Партія зелених (Швеція) — Вікіпедія

Партія зелених

Miljöpartiet de Gröna
Країна Швеція
Голова партіїПер Болунд
Мерта Стеневі[en]
(спікери)
Дата заснування1981
Штаб-квартираPustegränd 1-3, Стокгольм Швеція
ІдеологіяЗелена політика
Союзники та блокиСоціал-демократична партія Швеції
Ліва партія (Швеція)
Членство в міжнародних організаціяхЄвропейська партія зелених
Кількість членів 10 719[1]
Офіційний сайтmp.se

Партія зелених (швед. Miljöpartiet de Gröna) — шведська політична партія «зеленого» спрямування. Представлена в парламенті Швеції. На виборах до парламенту 2018 року здобули 15 місць.

Походить від руху проти ядерної енергетики після референдуму щодо атомної енергетики 1980 року[en] [2], партія була заснована в 1981 році через невдоволення екологічною політикою існуючих партій. На парламентських виборах 1988 року вони вперше здобули місця в Риксдазі Швеції, здобувши 5,5 % голосів і ставши першою новою партією, яка потрапила до парламенту за сімдесят років. [3] Через три роки вони не пройшли 4 % поріг.

У 1994 році вони знову повернулися до парламенту і з тих пір зберегли там представництво.

З 3 жовтня 2014 року по 30 листопада 2021 року Партія зелених були молодшими партнерами уряду на чолі з соціал-демократами. \ Це був перший випадок, коли Зелені увійшли до уряду в його історії. [4] Зелені залишили уряд після того, як риксдаг ухвалив бюджет правих опозиційних партій на 2022 рік, а власний бюджет уряду не був прийнятий. [5]

На загальних виборах 2018 року Зелені отримали 4,4% голосів і 16 місць, що зробило партію найменшою в Риксдазі. Незважаючи на це, партія змогла зберегти своє місце в уряді .

Історія

[ред. | ред. код]

Шведські «зелені» виникли серед альтернативного екологічного руху 1970-х років.

  • Ця партія була заснована у Швеції 20 вересня 1981 року прихильниками заборони використання ядерної енергії на референдумі 1980 р.. Партія ухвалює рішення не мати формального лідера, а замість нього встановити змінюваних двох спікерів, які представлятимуть позицію партії. Для символу гендерної рівноправності між статями спікерів партії є одразу дві особи — чоловік та жінка: Петер Ерікссон (швед. Peter Eriksson) і Марія Веттерстранд (швед. Maria Wetterstrand).
  • У 1982 р. дана партія брала участь у парламентських виборах.
  • У 1984 р. вони подолали чотири-відсотковий бар'єр і прийшли в парламент.
  • У 1988 р. ця партія отримує 5,53 % голосів і 20 місць в Риксдазі.
  • У 1991 р. після політичних виборів вона втрачає всі депутатські місця.
  • У 1994 р. отримує 5,02 % і 18 місць, залишаючись з того часу парламентською партією.
  • У 1998 р. ініціює парламентське співробітництво з соціал-демократами, що існувало до виборів 2006 року.
  • У 2002 р. «зелені» на виборах отримали 4,6 % голосів виборців і 17 місць у парламенті[6].
  • Після виборів в 2014 році, на яких зелені отримують 6,9 % голосів і 25 місць в Риксдагу, в житті партії відбувається ще одна важлива подія — вона вперше стає частиною правлячої коаліції, в яку зелені увійшли разом з Соціал-демократичною партією. У новому уряді зеленим дістається 6 міністерських портфелів з 24, а соціал-демократам — 18.

У партії немає формального лідера, натомість існують змінювані спікери, що представляють позиції партії. Ними є відразу дві людини — чоловік і жінка, як символ рівноправності між статями. Нині це Пер Болунд і Мерта Стеневі.

Участь у виборах

[ред. | ред. код]

Риксдаг

[ред. | ред. код]
Вибори Голоси % Місць +/– Уряд
1982 91,787 1.7 (#7)
0 / 349
Позапарламентська
1985 83,645 1.5 (#7)
0 / 349
Позапарламентська
1988 296,935 5.5 (#6)
20 / 349
20 Опозиція
1991 185,051 3.4 (#8)
0 / 349
20 Позапарламентська
1994 279,042 5.0 (#6)
18 / 349
18 Опозиція
1998 236,699 4.5 (#7)
16 / 349
2 Підтримка без участі
2002 246,392 4.7 (#7)
17 / 349
1 Підтримка без участі
2006 291,121 5.2 (#7)
19 / 349
2 Опозиція
2010 437,435 7.3 (#3)
25 / 349
6 Опозиція
2014 408,365 6.8 (#4)
25 / 349
0 Коаліція
2018 285,899 4.4 (#8)
16 / 349
9 Коаліція (2018-2021)
Підтримка без участі
(2021-2022)
2022 329,242 5.1 (#7)
18 / 349
2

Європарламент

[ред. | ред. код]
Вибори Голосів % Місць +/–
1995 462,092 17.2
4 / 22
1999 239,946 9.5
2 / 22
2
2004 149,603 6.0
1 / 19
1
2009

2011
349,114 11.0
2 / 18
2 / 20
1
0
2014 572,591 15.4
4 / 20
2
2019

2020
478,258 11.5
2 / 20
3 / 21
2
1

Хронологія

[ред. | ред. код]

Обіймали посади спікерів «зелених» по черзі

  • У 1984—1985 рр. Пер Гартон і Рагнхільд Поганка
  • У 1985—1986 рр. Біргер Шлауг і Рагнхиіьд Поганка
  • У 1986—1988 рр. Біргер Шлауг і Єва Гоес
  • У 1988—1990 рр. Андерс Нурдін і Фіона Берлінг
  • У 1990—1992 рр. Ян Аксельсон і Маргарета Гіссельберг
  • У 1992—1999 рр. Біргер Шлауг і Маріанна Самуельссон
  • У 1999—2000 рр. Біргер Шлауг і Лотта Нільсон Гедстрем
  • У 2000—2002 рр. Матц Гаммарстрем і Лотта Нільсон Гедстрем
  • У 2002—2011 рр. Петер Ерікссон і Марія Веттерстранд
  • У 2011—2014 рр. Густав Фрідолін і Оса Ромсон
  • У 2014 —2019 рр. — Густав Фрідолін та Ізабелла Льовін
  • У 2019 —2021 рр. — Пер Болунд і Ізабелла Льовін
  • З 2021 р. — Пер Болунд і Мерта Стеневі[en]

Галерея

[ред. | ред. код]

Ідеологія

[ред. | ред. код]

Партія утворена на світогляді поваги до тварин і рослин, охорони природи і екологічної системи для майбутніх поколінь, відповідальності всіх людей в світі за це. Що полягає в умовах мирного співіснування, у рівноправному співробітництві (програма партії «зелених» § 1). Засадничо «зелені» є частиною світового політичного руху зелених. Котрі борються за стале демократичне суспільство, де люди мають брати на себе відповідальність, як локально, так і глобально.

«Зелені» позиціонували себе як «ліва партія» зеленої ідеології (отримали підтримку власної соціальної політики серед соціал-демократичних та ліберальних кіл, маючи своїх симпатиків серед екологічних та пацифістських рухів). У 1982 р. за шкалою від 1 до 10 партія «зелених» отримала оцінку 5, коли у їх виборці класифікували. У 1994 р. шведська «зелені» отримали в тій самій класифікації — 3.9.

В останні роки у співпраця з парламентом партія «зелених» лишилася в таборі «лівих». Але у 15 муніципалітетах країни ця партія має представників і підтримку, займається співпрацею з не лівими партіями. Особлива увага приділяється ними школі та малому бізнесові, наприклад у Сконе. Шведські зелені є популярними не лише в сільській місцевості Швеції, але у містах Гетеборг, Мальме, Умео, Гнеста та в інших.

Ця партія в Швеції виступила проти членства в Європейському Союзі й хотіла провадити новий в нутрі країни шведський референдум у цьому питанні, незважаючи на державне скасування такої політики у вересні 2008 р.. Партія Зелених заховує за собою право критичного ставлення до членства у Європейському Союзі. Зелені наполягають на поетапній відмові від ядерної енергії в Швеції і сподіваються замінити її альтернативними і відновлюваними джерелами енергії. Дана партія також підтримує загальні зміни в податковій політиці Швеції, встановлення високих податків на екологічно шкідливі або нестійкі продукти і види діяльності, сподіваючись впливати на поведінку людей і образ життя суспільства в цілому. Партія зелених Швеції підняла питання про екологічну безпеку країни, проблеми зміни клімату тощо.

Партія Зелених має дві офіційні організації: Зелена Молодь (швед. Grön Ungdom) і Зелені Студенти (швед. Gröna Studenter). Є також ряд дочірніх організацій та внутрішніх мереж. При ній існує також комітет гендерної рівності. Має підтримку у шведській протестантській церкві групи екологів, які беруть активну участь у християнській політиці шведської церкви. У жовтні 2008 р. була утворена Асоціація зелених старшого покоління.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.dn.se/nyheter/politik/sjunkande-medlemsantal-oroar-inte-schyman/
  2. Ljunggren, Stig-Björn (2010). Miljöpartiet De Gröna. Från miljömissnöjesparti till grön regeringspartner. Statsvetenskaplig Tidskrift. 112 (2). Процитовано 1 жовтня 2013.
  3. Allmänna valen, 1988, Del 1 Riksdagsvalet (PDF). Statistics Sweden.
  4. Sveriges Radio. Sweden gets a new government. Процитовано 24 лютого 2015.
  5. MP kan lämna regeringen – om de inte får igenom budgeten. www.expressen.se (швед.). Процитовано 24 листопада 2021.
  6. Riksdag election result 2002 [Архівовано 16 листопада 2012 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]