Клірвотер (кратер) — Вікіпедія

Клірвотер; Clearwater Lakes; Lac à l'Eau Claire
	Озера Клірвотер, зображення NASA World WindОзера Клірвотер, зображення NASA World Wind
	56°08′ пн. ш. 74°18′ зх. д. / 56.133° пн. ш. 74.300° зх. д.
Розташування
Країна	Канада
Розташування	Baie-d'Hudson, Kativik, Квебек
Геологічні дані
Тип	кратерне озеро
Склад	Clearwater East craterd і Clearwater West craterd
Розміри
Площа поверхні	1383 км² км²
Висота	241 м м
Глибина макс.	178 м м
Вода
Басейн
Витікають	Clearwater River
Країни басейну	Канада
Інше
	Клірвотер (кратер) (Канада)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Клірвотер.

Lac à l'Eau Claire (офіційна назва французькою), інші назви: Clearwater Lakes англійською, Wiyasakami мовою крі і Allait Qasigialingat інуїтською мовою^[3] - пара круглих озер у кратерах на Канадському щиті в Квебеку, Канада, поблизу Гудзонової затоки.

Насправді озера є однією водоймою з островами, що утворюють "пунктирну лінію" між східною і західною частинами. Назва озера пов'язана з чистою водою. В провінції є насправді 25 озер з такою назвою (26, якщо включати озеро Small Clearwater - Petit lac à l'Eau Claire). Це найбільше і найпівнічніше та друге за величиною природне озеро Квебеку після озера Містассіні (Mistassini)^[2].

У 1896 році дослідник і геолог Альберт Пітер Лоу, член Геологічної служби Канади, вказав найімовірніше походження описової назви озер, виділивши надзвичайну прозорість і глибочінь їхніх крижаних вод^[3].

Ударні кратери

Озера заповнили кругові депресії, які інтерпретуються як парні метеоритні кратери (астроблеми)^[4]. Східний та західний кратери мають 26 км і 36 км у діаметрі відповідно. Обидва кратери мають однаковий вік - 290 ± 20 млн років (Перм), і вважається, що вони сформувалися одночасно. Вони можуть бути гравітаційно пов'язані як подвійний астероїд. Така пропозиція вперше зроблена Томасом Гамільтоном (Thomas Wm. Hamilton) в листі до журналу Sky & Telescope на підтримку тодішньої спірної теорії про те, що астероїди можуть мати супутників.

Мікроклімат

Через свій розмір, Lac à l'Eau Claire може впливати на місцевий клімат, про що свідчить розподіл видів рослин. Незважаючи на те, що берегова лінія озера населена головним чином бореальними видами, флора центральних островів у західній частині басейну озера характеризується арктичними видами, що робить острови анклавом Арктики^[2].

Природний парк

Величезні околиці озер, затока Річмонд (Lac Guillaume-Delisle) і озеро Iberville (Lac D'Iberville) є частиною 15549 км² національного парку Tursujuq National Park, найбільшого природного парку в Квебеку, відкритого 2012 році^[2].

Примітки

↑ ^а ^б Statistics Canada > summary tables > Principal lakes, elevation and area, by provinces and territories [Архівовано 6 липня 2011 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б ^в ^г Ministère du Développement durable, de l'Environnement et des Parcs, Provisional Master Plan Parc national des Lacs-Guillaume-Delisle-et-à-l'Eau-Claire, Quebec, 2008, ISBN 978-2-550-52710-7 (Online version [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.])
↑ ^а ^б Lac à l'Eau Claire (French) . Commission de Toponymie Québec. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 30 січня 2009.
↑ Robertson, P.B. & Grieve, R.A.F. 1975 Impact structures in Canada: Their recognition and characteristics. Journal of the Royal Astronomical Society of Canada, v. 69, pp. 1-21.

Посилання

[SClakes-1] а ^б Statistics Canada > summary tables > Principal lakes, elevation and area, by provinces and territories [Архівовано 6 липня 2011 у Wayback Machine.]

[pmp-2] а ^б ^в ^г Ministère du Développement durable, de l'Environnement et des Parcs, Provisional Master Plan Parc national des Lacs-Guillaume-Delisle-et-à-l'Eau-Claire, Quebec, 2008, ISBN 978-2-550-52710-7 (Online version [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.])

[CTQ-3] а ^б Lac à l'Eau Claire (French) . Commission de Toponymie Québec. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 30 січня 2009.

[R&G1975-4] Robertson, P.B. & Grieve, R.A.F. 1975 Impact structures in Canada: Their recognition and characteristics. Journal of the Royal Astronomical Society of Canada, v. 69, pp. 1-21.

[1]

[2]

[3]

[4]