French
DeutschМуракамі Харукі — Вікіпедія
| Муракамі Харукі | ||||
|---|---|---|---|---|
| 村上 春樹 | ||||
.jpg) | ||||
| Народився | 12 січня 1949 (75 років) Кіото, Японія | |||
| Країна |  Японія | |||
| Діяльність | прозаїк, есеїст, перекладач | |||
| Сфера роботи | сценічне мистецтво, Література Японії[1] і translation into Japanesed[1] | |||
| Alma mater | Університет Васеда | |||
| Заклад | Принстонський університет і Університет Тафтса | |||
| Мова творів | японська | |||
| Роки активності | 1979 — теперішній час | |||
| Напрямок | постмодернізм | |||
| Жанр | есей, художня література і мемуари | |||
| Magnum opus | Трилогія Пацюка | |||
| Автограф |  | |||
| Премії | Премія Нома для письменників початківців Премія Танідзакі Премія Йоміурі | |||
| Сайт: harukimurakami.com | ||||
| | ||||
 Муракамі Харукі у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Муракамі Харукі (яп. 村上 春樹; 12 січня 1949, Кіото, Японія) — японський письменник і перекладач. Його твори перекладені 50 мовами світу.
Народився 12 січня 1949 року в Кіото. Дитинство провів у портовому місті Кобе.[3] Змалку читав твори англійських письменників, спілкувався з іноземцями і ще в молодості зрозумів, що японська література потребує серйозної модернізації.
Дід — буддистський священик, утримував невеликий храм. Батько викладав у школі японську мову та літературу, а у вільний час також займався буддистським просвітництвом. Муракамі навчався за фахом «класична драма» на відділенні театральних мистецтв університету Васеда. У 1950 сім'я письменника переїхала до м. Асія — передмістя порту Кобе (префектура Хіого). У 1974 році Муракамі відкрив свій джаз-бар «Пітер Кет».
На початку 1990-х ввів ток-шоу для опівнічників на одному з комерційних каналів в Токіо, де розмовляв про західну музику й субкультуру. Випустив кілька фотоальбомів і путівників по західній музиці, коктейлях і кулінарії. Відомий своєю колекцією з 40 тисяч джазових платівок.
У 1980 році Муракамі продав бар, а на життя вирішив заробляти своїми творами. І не помилився. У 1982 він завершив «Полювання на овець», отримавши премію Нома у категорії нових авторів. Із цього роману почався його шлях до мільйонних тиражів і всесвітньої популярності. Про цю книгу автор говорить: «…від оповідання я отримував небувале почуття задоволення. Коли ви читаєте цікаву історію, ви просто продовжуєте читати. Коли я пишу цікаву історію, я просто продовжую писати».
«Вівці», опубліковані через 7 років у США, відкрили американцям абсолютно новий тип письменника. Це був прорив Муракамі на Захід, захоплені оглядачі з New York Times Book Review назвали його «міфотворцем тисячоліття».
У 1982 році за роман «Погоня за вівцею» Муракамі був визнаний гідним літературної премії Номі для письменників-початківців. Його наступний роман «Країна Див без гальм і Кінець Світу» одержав у 1985 році престижну премію Танідзакі. У 1996 році за книгу «Хроніки механічного птаха» письменник був нагороджений літературною премією Йоміурі.
1987 року Муракамі Харукі запросили викладати в Принстонському університеті (Нью-Джерсі), тому він переїхав жити до Сполучених Штатів. У 1992 році він йде викладати до університету ім. Вільяма Горварда Тафтса (Каліфорнія).
Теракт у Токійському метро і землетрус 1995 року в Кобе сильно потрясли письменника й стали причиною повернення на батьківщину. Терактам, скоєним сектантами в Токіо, присвячена остання його робота «Underground», що є збірником розповідей жертв та свідків трагедії.
Одружений, дітей не має. Письменник веде здоровий спосіб життя, кинув курити, захоплюється плаванням, марафонським бігом і щороку бере участь у декількох марафонах.
Муракамі полюбляє музику, а його колекція записів налічує близько 40 000 примірників.[джерело?]
Переклав з англійської на японську ряд творів Скотта Фіцджеральда, Трумена Капоте, Джона Ірвинга, Джерома Селінджера, Раймонда Карвера та інших американських прозаїків кінця XX століття, а також казки ван Альсбурга й Урсули Ле Гуїн.
Муракамі заявив, що для Китаю та Кореї природно й далі відчувати образу на Японію за її агресію під час війни. «По суті, японці, як правило, не мають уявлення про те, що вони також були нападниками, і ця тенденція стає чіткішою», — сказав він. В іншому інтерв'ю Муракамі заявив: «Питання історичного розуміння має велике значення, і я вважаю, що важливо, щоб Японія приносила прямі вибачення. Я думаю, що це все, що Японія може зробити — вибачитися, поки країни не скажуть: „Ми ще не цілком змирилися з цим, але ви вибачалися достатньо. Гаразд, давайте залишимо це зараз“»[4].
У 2022 році Харукі Муракамі під час Російського вторгнення в Україну, що є частиною Російсько-Української війни, підтримав Україну. Письменник провів спецвипуск на радіо, закликаючи до миру. Він складався з близько десяти музичних композицій. Програма Харукі Муракамі називається «Радіо Муракамі». Звучить на хвилі Tokyo FM та інших радіостанціях з мережі 38 FM.[5][6]
| Рік | Назва | Оригінальна назва | Англійська назва | Примітки | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1979 | Слухай пісню вітру | 風の歌を聴け Kaze no uta wo kike | Hear the Wind Sing | Перша частина «Трилогії Щура». | |
| 1980 | Пінбол 1973 | 1973年のピンボール 1973-nen-no pinbooru | Pinball, 1973 | Друга частина «Трилогії Щура». | |
| 1982 | Погоня за вівцею Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4067-1 | 羊をめぐる冒険 Hitsuji o meguru bōken | A Wild Sheep Chase' | Третя частина «Трилогії Щура». | |
| 1985 | Країна Див без гальм і Кінець Світу | 世界の終わりとハードボイルド・ワンダーランド Sekai no owari to hâdoboirudo wandārando | Hard-Boiled Wonderland and the End of the World | ||
| 1987 | Норвезький ліс | ノルウェイの森 Noruwei no mori | Norwegian Wood | ||
| 1988 | Танцюй, Танцюй, Танцюй Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-6360-1 ISBN 978-966-03-6369-4 | ダンス・ダンス・ダンス Dansu dansu dansu | Dance, Dance, Dance | Продовження «Трилогії Пацюка». | |
| 1992 | На південь від кордону, на захід від сонця | 国境の南、太陽の西 Kokkyō no minami, taiyō no nishi | South of the Border, West of the Sun | ||
| 1994,1995 | Хроніка заводного птаха Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4754-0 | ねじまき鳥クロニクル Nejimaki-dori kuronikuru | The Wind-Up Bird Chronicle | Роман в 3-ох книгах. | |
| 1999 | Мій любий «Супутник» | スプートニクの恋人 Spūtoniku no koibito | Sputnik Sweetheart | ||
| 2002 | Кафка на пляжі | 海辺のカフカ Umibe no Kafuka | Kafka on the Shore | ||
| 2004 | Після темряви | アフターダーク Afutādāku | After Dark | ||
| 2009 | 1Q84 Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4981-0 ISBN 978-966-03-3579-0 ISBN 978-966-03-3571-4 | 1Q84 Ichi-kyū-hachi-yon | |||
| 2013 | Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі Переклад О. В. Забуранна, ISBN 978-617-12-2444-5 | 色彩を持たない多崎つくると、彼の巡礼の年 Shikisai wo motanai Tasaki Tsukuru to, Kare no Junrei no Toshi | The colorless Tsukuru Tasaki and the year of his pilgrimage | ||
| 2017 | Вбивство командора[7] | 騎士団長殺し Kishidanchō-goroshi | Killing Commendatore |
| Рік | Назва | Оригінальна назва | Англійська назва |
|---|---|---|---|
| 1983 | Повільним човником в Китай | Chugoku-yuki no suro boto | A Slow Boat to China |
| 1983 | Гарний день для кенгуру | Kangaru-no biyori | A Fine Day for Kangarooing |
| 1984 | Спалити сарай | Hotaru, Naya wo yaku, sono tano Tanpen | Firefly, Barn Burning and Other Short Stories |
| 1986 | Повторний наліт на булочну | Pan-ya Sai-Shugeki | The Second Bakery Attack |
| 1990 | TV-Люди | TV Pihpuru-no gyaku-shugeki | TV People |
| 1993 | The Elephant Vanishes (збірка оповідань з різних збірників англійською мовою) | ||
| 1994 | Майже до сліз чужа мова | Yagate Kanashiki Gaikokugo | Eventually I feel lost in a foreign language |
| 1995 | Павукоподібна мавпа в ночі | Yoru-no Kumozaru | Spider-monkey at Night |
| 1996 | Привиди Лексінгтона | Rekishinton no Yuhrei | Lexington Ghosts |
| 2000 | Всі божі діти можуть танцювати | 神の子どもたちはみな踊る Kami no kodomo-tachi wa mina odoru | After the Quake |
| 2005 | Загадки Токіо | 東京奇譚集 Tōkyō Kitanshū | Blind Willow, Sleeping Woman |
| 2014 | Чоловіки без жінок[8] | 女のいない男たち Onna no inai otokotachi | Men Without Women |
2007 р. — «Про що я говорю, коли говорю про біг». Збірка автобіографічних нарисів, об'єднаних темою марафонського бігу.
- Слухай пісню вітру (англ. Hear the Song of the Wind; 1980) за мотивами однойменного роману, режисер Казукі Оморі;
- Дівчина, вона — стовідсоткова (англ. A Girl, She Is 100%; 1983) короткометражний фільм за мотивами оповідання Про зустріч зі стовідсотковою дівчиною погожим квітневого ранку, режисер Тото Ямакава;
- Напад на пекарню (англ. Attack on a Bakery; 1985) короткометражний фільм за мотивами однойменного оповідання, режисер Тото Ямакава;
- Танці з гномами (швед. Dansa med dvärgar; 2003) короткометражний фільм за мотивами однойменного оповідання, режисер Емелі Карлссон Гра;
- Тоні Такітані (англ. Tony Takitani; 2004) екранізація оповідання Тоні Такія, режисер Джун Ічікава;
- На південь від кордону (пол. Na poludnie od granicy; 2006) епізод 53.2 Театру телебачення (Польща) за мотивами однойменного оповідання, режисер Лукаш Барчик;
- Всі Божі діти можуть танцювати (англ. All God's Children Can Dance; 2008) екранізація однойменного оповідання, режисер Роберт Логеваль;
- Норвезький ліс (англ. Norwegian Wood; 2010) екранізація однойменного роману, режисер Ань Хунг Тран;
- Другий напад на пекарню (англ. The Second Bakery Attack; 2010) короткометражний фільм за мотивами однойменного оповідання, режисер Карлос Куарон;
- Щоденник звуків (рос. Дневник звуков; 2012) український короткометражний фільм за мотивами оповідання Сліпа іва та спляча дівчина, режисер Гліб Лук'янець;
- Стовідсоткова дівчина (англ. The 100% Perfect Girl; 2015) американський короткометражний фільм за мотивами оповідання Про зустріч зі стовідсотковою дівчиною погожим квітневого ранку, режисер Йохан Ставсьо;
- Палаючий (англ. Burning; 2018) фільм за мотивами оповідання Спалити сарай, режисер Чанг-Іст Лі;
- Бухта Ханалей (англ. Hanalei Bay; 2018) фільм за мотивами однойменного оповідання, режисер Дайсі Мацунага[9];
- Сядь за кермо моєї машини (англ. Drive my car; 2021) фільм заснований на однойменній оповіді Харукі Муракамі з його збірки «Чоловіки без жінок», режисер Рюсуке Хамагуті.
- Харукі Муракамі. Погоня за вівцею; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2004. — 318 с. — (Серія «Література»). — ISBN 966-03-2581-9
- Харукі Муракамі. Танцюй, танцюй, танцюй. : [роман: У 2 т.]; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2005. Т. 1. — (Серія «Література»). — 350 с. — ISBN 966-03-2884-2
- Харукі Муракамі. Танцюй, танцюй, танцюй. : [роман: У 2 т.]; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2006. Т. 2. — (Серія «Література»). — 319 с. — ISBN 966-03-3115-0
- Харукі Муракамі. Хроніка заводного птаха; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2009. — 762 с. — ISBN 978-966-03-4754-0
- Харукі Муракамі. 1Q84. : роман: [у 3 кн.] Кн.1; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2012. — 505 с. — ISBN 978-966-03-5293-3
- Харукі Муракамі. 1Q84. : роман: [у 3 кн.] Кн.2; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2012. — 447 с. — ISBN 978-966-03-3579-0
- Харукі Муракамі. 1Q84. : роман: [у 3 кн.] Кн.3; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2012. — 543 с. — ISBN 978-966-03-5605-4
- Харукі Муракамі. Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі; пер. з яп. О. В. Забуранної. Х. : КСД, 2017. — 304 с. — ISBN 978-617-12-2444-5
- Харукі Муракамі. Про що я говорю, коли говорю про біг. Переклад: Олександр Михельсон. Обкладинка: Ольга Штонда. Львів: Yakaboo Publishing, 2020. 160 стор., ISBN 978-617-7544-43-1
Світ без любові — все одно що вітер за вікном. Ні помацати його, ні вдихнути.
Раніше я думав, люди дорослішають рік від року, поступово так … А виявилося — ні. Людина дорослішає миттєво.
На світі не буває хибних думок. Бувають думки, які не збігаються з нашими, ось і все.
Чим старша людина, тим більше в її житті того, чого вже не виправити.
Все, що в нас зникає — навіть якщо воно зникає навіки, — залишає після себе дірки, що не заростають ніколи.
Обіймаючи один одного, ми ділимося своїми страхами.
Якщо кожен буде вірити, що все скінчиться добре, в світі не буде чого боятися.
Як не старайся, коли боляче — болить.
Потрібно вихлюпувати почуття назовні. Гірше, якщо перестати це робити. Інакше вони будуть накопичуватися та укріплятися всередині. А потім — вмирати.
Я не люблю самотність. Просто не заводжу зайвих знайомств. Щоб в людях зайвий раз не розчаровуватися.
Мабуть, серце ховається в твердій шкаралупі, то ж розколоти її дано не всім. Може, тому у мене до пуття не виходить любити.
Бути чесним один до одного та хотіти допомогти — ось головне.
Будь-яка порожнеча обов'язково чим-небудь заповнюється.
Людині дарується надія, і вона використовує її як паливо, щоб жити далі. Без надії ніяке «далі» неможливо.
Вся наша реальність складається з нескінченної боротьби між тим, що дійсно було, й тим, що не хочеться згадувати.
Немає таких секретів, що не вириваються з серця назовні.
Найважливіше — не те велике, до чого додумалися інші, але те маленьке, до чого прийшов ти сам.
Що таке самотність? Вона схожа на почуття, яке накриває тебе, коли в дощовий вечір стоїш біля гирла великої річки та довго-довго дивишся, як величезні потоки води вливаються в море.
Пам'ять зігріває людину зсередини. І в той же час рве її на частини.
Коли довго дивишся на море, починаєш сумувати за людьми, а коли довго дивишся на людей — за морем.
Якщо дивитися здалеку, що завгодно здається красивим.
Часто трапляється, що саме з дрібниці починаються найважливіші в світі речі.
Рухатися з високою ефективністю в невірному напрямі ще гірше, ніж взагалі нікуди не рухатися.
Коли тобі ні з ким поділитися самотніми думками, думки починають ділити тебе між собою.
Якщо все буде так, як тобі хочеться, то жити стане нецікаво.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Tales of the unexpected. www.telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 24 листопада 2021.
- ↑ Migration (17 квітня 2015). Japan must apologise for WWII until it is forgiven: novelist Haruki Murakami | The Straits Times. www.straitstimes.com (англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Толокольнікова, Катерина (16 березня 2022). Харукі Муракамі готує спецвипуск свого радіошоу на підтримку України. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Архівована копія. the-japan-news.com. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Новий роман Харукі Муракамі матиме назву «Вбивство командора». ukrinform.ua. 10 січня 2017. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 23 серпня 2020.
- ↑ "Чоловіки без жінок" - Муракамі випустив нову книгу. Gazeta.ua. 18 квітня 2014. Процитовано 23 серпня 2020.
- ↑ Харукі Муракамі в базі IMDb. IMDb.com. Процитовано 23 серпня 2020.
- Харукі Муракамі на chtyvo.org.ua [Архівовано 1 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- ЛітАкцент: Харукі Муракамі. Від сямісену до саксофону [Архівовано 23 грудня 2019 у Wayback Machine.] (укр.)
- Життя і творчість Харукі Муракамі. Як бейсбольний матч, музика й коти вплинули на його долю (укр.)
- Сновидіння і реальність Харукі Муракамі (укр.)
- Чому книги Харукі Муракамі збирають читачів у всьому світі [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] (укр.)
- Харукі Муракамі: чому біг є метафорою життя [Архівовано 25 вересня 2018 у Wayback Machine.] (укр.)
