Омар Боррас — Вікіпедія

Ф
Омар Боррас
Особисті дані
Народження 15 червня 1929(1929-06-15)
  Монтевідео, Уругвай
Смерть 19 жовтня 2022(2022-10-19) (93 роки)
Громадянство  Уругвай
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1965–1966 Уругвай Уругвай (помічник)
1967 США «Нью-Йорк Скайлайнерс» (помічник)
1970 Уругвай «Уракан Бусео»
1975 Уругвай «Монтевідео Вондерерс»
1976–1977 Уругвай «Сентраль Еспаньйол»
1977 Уругвай Уругвай (в.о.)
1982–1986 Уругвай Уругвай
1988 Саудівська Аравія Саудівська Аравія

** Тільки на посаді головного тренера.

Омар Боррас (ісп. Omar Borrás, 15 червня 1929, Монтевідео — 19 жовтня 2022)[1] — уругвайський футбольний тренер. Найбільш відомий завдяки роботі зі збірною Уругваю, з якою у 1983 році завоював Кубок Америки, а в 1986 році вивів у плей-оф чемпіонату світу.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Омар Боррас народився в Монтевідео в багатій родині. Його батько побудував палац, і спортивний майданчик, оточений стіною, який він назвав в честь своїх дітей — «Парк Альдо і Омара Боррасів» (ісп. Parque Omar y Aldo Borrás). Омар ніколи не займався на професійному рівні ніяким видом спорту, проте з молодості разом з батьком почав подорожувати по Європі і Латинській Америці для участі в семінарах, конференціях і спортивних курсах. Боррас працював рятувальником, тренером з волейболу, легкої атлетики, плавання і футболу. На початку 1960-х він зосередився виключно на футболі, і першим серйозним місцем на цьому напрямку стала робота в тренерському штабі Ондіно Вієри у збірній Уругваю в 1965—1966 роках, у тому числі на чемпіонаті світу 1966 року в Англії[2].

Після відходу зі збірної увійшов до тренерського штабу американського клубу «Нью-Йорк Скайлайнерс». У 1970 році вперше самостійно очолив клуб уругвайської Прімери «Уракан Бусео», після чого Боррас поступив на роботу в Уругвайську футбольну асоціацію. Після приходу до влади військових в 1973 році Боррас став активно співпрацювати з хунтою, за що багато фахівців і вболівальники піддавали його критиці[2].

У 1975 році тренував «Монтевідео Вондерерс», що дебютував в Кубку Лібертадорес. Це був перший випадок за 15 років існування турніру, коли Уругвай представляв якийсь інший клуб, крім «Пеньяроля» і «Насьйоналя»). Однак «мандрівникам» не вдалося вийти з групи[3].

8 червня 1977 року виконував обов'язки головного тренера збірної Уругваю в матчі проти збірної НДР. Гра завершилася поразкою «селесте» 0:2[4].

Однак у 1982 році Боррас все ж став на постійній основі тренувати національну команду. У неї влилися кілька талановитих молодих футболістів — Енцо Франческолі, Хорхе да Сільва, Карлос Агілера і Маріо Саралегі. Незважаючи на постійну критику, команда Борраса зуміла виграти Кубок Америки в 1983 році, завдяки чому тренерський штаб отримав кредит довіри від АУФ. Навіть після повалення військового режиму в 1985 році Боррас продовжив роботу в «селесте», тим більше що він зміг вивести Уругвай у фінальну стадію чемпіонату світу 1986 року, чого не вдавалось зробити його попередникам за попередні два відбіркових цикли[2].

На турнірі в Мексиці Уругвай виступив неоднозначно. З одного боку, команда зуміла вийти в стадію плей-оф вперше з 1970 року. З іншого — не виграла жодного матчу, зігравши в групі дві гри внічию, а ще в одній зазнала принизливої поразки від Данії з рахунком 1:6, а в плей-оф відразу вилетіла з турніру, поступившись 0:1 майбутнім чемпіонам аргентинцям[5].

Після завершення «мундіалю» Боррас покинув збірну Уругваю. У 1987 році очолив збірну Саудівської Аравії, де остаточно завершив тренерську кар'єру через два роки. Перша книга Борраса «Entrenamiento moderno» («Сучасне тренування») стала бестселером в Уругваї, весь 15-тисячний тираж був розпроданий[6]. Незважаючи на вік, станом на 2015 рік Боррас продовжував займатися дослідженнями фізичної підготовки спортсменів[6].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.elpais.com.uy/ovacion/futbol/fallecio-omar-borras-segundo-entrenador-partidos-seleccion-uruguaya.html
  2. а б в Omar Borrás. El seleccionador uruguayo sufre las iras de sus compatriotas (ісп.). El Pais. 17 червня 1986. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 1 березня 2017.
  3. Omar Borrás: «La del 75 fue la más grande» (ісп.). La Red 21. 6 лютого 2002. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 1 березня 2017.
  4. Juan Ramón Carrasco es el 44º técnico de la Selección (ісп.). La Red 21. 12 червня 2003. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  5. Karel Stokkermans (18 січня 2015). World Cup 1986 (англ.). Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2017.
  6. а б Borras habló de todo... (ісп.). Tenfield. 25 вересня 2015. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 1 березня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]