Ґурмукхі — Вікіпедія

Ґурмукхі (панджабська: ਗੁਰਮੁਖੀ) — індійське письмо, належить до виду абуґід. Використовується для панджабської мови в Індії та в інших країнах, де проживають панджабці. В Пакистані для панджабської мови використовується пристосоване арабське письмо — шахмукхі. Ґурмукхі є офіційним письмом для мови панджабі в штатах Панджаб і Хар'яна. Також цим письмо написана священна книга сікхізму — Ґуру Ґрантх Сахіб (панджабська (ґурмукхі): ਗੁਰੂ ਗ੍ਰੰਥ ਸਾਹਿਬ).

Письмо ґурмукхі походить від письма ланда, яке, в свою чергу, виникло від письма шарада. Ґурмукхі стандартизував приблизно у 16 столітті Ґуру Анґад (панджабська: ਗੁਰੂ ਅੰਗਦ) для запису сікхських священних текстів. До того часу панджабці користувалися письмом ланда, в якому була досить неточна передача голосних (серединні голосні не передавались). Письмо ланда не використовувалось для запису літературних творів; ним користувалися тільки торгівці для ведення своїх записів. В письмі ґурмукхі, на відміну від письма ланда, передаються всі початкові та серединні голосні, що дає змогу точно передавати мову.

Знаки для незалежних голосних створюються на основі трьох букв-носіїв: ੳ (ਊੜਾ ūṛā), ਅ (ਐੜਾ aiṛā) та ੲ (ਈੜੀ īṛī). Кожен знак для голосного має свою назву. Оскільки це письмо є абуґідою, то незалежні знаки для позначення голосних використовуються тоді, коли треба позначити подовження голосного, коли треба позначити два різних голосних поряд, або коли голосний потрібно написати на початку слова. Залежні знаки для голосних слугують для заміни прикріпленого голосного [ə] в знаках для приголосних на інший потрібний голосний.

В письмі ґурмукхі кожен знак для приголосних має свою назву. Кожен знак являє собою склад, складаючийся з приголосного та прикріпленого короткого голосного [ə]. Щоб змінити в складі цей голосний на інший, або щоб позначити, наприклад, назалізацію, до цього знаку дописують залежний знак для потрібного голосного, або залежний знак для назалізації. Щоб отримати приголосний без голосного, потрібно до знаку, який являє собою склад «приголосний + голосний [ə]», додати віраму (знак, відміняючий прикріплений короткий голосний [ə]). Але при записі мови панджабі вірама зазвичай не використовується.

В письмі ґурмукхі для передачі сполучень приголосних з приголосними [ɦ], [ʋ], [ɾ], [j], [g], [t͡ʃ], [ʈ], [ʈʰ], [t], [tʰ], [d], [n] використовуються лігатури.

Таблиця лігатур:

Ці знаки використовуються для передачі звуків запозичених слів з перської мови, а також для передачі власне панджабських звуків ([ɭ]).

Панджабі — тональна мова. Має три тони: високий (позначається акутом [á]), низький (позначається гравісом [à]) і середній (не позначається [а]). Мова панджабі втратила дзвінкі придихові приголосні, і знаки, які позначали ці приголосні (ਘ, ਝ, ਢ, ਧ, ਭ), тепер використовуються для передачі тонів. Коли знаки ਘ, ਝ, ਢ, ਧ, ਭ стоять на початку слова, вони передають склади з глухими непридиховими проривними приголосними і голосними низького тону: ਘੋੜਾ [kòɽɑ]. Коли знаки ਘ, ਝ, ਢ, ਧ, ਭ знаходяться в кінці слова, вони передають дзвінкі непридихові проривні приголосні, і також вказують, що попередній голосний повинен бути високого тону: ਮਾਘ [mɑ́g]. Коли знаки ਘ, ਝ, ਢ, ਧ, ਭ знаходяться в середині слова після коротких голосних [ə], [ɪ], [ʊ] і перед довгими голосними [ɑ], [і], [u], [æ], [ɔ], [e], [о], то ці знаки передають склади з дзвінкими непридиховими проривними приголосними та з голосними низького тону: ਪਘਾਰਨਾ [pəgɑ̀rnɑ], ਮਘਾਣਾ [məgɑ̀ɳɑ]. Приголосний знак ਹ [ɦə], коли стоїть на початку слова, передає приголосний [ɦ]: ਹਰੀ [ɦəɾі]. Коли ж знак ਹ [ɦə] знаходиться не на початку слова, то він не передає ніякого приголосного, а позначає високий тон попереднього голосного: ਤੀਹ [tí]. Голосні і та u (їм відповідають незалежні знаки ਇ, ਉ та залежні знаки ਿ, ੁ відповідно) мають зазвичай звукове значення [ɪ] та [ʊ] відповідно; але сполучення ih та uh передають голосні високого тону [é], [ó]: ਕਿਹੜਾ [kéɽɑ], ਕੁਹੜਾ [kóɽɑ]. Поєднання а + h + і/u передає голосні високого тону [ǽ]/[ɔ́] відповідно: ਕਹਿਣਾ [kǽɳɑ], ਵਹੁਟੀ [wɔ́ʈi].

Тіппі та бінді^[2] — залежні знаки, позначаючі назалізацію. Тіппі використовується з голосними [ə], [ɪ], [ʊ], [u]: ਮੂੰਡਾ [muɳɖɑ]. Бінді використовується з усіма іншими голосними: ਸ਼ਾਂਤ [ʃɑ̃t].

Вісарґа — залежний знак, позначаючий придих після голосного. Використовується дуже рідко.

Нукта — залежний знак для позначення нових приголосних. Використовується рідко (наприклад, в словниках).

Удаат^[3] — залежний знак, який позначає високий тон голосного.

Аддак^[2] — залежний знак. Позначає подвоєння приголосного; записується перед приголосним, який потрібно подвоїти: ਪੱਕੀ [pəkki]. Сполучення глухих проривних непридихового та придихового приголосних передається на письмі знаком аддак, який ставиться перед знаком для придихового глухого проривного приголосного: ਪੱਖੀ [pəkkʰі]. Подвоєні приголосні [mm] і [nn] позначаються знаком тіппі: ਲੰਮੀ [ləmmi].

Якаш^[4] — залежний знак, позначає звук, середній між приголосним [j] та голосним [і].

Письмо ґурмукхі має свій набір знаків для позиційної десяткової системи числення. Ці знаки можна використовувати так само, як і звичайні індо-арабські цифри. За допомогою цифр ґурмукхі можна записати число будь-якої величини, оскільки ця система позиційна.

• 
  Плакат з назвами тварин, які зустрічаються в книзі Ґуру Ґрантх Сахіб.
• 
  Двомовна табличка (англійська та панджабі) на залізничній станції в Лондоні.
• 
  Письмо ґурмукхі та письмо шарада.
• 
  Обкладинка рукопису Дасам Ґрантх (сікхський релігійний текст). 1825 — 1850 роки.
• 
  Обкладинка книги Ґуру Ґрантх Сахіб. Кінець 17 — початок 18 століття.
• 
  Сторінка книги Ґуру Ґрантх Сахіб.
• 
  Ґуру Ґрантх Сахіб.

• Sukhjinder Sidhu, «Proposed Changes to Gurmukhi 2». [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
• «The world's writing systems». Edited by Peter T. Daniels, William Bright. [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
• Дирингер Д. «Алфавит». Перевод с английского И. М. Дунаевской, Г. А. Зографа, И. А. Перельмутера. Общая редакция, предисловие и примечания И. М. Дьяконова. [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)