Полівка — Вікіпедія

Полівка
Microtus arvalis — полівка європейська, типовий вид роду Microtus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Хом'якові (Cricetidae)
Підродина: Щурові (Arvicolinae)
Триба: Arvicolini
Рід: Полівка (Microtus)
Schrank, 1798
Вікісховище: Microtus

Полі́вка, або сіра нориця (Microtus Schrank, 1798) — рід гризунів (Rodentia) триби «сірих нориць» (Arvicolini) родини Щурові, Arvicolidae (інколи як підродина родини Cricetidae). Один з найбагатших за видовим складом родів ссавців України.

Систематика і таксономія

[ред. | ред. код]

Родинні групи

[ред. | ред. код]

Рід Microtus входить до складу триби (групи родів) «сірих нориць» (Arvicolini) разом з родами Arvicola (є у фауні України), Chionomys (є у фауні України), Lasiopodomys, Blanfordimys тощо.

Обсяг роду

[ред. | ред. код]

Рід є одним з найбільших за обсягом як у світовій фауні, так і теріофауні України. У світовій фауні рід Microtus (s. l.) представлений 62 видами, в Україні — 8 видів (якщо вкл. Terricola у склад Microtus).

види, що відійшли до роду Alexandromys

[ред. | ред. код]

Низка видів далекосхідних та північноамериканських полівок, яких до 1990-х років розглядали у складі Microtus s. lato, відійшла у окремий рід Alexantromys s. lato:

  • палеоарктичні групи: група Alexandromys (s. str.): abbreviatus, fortis, evoronensis, maximowiczii, middendorffi, mongolicus, mujanensis, miurus, sachalinensis; група Stenocranius: gregalis; група Pallasiinus: limnophilus, montebelli, oeconomus; група «clarkei»: clarkei[1], група «kikuchii»: kikuchii;
  • неоарктичні групи: група Mynomes: breweri, californicus, canicaudus, mexicanus, montanus, oaxacensis, oregoni, pennsylvanicus, guatemalensis, townsendii; група Pitymys: ochrogaster, pinetorum, quasiater; група Aulacomys: chrotorrhinus, longicaudus, richardsoni, xanthognathus; група Orthriomys: umbrosus.

види, що відійшли до роду Volemys

[ред. | ред. код]

До роду Volemys Zagorodniuk, 1990 (волеміс) відносяться два види: Volemys millicens (волеміс сичуанський), Volemys musseri (волеміс массеровий).

Microtus у фауні України

[ред. | ред. код]

У фауні Україні під представлений такими 6-ма видами Microtus s. str. (в дужках — синоніми):

Види Microtus levis, Microtus obscurus та Microtus arvalis формують групу видів-двійників, яку донедавна вважали єдиним політипним видом «звичайна полівка», Microtus arvalis sensu lato.

Окрім того, група чагарникових нориць (чагарникових полівок, дернівок, нориків) — Terricola Fatio, 1867 — розглядається то у складі Microtus, то як окремий рід. У фауні України Terricola представлені двома видами:

Поширення, біологія, екологія

[ред. | ред. код]
Сліди полівки, яка бігла риссю

Полівки проживають у Європі, Північній Азії, Північній і Центральній Америці. Загалом всі види є звичайними у більшості типів місць знаходжень і часто мають високу чисельність. Основний клас біотопів цієї групи тварин — лучно-степові місця знаходження, нерідко заплавні комплекси, степові ділянки, узлісся і галявини лісу, сади з розвиненим трав'янистим ярусом, сільськогосподарські угіддя. Такий набір біотопів визначається тим, що полівки — спеціалізовані фітофаги, зеленоїди, які живляться переважно наземними вегетативними частинами трав'янистих рослин, рідше — насінням, бульбами, горіхами, кореневищами. Вони риють ями в землі де живуть і зберігають продовольство. У сплячку не впадають. Полівки живуть поодинці, сімейними групами чи колоніями. Зазвичай ведуть сутінковий і нічний спосіб життя. Самиці кілька разів на рік народжують дитинчат, які досягають статевої зрілості через кілька тижнів.

  1. Microtus abbreviatus
  2. Microtus californicus
  3. Microtus chrotorrhinus
  4. Microtus longicaudus
  5. Microtus mexicanus
  6. Microtus miurus
  7. Microtus mogollonensis
  8. Microtus richardsoni
  9. Microtus umbrosus
  10. Microtus xanthognathus
підрід Microtus
  1. Microtus agrestis
  2. Microtus anatolicus
  3. Microtus arvalis
  4. Microtus cabrerae
  5. Microtus dogramacii
  6. Microtus guentheri
  7. Microtus hartingi
  8. Microtus ilaeus
  9. Microtus irani
  10. Microtus kermanensis
  11. Microtus lavernedii
  12. Microtus lydius
  13. Microtus levis (syn. Microtus mystacinus)
  14. Microtus mustersi
  15. Microtus obscurus
  16. Microtus paradoxus
  17. Microtus qazvinensis
  18. Microtus rozianus
  19. Microtus rossiaemeridionalis
  20. Microtus schidlovskii
  21. Microtus socialis
  22. Microtus transcaspicus
підрід Blanfordimys
  1. Microtus afghanus
  2. Microtus bucharensis (syn. M. bucharicus)
  3. Microtus juldaschi
підрід Terricola
  1. Microtus brachycercus
  2. Microtus daghestanicus
  3. Microtus duodecimcostatus
  4. Microtus felteni
  5. Microtus fingeri
  6. Microtus liechtensteini
  7. Microtus lusitanicus
  8. Microtus majori
  9. Microtus multiplex
  10. Microtus nebrodensis
  11. Microtus pyrenaicus
  12. Microtus savii
  13. Microtus subterraneus
  14. Microtus tatricus
  15. Microtus thomasi
підрід Mynomes
  1. Microtus canicaudus
  2. Microtus drummondi
  3. Microtus dukecampbelli
  4. Microtus montanus
  5. Microtus oregoni
  6. Microtus pennsylvanicus
  7. Microtus townsendii
підрід Pitymys
  1. Microtus guatemalensis
  2. Microtus oaxacensis
  3. Microtus pinetorum
  4. Microtus quasiater
підрід Pedomys
  1. Microtus ochrogaster
підрід Hyrcanicola
  1. Microtus schelkovnikovi
підрід Stenocranius
  1. Microtus gregalisLasiopodomys gregalis
вимерлі види:
  1. Microtus aratai
  2. Microtus australis
  3. Microtus henseli
  4. Microtus meadensis
  5. Microtus melitensis
  6. Microtus pauli
  7. Microtus paroperarius
  8. Microtus pliocaenius
  9. Microtus ratticepoides

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Baillie, J. 1996. Microtus/Volemys clarkei.
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Полівка
  • Громов И. М., Ербаева М. А. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Зайцеобразные и грызуны. — Санкт-Петербург, 1995. — 525 с.
  • Громов И. М., Поляков И. Я. Полевки (Microtinae) // Фауна СССР. Млекопитающие, 3, 8. — Л.: Наука, 1977. — 504 с.
  • Загороднюк И. В. Кариотипическая изменчивость и систематика серых полевок (Rodentia, Arvicolini). Сообщение I. Видовой состав и хромосомные числа // Вестник зоологии. — 1990. — Том 24, № 2. — С. 26-37.
  • Загороднюк И. В. Таксономия и распространение серых полевок (Rodentiformes: Arvicolini) фауны Украины // Млекопитающие Украины. — Киев: Наукова думка, 1993. — С. 63-76. [1]
  • Загороднюк І. Польовий визначник дрібних ссавців України. — Київ, 2002. — 60 с. (Праці Теріологічної школи, випуск 5). [2][недоступне посилання з квітня 2019]
  • Крижов П. А. Географічне поширення шкідливих гризунів УСРР // Збірник Праць Зоологічного музею Укр. АН. — 1936. — № 16 (1935). — С. 33-91.
  • Огнев С. И. Подсемейство Microtinae. Полевки / Звери СССР и прилежащих стран. Том 7. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. — 706 с.
  • Mammal species of the world: a taxonomic and geographic reference / Don E. Wilson, DeeAnn M. Reeder (eds.). [3]