French
DeutschГамаль Абдель Насер — Вікіпедія
.svg)
.jpg){kind=small}
Гама́ль Абде́ль На́сер[5][6][7] (араб. جمال عبد الناصر, Ґамаль Абд ан-Насир; 15 січня 1918, Александрія, Єгипет — 28 вересня 1970, Каїр, Єгипет) — діяч панарабського руху, другий президент Єгипту.
Народився 15 січня 1918 року в селі Бені-Мор, що біля Александрії. Батько — поштовий службовець.
Уже в 12-літньому віці брав участь в антибританській демонстрації (будучи учнем третього класу початкової школи в Александрії).
У 1935 році закінчив середню школу (El Nahda Secondary School) в Каїрі.
У 1937 році вступив з другої спроби у військове училище й закінчив його в 1938 у чині молодшого лейтенанта. Проходив службу в П'ятому ескадроні на півдні країни, згодом — в Судані.
В 1944 році одружився із Тах'є Казем (Tahia Kazem), дочкою перського торговця.
Учасник арабо-ізраїльської війни 1948—1949, був поранений. У 1949–1952 — викладач військового коледжу Генерального штабу (підполковник).
Заснував і ввійшов у керівництво таємної політичної організації «Вільні офіцери», що підготувала і здійснила в ніч на 23 липня 1952 року військовий переворот, у результаті якого був скинутий король Фарук I.
26 липня 1952 року була створена Рада революційного керівництва (РРК), офіційним главою якої був призначений Мухаммед Наґіб. Того ж дня король Фарук зрікся престолу на користь свого 7-місячного сина.
Насер став заступником голови РРК. Після тривалої боротьби за владу у квітні 1954 року Мухаммед Наґіб був відсторонений від керівництва, і влада перейшла до Насера.
23 червня 1956 року в ході національного референдуму прийнята перша республіканська конституція Єгипту. Насера було вибрано виконуючим обов'язки президента.
У 1954—1956 (з невеликими перервами) — прем'єр-міністр, одночасно виконував обов'язки президента. Із червня 1956 — президент Єгипту.
З 1 лютого 1958 — президент Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР).
З 1963 — голова партії Арабський соціалістичний союз.
Помер 28 вересня 1970 року в Каїрі внаслідок інфаркту.
Про Насера в Єгипті був знятий фільм «Насер 56» (Nasser 56, 1956).
За особистою ініціативою Хрущова, який перебував з 9 по 25 травня 1964 року в Єгипті з офіційним візитом, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 травня 1964 року Насер був визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» № 11224. Нагородженню не завадили навіть ті факти, що під час Другої світової війни Насер співпрацював з Третім рейхом (вбачаючи в ньому союзника в боротьбі з англійцями),[8][9] а у 1950-ті роки у нього радниками працювали оберштурмбанфюрер СС Отто Скорцені[10] і колишній охоронець Гітлера та засновник неонацистської партії Отто-Ернст Ремер.[11] Ця нагорода породила в СРСР цілу низку анекдотів, частівок і куплетів, в одному з яких були такі рядки:
«Живе в пісках і їсть од пуза
Напівфашист, напівесер,
Герой Радянського Союзу,
Гамаль Абдель на-всіх-Насер».
- 1955 — Щоденник про війну в Палестині (Arabic: يوميات الرئيس جمال عبد الناصر عن حرب فلسطين) (1955; Akher Sa'a)
- 2020 — Щоденник про війну в Палестині (Завантажити [Архівовано 6 листопада 2020 у Wayback Machine.])
- ↑ а б в Насер Гамаль Абдель // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Robert St. John Encyclopædia Britannica
- ↑ https://www.alarabiya.net/amp/politics/2022/02/06/%D9%84%D8%BA%D8%B2-%D8%A7%D9%84%D9%88%D9%81%D8%A7%D8%A9
- ↑ Насер, Гамаль Абдель. Велика українська енциклопедія. Архів оригіналу за 7 квітня 2022.
- ↑ Бур'ян М. С. ЄГИПЕТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2005. — 672 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Egypet [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (останній перегляд: 03.02.2021)
- ↑ НАСЕР. Українська радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 20 листопада 2016.
- ↑ «Бездоказові ярлики — інструмент політиканів, а не істориків». Газета «[[Україна молода]]». Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 18 жовтня 2012.
- ↑ «Син за батька. Головнокомандувач УПА Роман Шухевич очима Юрія Шухевича»[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ «Огни святого Ульма. Главный диверсант Гитлера пытался взорвать казахстанские заводы». Газета «Экспресс К», № 106 (16254) от 15.06.2007 [Архівовано 24.02.2014, у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ «Нацизм в законе». Газета «Совершенно секретно» [Архівовано 6 лютого 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- В. І. Головченко. Насер Гамаль Абдель // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Ю. Скороход. Насер Гамаль Абдель // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.480 ISBN 978-966-611-818-2
- http://www.nasser.org [Архівовано 30 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Nasser 56 [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.] на IMDB
- Gamal Abdel Nasser at The Internet Name Database [Архівовано 15 травня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
 | Мухаммед Наґіб (1953—1954) • Ґамаль Абдель Насер (1954—1970) • Анвар Садат (1970—1981) • в.о. Суфі Хасан Абу Талеб (1981) • Хосні Мубарак (1981—2011) • в.о. Мухаммед Хусейн Тантаві (2011—2012)1 • Мухаммед Мурсі (2012—2013) • в.о. Адлі Мансур (2013—2014) • Абдель Фаттах Ас-Сісі (з 2014) 1 де-факто, як голова Вищої ради збройних сил Єгипту |  | |
| Єгипетський хедиват (1878–1914) | .svg) |
|---|---|
| Султанат Єгипет (1914–1922) | |
| Єгипетське королівство (1922–1953) | .svg) |
| Республіка Єгипет (1953–1958) | |
| Об'єднана Арабська Республіка (1958–1971) | |
| Арабська Республіка Єгипет (з 1971) |  |
1в. о. • 2Лідер повстання • 3Голова Виконавчої ради Південного регіону ОАР | |
.svg)
.svg)
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Універсальна литовська енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · Brockhaus Enzyklopädie · De Agostini · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Prabook · Proleksis Encyclopedia · TDV İslam Ansiklopedisi · Treccanis Dizionario di Storia |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | Autoritats UB: a1177468 · BIBSYS: 90079297 · BLBNB: 000305113 · BNC: a20140575 · BNCHL: 000038504 · BNE: XX1045783 · BNF: 126278401 · CANTIC: 981058617620606706 · CCAB: 000106567 · CiNii: DA04055842 · CONOR.SI: 112926563 · DBC: 87097919125629 · EGAXA: vtls001543957 · FAST: 58126 · Freebase: /m/0dnny · GND: 118586505 · GTAA: 135692 · ICCU: TO0V154371 · ISNI: 0000000112628020 · J9U: 987007265694105171 · LCCN: n80093577 · LIBRIS: mkz1w3b54s48kk1 · LIH: LNB:CUCn;=Bf · LNB: 000269175 · LNL: 7952 · MAK: 9810536370805606, 9810649588905606 · N6I: vtls001096777 · NCF: ncf12079667 · NDL: 00451019 · NKC: mzk2006337197 · NLA: 1301489 · NLG: 101811 · NLI: 000098035 · NLP: a0000002289334, a0000001749892 · NSK: 000379379 · NTA: 070337551 · NUKAT: n2006137234 · RERO: 02-A000196020 · SELIBR: 79355 · SHARE: 471550 · SUDOC: 027703150 · VIAF: 97349541 · РНБ: 7778480, 7778482 |
