Бернес Марк Наумович — Вікіпедія

Бернес Марк Наумович
рос. Марк Берне́с
Ім'я при народженні	Ме́нахем-Ман Не́йман
Народився	25 вересня (8 жовтня) 1911(1911-10-08) Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія (нині Україна)
Помер	16 серпня 1969(1969-08-16) (57 років) Москва, РРФСР рак легень
Поховання	Новодівичий цвинтар[1]
Національність	єврей
Громадянство	Російська імперія →  УНР →  СРСР
Діяльність	актор, співак
Роки діяльності	1929–1969
Партія	КПРС
IMDb	ID 0076713
Нагороди та премії
Бернес Марк Наумович у Вікісховищі

Марк Нау́мович Берне́с (справжнє ім'я — рос. дореф. Ме́нахемъ-Манъ Не́йманъ^[2]; нар. 25 вересня (8 жовтня) 1911(19111008), Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія — пом. 16 серпня 1969^[3], Москва, Російська РФСР) — радянський кіноактор і співак, видатний російський шансоньє.^[4]. Багато в чому завдяки Бернесові склався золотий фонд радянської пісенної класики.^[5]

Народний артист РРФСР (1965). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1951).

Марк Наумович Нейман народився в місті Ніжин (нині райцентр у Чернігівській області). Його батько Наум Самійлович (Неух Шмуйлович) був службовцем в артілі із збирання утильсировини, мати Фаня Філіпівна (Фрума-Махля Липманова) — домогосподаркою. У 1916 році, коли Маркові було п'ять років, родина переїхала до Харкова.

По закінченні семирічної школи почав відвідувати заняття в театральному технікумі, водночас вступив статистом до харківського театру «Муссурі»^[6]. Там же, замінивши артиста, що захворів, Марк зіграв свою першу роль і удостоївся похвали знаменитого українського режисера, актора й педагога М. М. Синельникова. До цього періоду відноситься поява його сценічного псевдоніму — Бернес. У 1929 році 17-річний Марк приїхав до Москви, де почав працювати статистом у кількох театрах, у тім числі Малому та Великому). У 1930–1933 роках у Московському драматичному театрі (колишньому Корша) грав невеликі ролі, згодом вважав своїм учителем артиста Миколу Радіна.

З 1935 року знімався в кіно. Після епізодичних ролей («Ув'язнені», 1936 та «Шахтарі», 1937) були помітні роботи в фільмах «Людина з рушницею» (1938), «Винищувачі» (1939), «Велике життя» (1939). Гра актора вирізнялася чарівливістю та м'яким гумором. Велику популярність Марку Бернесу принесли ролі в стрічках про німецько-радянську війну. У фільмі «Два бійці» він з вражаючою задушевністю й простотою заспівав пісню «Темна ніч» (музика М. Богословського, слова В. Агатова), а також стилизовану «під одеські пісні» «Шаланди». Пісні Богословського з фільмів («Улюблене місто», «Спят курганы тёмные», «Шаланди», знаменита «Темна ніч») у виконанні Бернеса зазвучали по радіо, були записані на грамплатівки. Співпраця актора та композитора тривала до 1956 року.

Перший публічний концерт Марка Бернеса-співака відбувся в Свердловську в Будинку офіцерів 30 грудня 1943 року, після чого він здійснив концертне турне Уралом. У Москві він почав виступати як виконавець пісень з кінця 1940-х років, спершу на вечорах у Будинках творчих спілок. По радіо в передачі «Клуб веселих артистів» від імені свого персонажа шофера Хвилинки («Великий перелом», 1945) виконував «Пісеньку фронтового шофера» Б. Мокроусова, «В жизни так случается» В. Соловйова-Сєдого та ін. Продовжуючи зніматися в кіно, Бернес усе більше уваги приділяв естраді, котра надавала широкий простір для реалізації його творчих задумів. Він став активно працювати над створенням власного репертуару. Пред'являючи високі вимоги і до музики, й до віршів, артист довго та прискіпливо працював з поетами й композиторами. З 82 пісень репертуару Бернеса понад 40 створено на його замовлення або ж за його безпосередньої участі.

У 1950-ті—1960-ті роки Марк Бернес створив у кіно складні характери людей з нелегкою долею — таких, як Умара Магомет («Далеко від Москви»), Чубук («Школа мужності»), Родіонов («Вони були першими»), Вогник («Нічний патруль»).

У цей період пісенний репертуар Бернеса поповнився такими творами, як «Москвичі» (А. Ешпай — Є. Винокуров), «Если бы парни всей земли» (В. Соловйов-Сєдой — Є. Долматовський), «Я люблю тебя, жизнь» (Е. Колмановський — К. Ваншенкін).

17 вересня 1958 року одночасно дві центральні газети почали цькування Бернеса. У «Правде» Георгій Свиридов у статті «Викорінювати пошлість у музиці» піддав артиста несправедливим і тенденційним нападкам. У «Комсомольской правде» в фейлетоні А. Суконцева та І. Шатуновського «Зірка на „Волзі“» рядове порушення Бернесом правил дорожнього руху в максимально похмурих тонах подавалося як «поведінка, не гідна радянського артиста»^[7]. Наслідком цих і декількох наступних публікацій стало фактичне відлучення Бернеса від зйомок і записів на радіо та грамплатівки. Але з 1960 року голос Бернеса знову зазвучав по радіо (заголовна пісня популярної недільної передачі «С добрым утром!» (О. Фельцман, вірші О. Фадєєвої)) та на естраді.

Того ж 1960 року на стадіоні в Лужниках у програмі Московського мюзик-холу Бернес уперше виконав пісню «Враги сожгли родную хату» М. Блантера на вірші М. Ісаковського. Написана за 15 років до того, в 1945-му, і тільки одного разу виконана тоді по радіо^[8], вона знайшла в особі Бернеса інтерпретатора, що розкрив весь трагізм твору й зробив пісню широко популярною.

У 1961 році режисер Павло Арманд перший порушив заборону на запрошення актора в кіно, знявши його в невеликій ролі в своєму фільмі «Чортова дюжина».

У подальші роки Бернес знов успішно працював, гастролював у Польщі, Югославії, Чехословаччині, Румунії, Болгарії, дістаючи численні захоплені відгуки ЗМІ; виступав на англійському телебаченні. З'явилися також нові «бернесівські» пісні: «Хотят ли русские войны» (Е. Колмановський — Є. Євтушенко), «Я спешу, извините меня» (Я. Френкель — К. Ваншенкін), «Я работаю волшебником» (Е. Колмановський — Л. Ошанін) та багато інших. У чотирисерійному фільмі «Щит і меч» (1968) за кадром у виконанні Бернеса прозвучала пісня «С чего начинается Родина» (В. Баснер — М. Матусовський). 8 липня 1969 року артист з одного дубля записав пісню «Журавлі» Я. Френкеля на вірші Расула Гамзатова в перекладі Наума Гребнєва. Це був останній запис Бернеса.

Марк Наумович Бернес помер 16 серпня 1969 року від раку легень. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві (дільниця № 7)^[9]. На похоронах (на його прохання, висловлене незадовго до смерті) звучали записи пісень «Три года ты мне снилась», «Романс Рощина», «Я люблю тебя, жизнь» і «Журавлі»^[10].

Перша дружина М. Бернеса (з 1932 року) Поліна (Паола) Семенівна Линецька (1911—1956), яка народила йому дочку Наташу, померла від раку.

Друга дружина (з 1960 року) Лілія Михайлівна Бодрова (1929—2006) привела в сім'ю свого сина Жана.

Наташа закінчила Інститут східних мов при МГУ, мешкає в США.

Жан закінчив операторський факультет ВГІКу, мешкає в Москві.

• Орден «Знак Пошани» (1 лютого 1939) — за виконання ролі Кості Жигільова в фільмі «Людина з рушницею» (1938).
• Орден Червоної Зірки — за фільм «Два бійці» (1943).
• Медалі (2).
• Сталінська премія першого ступеня (1951) — за виконання ролі Умари Магомета в фільмі «Далеко від Москви» (1950).
• Народний артист РРФСР (1965).
• Підготовлений указ про присвоєння звання Народного артиста СРСР не було підписано в зв'язку зі смертю Бернеса.

• 1978 року радянський астроном Н. И. Черник назвав ім'ям М. Н. Бернеса одну з малих планет Сонячної системи — (3038) Бернес^[11].
• 1996 року в Москві на будинку № 1 по Садовій-Сухаревській вулиці, де в останні роки мешкав М. Н. Бернес, встановлено меморіальну дошку.
• 1 квітня 2002 року в Одесі в садку скульптур Одеського літературного музею (вул. Ланжеронівська, 2) відкрито скульптурну композицію «Шаланды, полные кефали…» (скульптор Таїсія Судьїна), що зображує героїв однойменної пісні з кінофільму «Два бійці» — рибачку Соню та Костю-моряка^[12][13][14].
• 7 жовтня 2011 року в Ніжині з нагоди 100-річчя від дня народження Бернеса на будинку № 70 по вул. Авдіївській (колишній Мільйонній), де він народився, відкрито оновлену меморіальну дошку (з помилковою датою народження — 7 жовтня)^[15][16], а 13 жовтня 2011 року в Театральному сквері — бронзовий пам'ятник (скульптори Володимир Чепелик та Олександр Чепелик, архітектор Володимир Павленко), в основі якого — кадр з кінофільму «Два бійці»: Аркадій Дзюбін сидить з гітарою в руках^[16][17].

Вночі з 2 на 3 травня 2017 року у Ніжині (Чернігівська область) невідомі особи вкрали бронзовий пам'ятник Марку Бернесу^[18][19]. 5 травня у Ніжині знайдено вкрадений раніше пам'ятник Бернесу, Зловмисники заховали пам'ятник у канаві на околиці міста, плануючи пізніше здати його на металобрухт^[20].Про розпиляну скульптуру в лісосмузі повідомили місцеві жителі. Крадії встигли відпиляти від пам'ятника гітару та руку. Але чомусь покинули бронзу у лісі. 9 жовтня 2019 року відновлений пам'ятник було встановлено на старому місці^[21].

1. 1936: Ув'язнені — епізод
2. 1937: Шахтарі — Красовський
3. 1938: Стара фортеця — епізод
4. 1938: Людина з рушницею — Костя Жигільов; пісня «Тучи над городом встали»
5. 1939: Винищувачі — Сергій Кожухаров; пісня «Улюблене місто»
6. 1939: Велике життя — інженер Петухов
7. 1940: Вітер зі сходу — озвучання ролі Андрія (арт. Є. Курило)
8. 1940: Злочин і кара — інспектор
9. 1941: Остання черга — льотчик Феденко; пісня «Бойові яструбки»
10. 1941: Стебельков у небесах — Стебельков; пісня «До свиданья, города и хаты»
11. 1941: Валерій Чкалов — коментатор на авіасвяті
12. 1942: Бойова кінозбірка № 8 — командир танку (епізод «Троє в танку»)
13. 1942: Бойова кінозбірка № 9 — польський робітник (епізод «Квартал № 14»)
14. 1942: Шлях до зірок — генерал Кожухаров
15. 1943: Два бійці — Аркадій Дзюбін; пісні «Темна ніч», «Шаланди, повні кефалі», з Лаврентієм Масохою — «Пісня про Ленінград»
16. 1943: Diary of a Nazi (Щоденник нациста) (складений для показу в США з чотирьох новел різних випусків «Бойової кінозбірки») — польський робітник (епізод «Квартал № 14» з «Бойової кінозбірки № 9»)
17. 1944: Велика земля (у США демонструвався під назвою «The Ural Front» («Уральский фронт»)) — Козирєв
18. 1945: Великий перелом — шофер Хвилинка
19. 1946: (вихід на екрани 1958) — Велике життя. 2 серія — інженер Петухов; пісні «Наша любов», «Три года ты мне снилась»
20. 1948: Третій удар — матрос Чмига
21. 1950: Далеко від Москви — Умара Магомет
22. 1950: У степу — Ємельянов; пісня «Доріжна»
23. 1951: Тарас Шевченко — Капітан Косарєв; народна пісня «Собачка верная моя…»
24. 1952: Максимко — корабельний лікар
25. 1953: Вогні на річці — старший помічник капітана
26. 1954: Школа мужності — Чубук; пісня «Разгулялся вольный ветер»
27. 1954: Запасний гравець — тренер Лев Коломягін
28. 1954: Море студене — Окладников
29. 1956: Вони були першими — Родіонов
30. 1956: Справа № 306 — Градов
31. 1957: Співає Ів Монтан (документальний) — виконавець пісні «Спогад про ескадрилью „Нормандія“»
32. 1957: Нічний патруль — Вогник; «Пісня про Батьківщину»
33. 1957: Мета його життя — Ануфрієв; «Пісня пілотів»
34. 1957: Дивовижна неділя (V šest ráno na letišti) — командир ТУ-104
35. 1959: Особливий підхід (телефільм) — Микола Налимов
36. 1959: Зірки зустрічаються в Москві — виконавець пісні в дуеті з Людмилою Гурченко
37. 1961: Чортова дюжина — пасажир
38. 1962: Шістнадцята весна — читець від автора та виконавець пісні «Робітнича людина» (за кадром)
39. 1963: Апасіоната (телефільм) — шофер Гиль
40. 1963: Мелодії Дунаєвського (документальний) — виконавець пісні «Моя Москва»
41. 1963: Це сталося в міліції — полковник Прошин
42. 1966: Я родом з дитинства — виконавець пісні «На братських могилах» (за кадром)
43. 1967: Женя, Женечка і «катюша» — полковник Караваєв (роль озвучено Григорієм Гаєм)
44. 1969: Щит і меч — виконавець пісні «С чого начинается Родина» (за кадром)

• Хандрос Л. Марк Бернес. — М.: Искусство, 1955. — 72 с.
• Юткевич С. Марк Бернес. — М.: Бюро пропаганды советского киноискусства, 1962. — 10 с.
• Френкель Я. Честь певца. — Советская эстрада и цирк, 1974, № 1, с.3—5.
• Рыбак Л. А. Марк Бернес. — М.: Искусство, 1976. — 68 [32] с.
• Смирнова Н. Марк Бернес. // У кн.: Певцы советской эстрады. Составитель Л. Булгак. — М., 1977, с. 65—81.
• Марк Бернес. Статьи. Воспоминания о М. Н. Бернесе. Составитель Л. М. Бернес-Бодрова. Вступительная статья и общая редакция Н. И. Смирновой. — М., 1980.
• Скороходов Г. Костя Жигулёв и другие. // У кн.: Скороходов Г. Звёзды советской эстрады. — М., 1982, с. 70—79; 2-е изд.: М., 1986, с. 89—99.
• Макаров А. С. Марк Бернес. — М.: Олимп, 1999. — 64 с.: іл.
• Марк Бернес в воспоминаниях современников. Составление, предисловие и комментарии К. В. Шилова. — М., 2005.
• Крымова Н. А. «Куда ж теперь идти солдату?..» // У кн.: Крымова Н. Имена. Избранное в 3 книгах. Книга 3. 1987—1999. — М., «Трилистник», 2005, с. 222—242.
• Шестернёв В. М. Он пел сердцем и душой. Встречи с Марком Бернесом. // У кн.: Музыка. Песня. Грампластинка. Сборник памяти филофониста Валерия Франченко. — М., 2006, с. 182—195.
• Шемета Л. П. Марк Бернес в песнях. — Киев, ["Феникс",] 2008. — 240 с.
• Парфёнов Лев. Марк Бернес. // У кн.: Актёрская энциклопедия. Кино России. Вып. 2. Составитель Лев Парфёнов. (Научно-исследовательский институт киноискусства). — М., 2008, с. 18—22.
• Рудницкий М. Л. Свой голос. Портрет Марка Бернеса. — Искусство кино, 2011, № 11, с. 76—85.

• Марк Наумович Бернес. Я расскажу вам песню [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.].
• Разумный А. В. Воспоминания современника о М. Н. Бернесе.
• Другой Бернес [Архівовано 6 червня 2019 у Wayback Machine.].
• Марк Бернес. Игра с судьбой [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.]
• «Последняя песня Бернеса» [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.].
• Дискография Марка Бернеса (долгоиграющие пластинки и CD, неполная) [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.].
• Марк Бернес на сайте театра Киноактера
• Рудницкий М. Л. Петь своим голосом. К 100-летию Марка Бернеса [Архівовано 5 червня 2019 у Wayback Machine.]
• Марк Бернес: таким он был на самом деле [Архівовано 6 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Виставка до 100 річчя дня народження Марка Наумовича Бернеса