Олівер Смітіз — Вікіпедія

Олівер Смітіз
англ. Oliver Smithies
Народився	23 липня 1925(1925-07-23) (99 років) Галіфакс (Англія), Західний Йоркшир, Велика Британія
Помер	10 січня 2017(2017-01-10)[1][2][…] (91 рік) Чапел-Гілл, Орандж, Північна Кароліна, США
Країна	Велика Британія ,  США
Діяльність	біолог, біохімік, викладач університету, генетик
Alma mater	Балліол Коледж (Оксфорд)
Галузь	Біохімія, генетика
Заклад	Торонтський університет, Університет Північної Кароліни
Членство	Лондонське королівське товариство Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук AAAS[4]
Відомий завдяки:	принципи введення специфічних генних модифікацій у мишей із використанням ембріональних стовбурових клітин
У шлюбі з	Nobuyo Maedad
Нагороди	премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (2001) Wolf Prize in Medicined (2002) Thomas Hunt Morgan Medald (2007) Міжнародна премія Фонду Гайрднера (1993) Наукова премія імені Фрідріха Вільгельма Бесселяd (2004) премія Альфреда П. Слоуна-молодшого (1994) March of Dimes Prize in Developmental Biologyd (2005) премія Мессріd (2002) Bristol-Myers Squibb Award for Distinguished Achievement in Cardiovascular Researchd (1997) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (14 травня 1998) нагорода Північної Кароліни у галузі наукиd (1993) Great Immigrants Awardd (2009) Thomson Reuters Citation Laureates (2006) Karl Landsteiner Memorial Awardd
Олівер Смітіз у Вікісховищі

Олівер Смітіз (англ. Oliver Smithies; 23 липня 1925, Галіфакс, Західний Йоркшир, Англія — 10 січня 2017, Чапел-Гілл, Північна Кароліна, США) — англо-американський генетик, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини у 2007 році «за відкриття принципів введення специфічних генних модифікацій у мишей з використанням ембріональних стовбурових клітин.»

Олівер Смітіс народився у Галіфаксі (Західний Йоркшир, Велика Британія). За його словами, інтерес до науки зародився від раннього знайомства з радіо і телескопами. В 1951 році йому було присвоєно ступінь магістра, а пізніше — доктора фізіології. З 1953 по 1960 роки Смітіс працював у медичній дослідницькій лабораторії в Торонтському університеті, а з 1960 до 1988 року — в лабораторії університету Вісконсин-Медісон. З 1988 року він почав працювати професором лабораторії патології та лабораторної медицини університету Північної Кароліни. За допомогою розроблених ним методик він проводив генетичні дослідження мишей.

Він і Маріо Капеккі, незалежно один від одного, здійснили важливі відкриття в галузі специфічних генних модифікацій у мишей з використанням ембріональних стовбурових клітин.

Смітіз розробив техніку гель-електрофорезу з використанням крохмальної матриці, як побічну лінію (непродуктивного) дослідження молекули-попередника інсуліну в Університеті Торонто^[5][6]. Це покращило здатність розділяти білки за допомогою електрофорезу^[7]. Технічну допомогу в його подальшій роботі з електрофорезу йому надавав Отто Гіллер. Він використовував електрофорез крохмалю, щоб виявити відмінності між нормальними білками плазми крові людини, і у співпраці з Нормою Форд Вокер показав, що ці відмінності успадковуються, що стимулювало його інтерес до генетики^[8].

• Нобелівська премія з фізіології або медицини (2007)