Гельсінкі — Вікіпедія

Гельсінкі фін. Helsingin kaupunki швед. Helsingfors stad
Герб Гельсінкі Прапор Гельсінкі
Зверху вниз зліва направо: Катедральний собор, вигляд на центр міста з вежі Ероттаян, Свеаборг, Музей сучасного мистецтва «Кіасма», будівля парламенту, вигляд на центр міста з боку готелю «Torni», пляж Аурінколагті
Основні дані
60°10′15.000000100003″ пн. ш. 24°56′15.0000001″ сх. д. / 60.17083° пн. ш. 24.93750° сх. д. / 60.17083; 24.93750
Країна	Фінляндія[1]
Адмінодиниця	Уусімаа
Столиця для	Фінляндія
Межує з — сусідні нас. пункти Еспоо[2][3], Вантаа[4][3], Сіпооd[5][3] ?
Засновано	12 червня 1550[6]
Площа	214,42 км²[7]
Населення	675 747 осіб (29 лютого 2024)[8]
Висота НРМ	17 м
Найвища точка	Ківікко
Водойма	Фінська затока, Вантаа
Клімат	теплий вологий континентальний (Dfb)d
Офіційна мова	фінська[9][10][11] і шведська[9][10][11]
Телефонний код	09
Часовий пояс	UTC+2, DAZD, EEDT і UTC+3
GeoNames	658225, 658226
OSM	r34914  ·R
Поштові індекси	00100–00990
Міська влада
Мер Гельсінкіd	Юхана Вартіайненd
Вебсайт	hel.fi
Мапа
Гельсінкі у Вікісховищі

Ге́льсінкі^[12], Гельсінки, раніше Хельсінки^[13][14] (фін. Helsinki, фін. вимова: [ˈhelsiŋki] ( прослухати); швед. Helsingfors) — столиця й найбільше місто Фінляндії, розташоване на березі Фінської затоки Балтійського моря; адміністративний, політичний, економічний і освітньо-культурний центр країни.

Символами міста є вивірка й клен.

Місто розташоване в скелястій місцевості. Історичний центр міста — на півострові з сильно порізаною береговою лінією. Перепади висот у місті значні, а скелі — звична складова частина пейзажу. На річках у межах міста є водоспади.

Клімат Гельсінкі помірний, перехідний між континентальним і морським. Зима в місті — тривала і сніжна, літо — прохолодне й коротке. Максимум опадів припадає на осінь.

Місто Гельсінкі засновано 1550 року наказом шведського короля Густава I Вази в гирлі річки Вантаа. 1643 року його перенесли південніше — на сучасне місце, що було пов'язано з тим, що гавань виявилась надто мілкою.

У ході Великої Північної війни, у травні й липні 1713 року, а також 24 серпня 1742 року, у ході Російсько-шведської війни 1741—1743 років, місто захоплювали війська Російської імперії.

1748 року на островах поблизу Гельсінкі шведи розпочали будівництво фортеці Свеаборг (по-фінськи Суоменлінна), покликаної захистити місто з моря. У результаті почалося зростання міста, з'явилися перші міські кам'яниці. Проте столицею шведської Фінляндії залишалося Турку (Або).

18 лютого 1808 року, у ході нової Російсько-шведської війни 1808—1809 років, місто знову захопили російські війська, і воно остаточно закріпилося за росіянами 1809 року за Фредріксгамнським договором.

У 1812 році, через три роки після приєднання Фінляндії до Російської імперії, Гельсінкі було проголошено столицею Великого князівства Фінляндського. Гельсінкі стає значним культурним центром, 1873 року в місті заснували оперний театр, а 1882 році — Інститут музики.

Починаючи від 1917 року, Гельсінкі — столиця незалежної Фінляндії.

У роки Другої світової війни місто зазнало 50 бомбардувальних нальотів радянської авіації, але завдяки дієвості столичної протиповітряної оборони і заходам з дезорієнтації літаків противника на місто впало лише 5 % бомб, враховуючи і ті, що розірвалися в нежитлових паркових зонах. Це дало змогу пережити рекордну кількість бомбардувань із мінімальними втратами.

Після Другої світової війни місто стрімко розвивається. 1952 року Гельсінкі приймали Літні Олімпійські ігри 1952 року, у 1971 та 1994 роках — чемпіонати Європи з легкої атлетики, а в 2007 році — конкурс «Євробачення».

У 2000 році місто відсвяткувало своє 450-річчя й було «Культурною столицею Європи», а в 2012-му було «Світовою столицею дизайну».

Населення міста станом на рік — 675 тисяч жителів (2023)^[16]. Іноземні громадяни становлять приблизно 18 % населення міста. Два міста, що прилягають до Гельсінкі:

• Еспоо — 314 тис. жителів;
• Вантаа — 247 тис. жителів.

Гельсінкі разом з містами-супутниками Вантаа, Еспоо та Кауніайнен утворює столичний регіон з населенням понад мільйон осіб. Населення Великого Гельсінкі, територія якого включає 12 комун, перевищує 1 500 000 осіб.

У часи входження Фінляндії до Швеції у Гельсінкі переважало шведськомовне населення, насамперед серед шляхти. У 1870 році, коли Фінляндія входила до складу Російської імперії, панівними офіційними мовами в місті були: шведська — 57 %, фінська — 25,9 %, російська — 12,1 %; були поширені також німецька (1,8 %) та інші мови (3,2 %).

До 1890 року завдяки міграції фінських селян до міст і політиці російської влади, зацікавленої у послабленні шведського впливу, співвідношення стало таким: 45,6 % — шведська мова, 45,5 % — фінська, 6 % — російська і 2,9 % — інші.

У теперішній час офіційними в Гельсінкі визнаються дві мови — фінська і шведська, при цьому 86 % населення міста розмовляють фінською, 6 % — шведською, близько 4 % вважають рідною російську мову і ще 4 % — інші мови.

Рада депутатів Гельсінкі складається з 85 осіб, яких обирають жителі строком на 4 роки.

Роль депутатів — виконання запитів громадян, постановка перед муніципалітетом завдань загального та економічного характеру та контроль за їх виконанням, а також проведення політики підвищення активності громадян і створення умов для можливості впливу на рішення муніципальної влади.

До функцій депутатів входить вирішення повсякденних завдань муніципалітету, питань фінансування і ведення економічної діяльності, питань надання послуг громадянам, вибір ревізорів та членів виконавчих органів, затвердження бюджету тощо.

Гельсінкі є центром регіону Великий Гельсінкі — економічної зони з 1,3 млн жителів та 660 тис. робочих місць. Столичний регіон формує близько 1/3 ВВП Фінляндії, а показник ВВП на душу населення тут приблизно в 1,3 раза більший ніж пересічний по країні^[17].

Валова вартість Гельсінського столичного району вдвічі перевищує пересічні показники з 27 європейських метрополій, які дорівнюють даним, наприклад, по Стокгольму чи Парижу. І ця валова вартість останнім часом (2000-ні) стабільно демонструє щорічне зростання на рівні близько 4 %^[18].

83 зі 100 найбільших фінських компаній мають власні штаб-квартири у Великому Гельсінкі (у тому числі й спільна фінсько-шведська лісопромислова компанія Stora Enso). Дві третини з 200 найбільш високооплачуваних управлінців-менеджерів Фінляндії проживають у Великому Гельсінкі і 42 % — безпосередньо в місті^[19].

У Гельсінкі діють міжнародні аеропорти Гельсінкі-Вантаа, через який проходить майже 90 % рейсів на території Фінляндії, і Гельсінкі-Мальме.

У місті — великий порт, звідки здійснюються міжнародні пасажирські перевезення по всьому Балтійському морю. Поромні компанії Tallink Silja, Viking Line, Finnlines, Stella Lines забезпечують регулярні цілорічні відправлення в Таллінн, Стокгольм, Росток, Любек/Травемюнде, Санкт-Петербург.

Гельсінкі — важливий північноєвропейський залізничний вузол. У грудні 2010 року, зокрема, був пущений новий потяг «Алегро» між Гельсінкі та Санкт-Петербургом, що скоротив час у дорозі між містами до 3,5 години. Нині здійснюються дослідження й ведуться роботи з проектування підводного залізничного тунелю між Гельсінкі і Таллінном — його можлива довжина становить 60—80 км, орієнтовний термін будівництва — 10—15 років.

Громадський транспорт у Гельсінкі представлений метрополітеном, трамваями (у центрі і прилеглих до нього частинах міста), автобусами, приміськими потягами і муніципальними поромними лініями Кауппаторі — Суоменлінна, Катаянокка — Суоменлінна і Хаканіємі — Суоменлінна. Громадський транспорт у місті управляється міським транспортним управлінням Гельсінкі (фін. HKL, Helsingin kaupungin liikennelaitos, швед. HST, Helsingfors stads trafikverk).

Гельсінкі чітко поділяється на дві частини — історичну західну і сучаснішу східну (Itä-Helsinki,Östra Helsingfors), які сполучаються єдиною лінією метрополітену, а також великою мережею автодоріг.

У теплу пору року в Гельсінкі в 2000-х роках діяв сервіс безкоштовних громадських велосипедів CityBike — з численних велостоянок у середмісті кожен охочий міг узяти тимчасово велосипед під невелику грошову заставу для пересування в міському центрі, однак у 2010 році дія цієї програми була призупинена^[20].

Гельсінкі — традиційний лідер різноманітних рейтингів міст і столиць світу, які враховують різні параметри, від рівня життя та комфорту, до екологічної ситуації^[21][22], причому за екологічними показниками Гельсінкі не раз визначались «найчистішою» європейською столицею.

Одним із яскравих свідчень підходів влади до екології і стандартів життя є водопровідна вода відмінної якості, яка постачається у квартири містян одним з найдовших (120 км) тунелів Пяйянне, а бутильована вода з-під крана в Гельсінкі продається навіть у низці країн світу^[23].

Столиця Фінляндії має 31 медичний центр та 8 лікарень, численні заклади культури (див. тут), 70 муніципальних дитячих майданчиків, 25 пляжів, 902 ресторани та 44 готелі. І це при тому, що містом з населенням 560 тисяч мешканців керує лише 85 депутатів.

У Гельсінкі налічується 190 загальноосвітніх шкіл, 41 середня школа та 15 професійно-технічних інститутів. Половина з 41 середніх шкіл є приватними або державними, решта — муніципальними. Вищу освіту в місті можна здобути у 8 університетах і 4 політехнічних вишах.

Гельсінські університети:

• Гельсінський університет;
• Школа економіки Hanken;
• Академія образотворчих мистецтв;
• Академія Сібеліуса;
• Театральна академія;
• Фінський національний університет оборони.

Політехнічні виші міста:

• Університет прикладних наук Haaga-Helia;
• Муніципальний Університет прикладних наук;
• Гельсінська політехніка «Аркада».

Гельсінкі — найбільший культурний осередок країни, тут працюють заклади культури і дозвілля державного і муніципального значення: близько 10 театрів і концертних залів, понад 70 музеїв, до 50 кінотеатрів, 50 філіалів міських бібліотек і насамперед Національна бібліотека Фінляндії. Визнанням високого культурного рівня міста стало обрання Гельсінкі культурною столицею Європи у 2000 році.

У Гельсінкі є Національний оперний театр Фінляндії, а також безліч театрів, серед яких Фінський національний театр, Театр Савой, Міський театр Гельсінкі, Олександрівський театр, Ляльковий театр Сампо^[24].

Центром проведення виставок і фестивалів є «культурна фабрика Korjaamo» (Kulttuuritehdas Korjaamo), зведена 2004 року.

Основні гельсінські музеї:

• Міський музей Гельсінкі, має кілька відділень, у тому числі два літніх музеї: Будинок бюргера і Музей електростанції. Вхід в обидва музеї безкоштовний.
• Національний музей Фінляндії
• Фінська національна галерея
  • Музей класичного мистецтва Атенеум
  • Музей сучасного мистецтва Кіасма
  • Галерея Синєбрюхова
• Фортеця Суоменлінна
• Дім-музей Урхо Кекконена Таммініемі
• Музей пошти
• Музей фінської архітектури
• Художній музей Амоса Андерсона

• Єрн Доннер — фінський шведськомовний письменник, режисер, сценарист, продюсер, кінокритик, актор.
• Touko Laaksonen — фінський художник, відрізнявся гомоеротичними, а й часто порнографічними роботами, які містили стилізовані сцени з чоловіками в фетишистських ситуаціях: рабство, БДСМ, домінування. Його роботи сповнені сцен групового сексу та сексу на один раз. Відомий під псевдонімом Tom of Finland (англ. Том з Фінляндії).
• Якоб Юганнес Седергольм — геолог і петрограф.
• Магнус Ліндберг — композитор та піаніст.
• Вяйньо Таннер — політик, дипломат.
• Моріц Стіллер (1883—1928) — шведський актор, сценарист та режисер німого кіно
• Міка Валтарі (1908—1979) — письменник, класик фінської літератури, кіносценарист, драматург і поет
• Джордж Гейнз (1917—2016) — американський актор фінського, українського, польського, французького та голландського походження
• Таня Вебер (* 1926) — італійська акторка і фотомодель фінського походження
• Якоб Седерман (* 1938) — перший Європейський омбудсмен, відомий політичний і державний діяч Фінляндії.

Посольство України у Фінляндії: Vähäniityntie 9, 00570 Helsinki

• 1495 Гельсінкі — астероїд, названий на честь міста.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гельсінкі Гельсінкі у Вікімандрах

• Офіційний сайт Гельсінкі [Архівовано 7 грудня 2005 у Wayback Machine.]
• Гельсінкі.ru [Архівовано 9 лютого 2007 у Wayback Machine.]
• Гельсінкі.fi [Архівовано 8 лютого 2007 у Wayback Machine.]
• Гельсінкі Путівник по місту (рос.)
• Мапа міста
• Схеми міського транспорту
• Автодорожня мапа

п о р Найбільші міста Фінляндії tilastokeskus.fi
	№	Назва	Провінція	Населення	№	Назва	Провінція	Населення
Гельсінкі Еспоо	1	Гельсінкі	Уусімаа	674 963	11	Коувола	Кюменлааксо	78 876	Тампере Вантаа
	2	Еспоо	Уусімаа	314 152	12	Йоенсуу	Північна Карелія	78 060
	3	Тампере	Пірканмаа	255 066	13	Лаппеенранта	Південна Карелія	73 016
	4	Вантаа	Уусімаа	247 447	14	Вааса	Пог'янмаа	68 969
	5	Оулу	Північна Пог'янмаа	214 651	15	Гямеенлінна	Канта-Хяме	68 303
	6	Турку	Південно-Західна Фінляндія	201 889	16	Сейняйокі	Південна Пог'янмаа	66 157
	7	Ювяскюля	Центральна Фінляндія	147 821	17	Рованіємі	Лапландія	65 285
	8	Куопіо	Північна Савонія	124 011	18	Міккелі	Південна Савонія	51 916
	9	Лахті	Пяйят-Хяме	120 700	19	Порвоо	Уусімаа	51 293
	10	Порі	Сатакунта	83 117	20	Сало	Південно-Західна Фінляндія	51 097