих поселеннях Піндуши I, Лахта II і Сандермоха IV.

Стоянки стали ділитися на літні та зимові. На літніх стоянках населення запасалося харчами, а восени переходило в утеплені поселення з напівземлянками. У посуду культури азбестового кераміки з'явилися плоске денце, тоді як у всіх попередніх культурах Карелії дно посуду було опуклим і навіть загостреним. Плоскодонні посудини були краще пристосовані для побуту, особливо за пересувань на великі відстані. Носії культури азбестового кераміки вели напівкочовий спосіб життя^[1].

Близько 1000 років до Р. Х. культура азбестового кераміки на території Карельського перешийка вступила у взаємодію з культурою сітчастої кераміки. Велика переселенська хвиля з півдня з'явилася лише за раннього середньовіччя, що призвела до асиміляції протосаамів у середньовічні фіноугорські народи^[2].

• Наскальные рисунки Карелии П-ск 1983 [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Культура асбестовой керамики [Архівовано 23 серпня 2012 у Wayback Machine.]