F-15 Eagle — Вікіпедія

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті.

F-15 Eagle
F-15 Eagle
Призначення:	винищувач
Перший політ:	27 липня 1972
Прийнятий на озброєння:	9 січня 1976
На озброєнні у:	ПС США  Ізраїль  Саудівська Аравія Японія
Розробник:	McDonnell Douglas і Боїнг
Всього збудовано:	1198[1]
Вартість одиниці:	F-15A/B: US $ 27,9 мільйона (1998) F-15C/D: US $ 29,9 мільйона (1998)
Модифікації:	F-15E Strike Eagle F-15SE Silent Eagle
Конструктор:	McDonnell Douglas
Екіпаж:	1 особа
Крейсерська швидкість:	1800 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	2660 км/год
МШ біля землі:	1488 км/год
МШ на висоті:	2660 км/год
Бойовий радіус:	983 км
Дальність польоту:	1967 км
Дальність польоту з ППБ:	5550 км
Практична стеля:	18 300 м
Бойова стеля:	12 600 м
Швидкопідйомність:	210 м/с
Довжина:	19,44 м
Висота:	5,63 м
Розмах крила:	13 м
Площа крила:	56,6 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд:	45°
Порожній:	12 700 кг
Споряджений:	20 240 кг
Максимальна злітна:	30 845 кг
Двигуни:	2×ТРДДФ Pratt & Whitney F100-PW-100/220/229
Тяга (потужність):	2×6655 кгс
Тяга форсажна:	2×10810 кгс
Гарматне озброєння:	1×20 мм, М61А-1 Vulcan
Боєзапас:	940
Кількість точок підвіски:	11
Маса підвісних елементів:	7300 кг
Підвісне озброєння:	AIM-7, AIM-9, AIM-120 AMRAAM, вільнопадні, касетні бомби, запалювальні бомби
F-15 Eagle у Вікісховищі

F-15 Eagle (укр. «Іґл»)^{[прим. 1]} — американський всепогодний тактичний винищувач четвертого покоління. Призначений для завоювання переваги в повітрі. Прийнятий на озброєння в 1976 році.

Винищувачі F-15 застосовувалися на Близькому Сході, в Перській затоці, Югославії та Лівії.

F-15 Eagle став основою для літаків F-15E Strike Eagle та F-15EX Eagle II.

Дослідження зі створення винищувача F-15 почалися в США в листопаді 1965 року коли ПС США сформулювали вимоги до тактичного винищувача нового покоління для заміни F-4, F-101, F-102 і F-106. Вимоги формувались на досвіді війни у В'єтнамі і зустрічей з МіГ-21. У вересні 1968 року командування американських ПС направило пропозиції фірмам про висунення конкурсних проектів. В конкурсі взяли участь «Fairchild Aircraft», «North American Aviation» і «McDonnell Douglas». Перед американськими фахівцями було поставлено завдання розробки нового винищувача, призначеного для завоювання переваги в повітрі і здатного завдавати ударів по наземних цілях. Також було вибрано базові компоненти майбутнього винищувача: ТРДДФ Pratt & Whitney F100-PW-100, РЛС Hughes і гармата M61A1 Vulcan. У 1969 році розробником F-15 стала фірма «Макдоннелл Дуглас».

Експериментальний зразок F-15A був випущений у червні 1972 року. 27 липня 1972 року почались випробування та перший політ F-15A, а двомісного F-15B в липні 1973 року^[2]. В другій половині 1973 року почався випуск передсерійних машин, а перший політ серійного літака цього типу відбувся у вересні 1974 року. Прийнятий на озброєння в січні 1976 року^[3]. Загалом виготовили 382 F-15A і 63 F-15В (це двомісний варіант для навчання).

Винищувач F-15 має мале навантаження на крило, силову установку із двох двигунів і двокильове хвостове оперення. Крило літака F-15 стрілоподібне, закрилки прості двохпозиційні, проте для виконання маневру по крену використовуються елерони спільно зі стабілізатором, при цьому на надзвукових швидкостях елерони відключаються. Управління елеронами здійснюється за допомогою звичайних приводів і механічної тяги, а кермом повороту і стабілізатором — ще і електричними приводами від системи підвищення стійкості. Конструкція повітрозабірників забезпечує ефективну роботу силової установки на різних режимах, зокрема на великих кутах атаки. Кожний з них має три стулки з регулюванням їхнього кутового положення і регульоване вікно перезапуску повітря.

З середини 1980 року почався випуск винищувачів F-15C (бойові) і D (навчально-бойові). На відміну від попередніх модифікацій, ці літаки мають збільшений (на 900 кг) запас палива у внутрішніх баках і можливість оснащення двома конформними баками «Фаст пек» із загальним запасом палива 4500 кг (це збільшило бойвий радіус до 2100 км), в яких може також розміщуватися додаткова радіоелектронна апаратура.

До складу силової установки входять два турбореактивні двоконтурні двигуни F 100-PW-220 максимальною тягою по 10770 кгс. Озброєння — 20-мм шестиствольна гармата «Вулкан» (боєкомплект 940 снарядів), керовані ракети (КР) AIM-9 «Сайдвіндер», AIM-7 «Спарроу» і AIM‑120 AMRAAM. Максимальна маса бойового навантаження 7300 кг.

Наступна модифікація літаків цього типу, що отримала найменування F-15E «Страйк Іґл», була розроблена американськими фахівцями на базі навчально-бойового F-15D. На відміну від попередніх модифікацій, такий літак в основному призначений для завдання ударів по наземних цілях, для чого до складу його озброєння включені керовані ракети класу «повітря — поверхня», касетні, керовані і некеровані авіаційні бомби. Цей літак може використовуватися як носій ядерної зброї.

У конструкції планера літака використовуються титанові сплави (26,7 %), алюмінієві сплави (37 %), високоміцні сталі (5 %), композиційні матеріали (не менше 5—7 %). Розрахункове перевантаження становить 9 одиниць з 50 % запасом палива, при цьому напруги в крилі сягають 85 % від розрахункових значень. Вибір матеріалів та конструктивної схеми елементів здійснювався з урахуванням в'язкості руйнування матеріалів і схильності до поширення тріщин. Хвостова частина фюзеляжу виконана з титанового сплаву Ti — 6Al — 4V. Задні кромки крила, елерони і закрилки виконані зі стільниковим заповнювачем з алюмінієвого сплаву.

Центроплан — трибалочної схеми, кожна балка складається з верхньої та нижньої штампованих секцій, виготовлених з титанового сплаву. Нижня панель центроплана також титанова. Силова схема кесона крила F-15А включає передній алюмінієвий, три основні титанові і один задній лонжерони. Влучання осколково-фугасного снаряда калібру 20 мм в один з трьох силових лонжеронів не призводить до втрати літака. Оперення — дволонжеронної схеми, лонжерони титанові, передні і задні кромки оперення заповнені стільниками. Обшивка оперення виконана з бороепоксидного пластику.

Паливо на F-15 розміщене в шести паливних баках: чотирьох фюзеляжних і двох крилових. Фюзеляжні баки м'які, а розташовані в крилах, паливо з яких використовується в першу чергу, — кесонні. Літак має автономні системи живлення двигунів з власними витратними баками та системою кільцювання. Велика частина паливопроводів розташована в баках. Витратні баки захищені протектором від куль калібру до 12,7 мм. Для забезпечення вибухобезпеки, всі паливні баки заповнені пінополіуретановим поропластом.

Дані взяті з USAF fact sheet^[4], Jane's All the World's Aircraft^[5], Combat Legend, F-15 Eagle and Strike Eagle^[6], Florida International University^[7], USAF F-15A/B/C/D Flight Manual (TO 1F-15A-1) Change 5^[8]

• Екіпаж: 1 особа
• Довжина: 19,44 м
• Розмах крила: 13 м
• Висота: 5,63 м
• Площа крила: 56,6 м²
• Кут стрілоподібності по передній кромці крила: 45°
• Профіль крила: NACA 64A006.6 корінь крила, NACA 64A203 законцювання крила^[9]
• Маса порожнього: 12 700 кг
• Маса спорядженого: 20 240 кг (з 4 КР AIM-7 Sparrow)
• Максимальна злітна маса: 30 845 кг (з 3 ППБ і двома конформними баками)
• Маса палива в підвісних баках: 5 395 (2x2309) кг
• Маса палива в конформних баках: 4 422 кг
• Маса палива у внутрішніх баках: 6 100 кг^[10]
• Двигуни: 2 × ТРДДФ Pratt & Whitney F100-PW-100/220/229.
  • Тяга максимальна: 2 × 6655 кгс (65,2 кН)
  • Форсажна тяга: 2 × 10810 кгс (106,0 кН) — F100-PW-100

• • Тяга максимальна: 2 × 7910 кгс (77,62 кН)
  • Форсажна тяга:
  • 2 × 11335 кгс (111,2 кН) — F100-PW-220
  • 2 × 13250 кгс (130 кН) — F100-PW-229

• Максимальна швидкість на великій висоті: 2650 км/год (2,5+ Маха)
• Максимальна швидкість на малій висоті: 1480 км/год (1,2 Маха)
• Швидкість заходу на посадку: 232 км/год
• Практична дальність: 1967 км (без ППБ, зі стандартним озброєнням)
• Перегоночна дальність: 5750 км (з трьома ППБ і конформними баками)
• Практична стеля: 20 000 м
• Швидкопідйомність: 254 м/с
• Довжина розбігу: 274 м
• Довжина пробігу: 1067 м (без гальмівного парашута)
• Навантаження на крило: 358 кг/м²
• Тягооснащеність: 1,12 (для F100-220)
• Аеродинамічна якість: 10 (для F-15A при 0,9 М)^[11]
• Максимальне експлуатаційне перевантаження: +9.0/-3.0

• Стрілецько-гарматне: 1×20 мм шестиствольна гармата M61A1 Vulcan, 940 сн.
• Точки підвісу: 9
• Бойове навантаження: 7 300 кг
• Керовані ракети:
  • ракети «повітря-повітря»:
    • 4 × AIM-7 Sparrow
    • 4 × AIM-9 Sidewinder
    • 8 × AIM-120 AMRAAM
• Інше:
  • • до 3 × 600 галонів США (2300 л) зовнішніх ППБ для перегінного польоту або збільшеного дальності/часу патрулювання.
    • MXU-648 Cargo/Travel Pod — для перевезення особистих речей і невеликого обладнання для обслуговування
    • ADM-160 MALD - сімейство ракет-приманок, які можуть бути оснащені засобами РЕБ^[12][13]

• РЛС: РЛС з активною ФАР AN/APG-63 (V) 2/3/4^[14]

F-15A

Одномісний всепогодний винищувач завоювання переваги в повітрі, побудовано 365 зразків для ПС США^[15] і 19 винищувачів для ПС Ізраїлю у 1972–1979 роках.

F-15B

Двомісний навчально-тренувальний варіант, до 1977 року позначався як TF-15A, побудовано 59 зразків для ПС США і 2 літаки для ПС Ізраїлю у 1972–1979 роках^[15].

F-15C

Одномісний всепогодний винищувач завоювання переваги в повітрі, вироблявся з 1979 року по 3 листопада 1989 року^[15] на заводі в Сент-Луїсі; мав посилену конструкцію планера збільшену ємність паливних баків, а також можливість кріплення накладних баків до (під) кореня консолі крила і повітрозабірника. Маса літака зросла на 363 кг. Останні 43 F-15C були модернізовані радаром AN/APG-70, а пізніше – радаром AN/APG-63(V)1. ПС США було поставлено 408, ПС Саудівської Аравії — 55 і ПС Ізраїлю — 24 літаки. 2 літаки було побудовано у варіанті F-15J для ПС Японії.

F-15D

Двомісний навчально-тренувальний варіант, побудовано 62 зразки для ПС США, 19 для ПС Саудівської Аравії і 2 літаки для ПС Ізраїлю. 12 літаків було побудовано у варіанті F-15DJ для ПС Японії. Виготовлятися з 1979 по 1985 рік^[15].

F-15J

Одномісний всепогодний варіант винищувача для ПС Японії, випускався з 1982 року^[15] компанією Mitsubishi за ліцензією. Конструктивно аналогічний винищувачу F-15C, але має спрощене обладнання РЕБ. Перший політ в Японії F-15J здійснив 26 серпня 1981 року. Всього виготовлено разом із двомісною модифікацією 223 літаки. Вартість одного F-15J становила $ 55,2 мільйони в 1990 році. Японські літаки комплектуються бортовим обладнанням японського виробництва (станція активних завад J/ALQ-8, станція попередження радіолокації J/APR-4)

F-15DJ

Двомісний навчально-тренувальний варіант для ПС Японії, випускався компанією Mitsubishi за ліцензією.

F-15MJ

Програма модернізації винищувачів F-15J за програмою Japan Super Interceptor. Літаки мають отримати нову РЛС AESA AN/APG-82(v)1 від Raytheon, бортові комп’ютери Boeing Advanced Display Core Processor II (ADCP II), бортові комплекси самооборони BAE Systems AN/ALQ-239 Digital Electronic Warfare System (DEWS), системи польотного планування Joint Mission Planning System (JMPS), стійкі до перешкод GPS-приймачі Selective Availability Anti-spoofing Module (SAASM) та радіостанції Rockwell Collins AN/ARC-210.^[16]

F-15N Sea Eagle

Модифікація F-15N була запропонована ВМС США на початку 1970-х як альтернатива палубного винищувача-перехоплювача F-14 Tomcat. Варіант F-15N-PHX був озброєний ракетами «повітря-повітря» AIM-54 «Фенікс». Палубний варіант мав складні консолі крила, посилене шасі і посадковий гак^[17][18].

F-15 AESA

Модифікація з радаром APG-79 з ФАР.

F-15SE Silent Eagle

Багатоцільовий винищувач покоління 4+, створений із застосуванням деяких технологій 5-го покоління, включаючи технологію зниження помітності.

F-15E Strike Eagle

Двомісний всепогодний багатоцільовий винищувач (винищувач-бомбардувальник), оснащений конформними паливними баками. Був розроблений у варіантах F-15I, F-15S, F-15K, F-15SG і є основою сімейства F-15 Advanced Eagle. З 1985 року було виготовлено понад 400 літаків F-15E та їх модифікацій.

F-15F Strike Eagle

Проект одномісного винищувача-бомбардувальника на базі F-15E.

F-15H Strike Eagle

Експортна модифікація F-15E Strike Eagle для ПС Греції.

F-15I Ra'am (Грім)

Модифікація F-15E Strike Eagle для ПС Ізраїлю.

F-15K Slam Eagle

Модифікація F-15E Strike Eagle для ПС Кореї.

F-15S Strike Eagle

Експортна модифікація F-15E Strike Eagle для ПС Саудівської Аравії.

F-15SG Strike Eagle

Модифікація F-15E Strike Eagle для ПС Сінгапура, раніше позначена як F-15T.

F-15 Streak Eagle (72-0119)

Полегшений і незабарвлений варіант F-15A, що встановив вісім світових рекордів швидкопідйомності між 16 січня і 1 лютого 1975 року; був переданий Національному музею ПС США в грудні 1980 року.^[19]

F-15S/MTD (71-0290)

Один TF-15A був переобладнаний в експериментальний літак КВВП, на якому надалі проводили дослідження систем управління. Літак оснащувався двигунами зі змінним вектором тяги і переднім горизонтальним оперенням.

F-15 MANX

Проект позначення експериментального літака F-15 без хвостового оперення, програма створення якого була закрита.

F-15 Flight Research Facility (71-0281 і 71-0287)

Два F-15A були передані дослідному центру НАСА в 1976 році. Літаки використовувалися в безлічі дослідних програм, наприклад, Highly Integrated Digital Electronic Control (HiDEC), Adaptive Engine Control System (ADECS), Self-Repairing and Self-Diagnostic Flight Control System (SRFCS) і Propulsion Controlled Aircraft System (PCA)^[20]. Літак з серійним номером 71-0281 був повернений ПС і в 1983 був встановлений як пам'ятник на АБ Ленглі.

F-15/ASAT

Літак переобладнаний як носій протисупутникової ракети ASAT, перший пуск якої був проведений 21 січня 1984 року. Наприкінці 1980-х програма була закрита.

F-15B Research Testbed (74-0141)

Одержаний в 1993 році Дослідницьким центром НАСА для проведення експериментів.^[21]

Модифікації літака F-15 постачалися до Ізраїлю, Саудівській Аравії та Японії. Для Ізраїлю було створено спеціальну версію цього літака — F-15I, а для Саудівської Аравії — F-15S Обидва ці літаки було створено на основі F-15E. Також двомісний навчально-тренувальний F-15DJ для Сил Повітряних сил Японії випускався компанією Mitsubishi за ліцензією.

•  США
  • ПС США має на озброєнні 254 F-15C/D (із них 32 в складі ПС Національної гвардії)^[22] та 221 F-15E^[23] станом на січень 2011 року. Ними озброєні три бойові ескадрильї, причому всі вони знаходяться за межами США: 44 і 67 ескадрильї (Японія, Кадена) та 493 ескадрилья (Велика Британія, Лейкенхіт). Станом на 2016 рік ПС США передбачає продовження експлуатації F-15C/D до 2040 року. 179 літаків повинні пройти модернізацію з встановленням новішої РЛС AN/APG-63(V)3 з активною фазованою антенною решіткою, нового комплексу РЕБ EPAWSS і іншого електронного обладнання.
•  Ізраїль
  • З грудня 1976 року Ізраїль отримав від США 51 F-15A/B і 41 F-15C/D. F-15, які постачались Ізраілю, не мали комфорних паливних баків, станцій РЕБ AN/ALQ-135 і дещо іншу систему катапультування і радіо. Спочатку вони мали ізраїльські РЕБ AL/L-8202, а в 1982 році були створені і свої паливні баки. Озброєння розширилось ізраїльськими керованими ракетами «Шафрір» і «Пітон», а також керованими авіабомбами GBU-15. З 2005 року також добавились авіабомби JDAM і ракети «Пітон 4» та «Попай». ПС Ізраїлю має на озброєнні 43 F-15A/B/C/D (20 F-15A, 6 F-15B, 11 F-15C та 6 F-15D)^[23] та 25 F-15I «Ra'am»^[23] станом на січень 2011 року.
•  Саудівська Аравія
  • В 1981—1983 роках отримала 62 F-15C/D у спрощеній конфігурації (без комфорних паливних баків і частини авіоніки). В 1990 році після нападу Іраку на Кувейт США передало Аравії ще 24 літаки. А в 1991 ще 12 модернізованих одиниць. ПС Саудівської Аравії має на озброєнні 70 F-15C/D (49 F-15C and 21 F-15D) та 69 F-15S станом на січень 2011 року.^[23]. В грудні 2011 року була замовлена партія із 84 F-15SA на суму $11,4 млрд.^[24] У квітні 2012 року було підписано контракт на модернізацію 70 F-15S до рівня F-15SA на суму $410,6 млн^[25].
• Японія
  • Повітряні Сили Самооборони Японії — на озброєнні станом на листопад 2008 року стоять 157 F-15J та 45 F-15DJ в семи бойових ескадрильях.^[26][27] Lj До їх арсеналу входять японські керовані ракети AAM-3. З 2004 року F-15J проходять модернізацію до F-15Kai. Вони отримують радіолокаційні станції AN/APG-63(V)1, апаратуру передачі даних «Лінк 16» і нашоломні приціли; до складу озброєння додались ракети AAM-4 і AAM-5. Частину літаків пристосували для несення під крилом розвідувального обладнання.
•  Південна Корея
  • ПС Південної Кореї — 60 F-15K станом на 2012 рік.^[28]
•  Сінгапур
  • ПС Сінгапуру — 24 F-15SG станом на 2012 рік.^[29][30]

Перший випадок застосування F-15 в реальному бою стався 27 червня 1979 року, коли група ізраїльських літаків під час нальоту на позиції палестинських бойовиків у Лівані була перехоплена літаками ПС Сирії. У цьому бою F-15 збили чотири МіГ-21, першу перемогу здобув Моше Мааром-Мельник, який згодом став бригадним генералом.^[31]

У наступні роки ізраїльські «Eagles» ще кілька разів зустрічалися із сирійськими МіГ-21 над Ліваном. 7 липня 1981 року вони брали участь в рейді на іракський ядерний центр «Озірак». Брали активну участь у Ліванській війні (1982). Згідно з ізраїльськими даними, всього з червня 1979 по листопад 1985 року F-15 здобули 56—57 повітряних перемог без єдиної втрати.^[32] За оцінкою російського дослідника Володимира Ільїна, заявлені повітряні перемоги ізраїльських F-15 «з точністю до літака» підтверджуються сирійською стороною.^[33]

У різний час сирійці повідомляли про декілька збитих F-15. Зокрема, під час Ліванської війни вони заявили про знищення «не менше п'яти» літаків цього типу; примітно, що на всі перемоги претендують пілоти МіГ-21, а не сучасніших МіГ-23.^[32] У різних російських джерелах також повідомляється, що після Ліванської війни сирійським МіГ-23 вдалося збити три F-15, проте ніяких подробиць цих боїв не наводиться, точна дата і навіть рік цих перемог залишаються неясними: за одними даними, перші дві перемоги здобуті 4 жовтня 1982,^[34] за іншими — 4 жовтня 1983,^[33] а за ще однією версією, всі три перемоги здобуті в грудні 1982 року.^[35] Ізраїльська сторона не підтверджує жодну із заявлених сирійських перемог і повідомляє лише про пошкодження одного «Eagle» ракетою «повітря-повітря» 9 червня 1982 під час Ліванської війни; літак повернувся на базу і був відремонтований.^[32]

Під час операції «Кріт-Крикет 19^[en]» ізраїльські F-15 і F-16 разом збили 82 сирійських винищувачі (МіГ-21, МіГ-23 і МіГ-23М) без жодної втрати^[36].

Під час війни в Перській затоці (1991) винищувачі F-15C використовувалися ПС США для завоювання переваги в повітрі, і на їх частку припало більшість повітряних перемог авіації Багатонаціональних сил. Американські «Eagles» збили 34 іракських літаки і вертольоти (з урахуванням двох перемог у березні 1991 року після закінчення бойових дій), ще два літаки були збиті саудівськими F-15. Найбільше було збито МіГ-23 (вісім), «Міраж» F.1 (шість, без урахування ще двох, збитих саудівськими F-15), МіГ-29 (п'ять), Су-22 (п'ять).^[37] У винищувачів F-15C втрат не було, але два винищувачі-бомбардувальники F-15E були збиті іракською ППО.

У ході операції НАТО проти Югославії (1999) американські F-15 збили чотири югославських МіГ-29, всі втрати підтверджені сербською стороною.^[38] Льотчиками МіГ-29 заявлено збиті двох F-15,^[38] що не підтверджується американською стороною.

Також літак застосовувався під час подій, відомих як Повстання у Лівії у 2011 році. Станом на кінець березня 2011 року відомо про одну катастрофу літака американських Військово-повітряних сил F-15E Strike Eagle, обидва пілоти успішно катапультувалися з літака.^[39]

Як зазначає американський авіаційний історик Джон Коррель, станом на 2008 рік літаки F-15 здобули загалом 104 повітряні перемоги без єдиної втрати.^[40] Хоча про збиті F-15 в різний час заявляли Сирія та Югославія, відома тільки одна втрата літака цього типу від дій іншого винищувача, яка ніким не оскаржується: у 1995 році F-15 ПС Японії був випадково збитий іншим «Іглом» під час навчального повітряного бою.^[41]

• Northrop YF-17 Cobra
• F-15E Strike Eagle
• F-16 Fighting Falcon

• А. Кузьмін. Американські тактичні винищувачі F-15 «Ігл».//Закордонний військовий огляд. № 2. 2000.
• Харук, А. (2017). Бойові літаки XXI століття. Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля». с. 400. ISBN 978-617-12-3864-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: F-15 Eagle

• F-15 Eagle USAF Fact Sheet
• F-15 Eagle history page on Boeing.com
• F-15 page on NASA Langley site
• McDonnell Douglas F-15A, F-15C, and F-15 Streak Eagle on USAF National Museum web site
• F-15 Eagle in service with Israel
• F-15 Tactical Electronic Warfare System (TEWS) [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.] and F-15 page on GlobalSecurity.org [Архівовано 13 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• The McDonnell Douglas F-15 Eagle page on Vectorsite.net [Архівовано 6 січня 2009 у Wayback Machine.]
• AN/ALQ to AN/ALT Avionics definitions [Архівовано 6 червня 2011 у Wayback Machine.]