Тупичівська волость — Вікіпедія
Тупичівська волость | ||||
Центр | Тупичів | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 45 963 (1885) | |||
Населення | 14 411 осіб (1885) | |||
Густота | 28.7 осіб / км² | |||
Наступники | Тупичівський район | |||
Тупичівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Городнянського повіту Чернігівської губернії з центром у селі Великий Щимель.
Станом на 1885 рік складалася з 23 поселень, 20 сільських громад. Населення — 14411 осіб (7277 чоловічої статі та 7134 — жіночої), 2082 дворових господарства[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 20361 | 14465 |
Приватної власності | 25511 | 7119 |
Іншої власності | 91 | 65 |
Загалом | 45963 | 21649 |
Поселення волості:
- Тупичів — колишнє державне та власницьке село за 18 верст від повітового міста, 1913 осіб, 278 дворів, православна церква, школа, постоялий двір, 5 постоялих будинків, 6 лавок, базари по четвергах, 2 ярмарки на рік. За 2 версти — винокурний завод.
- Бурівка — колишнє державне та власницьке село, 889 осіб, 127 дворів, православна церква, постоялий будинок, винокурний завод.
- Великий Листвен — колишнє державне та власницьке село при річці Чибрис, 1486 осіб, 183 двори, православна церква, каплиця, постоялий двір, 2 постоялих будинки, 2 лавки, водяний і 3 вітряних млини, крупорушка, цегельний завод.
- Вихвостів — колишнє державне та власницьке село, 631 особа, 147 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, винокурний завод.
- Дібрівне — колишнє державне та власницьке село, 609 осіб, 110 дворів, православна церква, поштова станція, постоялий двір, 3 постоялих будинки, лавка.
- Звеничів — колишнє державне та власницьке село при болоті Замглай, 456 осіб, 84 двори, православна церква, постоялий будинок.
- Івашківка — колишнє державне та власницьке село, 1984 особи, 269 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, лавка.
- Куликівка — колишнє державне та власницьке село, 1133 особи, 198 дворів, православна церква, постоялий будинок, 2 лавки, 2 вітряних млини.
- Макишин — колишнє державне та власницьке село при річці Снов, 2027 осіб, 273 двори, православна церква, постоялий будинок, лавка.
- Пекурівка — колишнє державне та власницьке село, 931 особа, 131 двір, постоялий будинок.
- Смичин — колишнє державне та власницьке село при річці Чибрис, 731 особа, 112 дворів, православна церква, 2 постоялих двори, 2 постоялих будинки.
1899 року у волості налічувалось 38 сільських громад, населення зросло до 23172 осіб (11760 чоловічої статі та 11412 — жіночої)[2].
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1901 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1900, (стор. 272)
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |