Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (24 серпня — 31 серпня 2014) — Вікіпедія

У статті наведено список втрат силових структур України у російсько-українській війні з 24 по 31 серпня 2014 року (включно). Згідно Книги пам'яті полеглих за Україну 29 серпня 2014 року дотепер вважається найтрагічнішим днем війни, коли внаслідок масованого вторгнення регулярних підрозділів Збройних сил Російської Федерації, переважно під час боїв за Іловайськ загинули 236 українських воїнів.

№	Світлина Емблема	Прізвище, ім'я, по батькові	Про особу	Дата смерті	Обставини смерті
24—31 серпня [ред. | ред. код]
882		Рудніцький Вадим Володимирович	01978-02-1010 лютого 1978, народився в Естонії, потім із батьками переїхав до с. Привітів Житомирська область. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Протягом чотирьох років брав участь у миротворчих операціях на території колишньої Югославії. Залишилися дружина та 8-річна донька.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу терористами блокпосту українських сил поблизу смт Георгіївка під Луганськом.[1][2]
883		Петрівський Степан Петрович	01992-06-2020 червня 1992, Сушиця Старосамбірський район Львівська область. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Проходив службу в десантних військах, потім навчався на геологічному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка. Коли оголосили першу хвилю мобілізації, пішов добровольцем на війну. Під час відпустки Степан встиг скласти державний іспит у університеті, отримати диплом бакалавра і скласти вступний іспит на шостий курс, потім знову повернувся на фронт. Залишилась мати, брат-близнюк та ще один молодший брат.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу терористами блокпосту українських сил поблизу смт Георгіївка під Луганськом.[1][3]
884		Позивний «Душман»	Луганська область. Чотовий партизанського загону, ветеран-«афганець». У зоні АТО був розвідником, надавав військовим інформацію про базу терористів у Краснодоні та пересування колони російської бронетехніки.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у боєзіткненні із загоном російських спецпризначенців поблизу Краснодона (Луганська область). Про загибель патріота повідомив луганський громадський активіст Дмитро Снєгирьов.[4]
885		Данилевич Роман Миколайович	01980-11-1010 листопада 1980, Облапи Ковельський район Волинська область. Солдат, оператор-топогеодезист 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у результаті ураження осколком снаряду у боях за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Старобешеве.[5]
886		Юлдашев Темур Дамірович (Позивний «Тренер»)	01969-03-1111 березня 1969, Луганськ. Старший прапорщик міліції, командир спецбатальйону патрульної служби міліції «Темур». Професійний військовий, до 1990 року служив в Угорщині, після повернення оселився у Луганську. Звільнився із ЗСУ у 2008 році. Громадський діяч, спортсмен і тренер, майстер спорту міжнародного класу з пауер-ліфтингу. На початку подій на сході зібрав батальйон добровольців із Луганщини для захисту держави, потрапив у полон до російських бойовиків, які тримали його в будівлі СБУ в Луганську. Після 35 днів полону, 15 червня Темуру вдалося втекти і він продовжив воювати за незалежність і соборність України.[6] Залишилось четверо дітей.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув від кулі снайпера в бою за висоту Савур-могила.[7] Коли основні сили української армії вже відступили, на Савур-Могилі залишились в оточенні бійці, у яких не було наказу на відхід. 24 серпня до них прорвалась машина, щоб евакуювати поранених, у тому числі Темура Юлдашева з пораненням і Івана Журавльова з контузією. Машина була захоплена російськими бойовиками, і вони вбили всіх поранених.[8] Івана Журавльова, який підняв український прапор над Слов'янськом, бойовики вирішили забрати в полон, де його катували і допитували. Через кілька тижнів він вийшов на зв'язок, потім був звільнений за обміном.[9] Тіло Темура Юлдашева було ідентифіковане у березні 2015 року.[10] Поховали воїна 26 травня 2015 року у Києві на Алеї військових героїв Лук'янівського кладовища.[11]
887		Самойлов Віктор Васильович	01969-05-2424 травня 1969, Новопокровка (Солонянський район) Дніпропетровська область. Старший сержант, головний сержант взводу 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади.	02014-08-2424 серпня 2014	Під час евакуації поранених із кургану Савур-могила, машину було двічі обстріляно, вона перевернулась і була захоплена російськими бойовиками поблизу с. Петрівське (Шахтарський район). Віктора та інших поранених вони вбили. Про це розповів Іван Журавльов, якого бойовики забрали у полон. Група, що була направлена на пошук загиблих, не змогла знайти тіла. Офіційно Віктор вважається зниклим безвісти.[12] Тіло ексгумоване у безіменній могилі на околиці Петрівського 01.10.2014, упізнаний за експертизою ДНК. Похований 19.03.2015 в смт Солоне[13].
888		Яремчук Олександр Олександрович	01989-03-2020 березня 1989, Добровеличківка Кіровоградська область. Молодший сержант, військовослужбовець 1-ї роти 1-го батальйону 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький). Вчитель історії за освітою. 2010 року підписав контракт на військову службу. Залишилися батьки і сестра.	02014-08-2424 серпня 2014	Спецпризначенці на пікапі Mitsubishi L200 забрали поранених із кургану Савур-могила. Біля мосту на виїзді з села Петрівське (Шахтарський район) Донецької області машину було двічі обстріляно, вона перевернулась і була захоплена російськими бойовиками, які вбили поранених. Група, що була направлена на пошук загиблих, не змогла знайти тіла. Разом зі зниклими Темуром Юлдашевим та Віктором Самойловим був і Олександр Яремчук. Їх тіла знайшли в одній могилі біля села Петрівське. Мати Олександра не визнає сина загиблим навіть після експертизи ДНК і наполягає на повторній експертизі. Тіло захоронене на Кушугумському кладовищі[14]
889		Заєць Олексій Євгенович	01981-03-1313 березня 1981, Андрушівка Житомирська область. Майор, заступник начальника штабу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились дружина та двоє маленьких дітей.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув під час обстрілу опорного пункту бригади поблизу с. Червона Поляна (Антрацитівський район) Луганської області. Похований 28 серпня в рідному місті.[15]
890		Яцковець Петро Михайлович	01971-06-2626 червня 1971, Остапи Лугинський район Житомирська область. Старшина, командир бойової машини — командир відділення 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Житомирський сільгосптехнікум за спеціальністю зоотехніка. Після строкової служби в армії працював на фермі трактористом, потім зоотехніком. Встиг змінити багато місць роботи і професій. Знову до армії потрапив під час першої хвилі мобілізації у квітні 2014 року. Залишились дружина та п'ятеро дітей, наймолодшому сину 3 роки.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув під час обстрілу опорного пункту бригади поблизу с. Червона Поляна (Антрацитівський район) Луганської області. Похований 27 серпня в рідному селі.[16]
891		Саражан В'ячеслав Григорович	01980-02-2525 лютого 1980, Миколаїв. Підполковник, командир батальйону Миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України, в/ч 3039 (Миколаїв). 2002 року закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України, проходив службу на офіцерських посадах у внутрішніх військах МВС та Національній гвардії. У першій ротації вирушив у складі зведеного підрозділу НГУ в зону АТО. Брав участь у боях поблизу Савур-могили, Успенки. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, син і донька. Дружина В'ячеслава з листопада 2015 року служить у Миколаївському полку НГУ, старший солдат.	02014-08-2424 серпня 2014	Близько 18:30 колона підрозділу НГУ потрапила у засідку біля смт Войковський (Амвросіївський район Донецька область). У ході бою підполковник Саражан був поранений у руку і ногу, він залишився прикривати відхід групи та зник безвісти. У травні 2016 року ідентифікований за експертизою ДНК серед тіл, доставлених до моргу м. Запоріжжя. Поховання 30 серпня 2016 року в Миколаєві.[17]
892		Смирнов Юрій Миколайович	01981-03-066 березня 1981, Миколаїв. Солдат, стрілець Миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України, в/ч 3039 (Миколаїв).	02014-08-2424 серпня 2014	Колона підрозділу НГУ потрапила у засідку біля смт Войковський (Амвросіївський район Донецька область). Юрій одним із перших зорієнтувався, зайняв позицію та вогнем прикрив перегрупування підрозділу. Напад переважаючих сил противника було відбито. Після бою товариші знайшли обгоріле тіло солдата. Похований на Мішковському кладовищі Миколаєва.[18]
893		Добровольський Сергій Валерійович	01984-10-011 жовтня 1984, Олександрія Кіровоградська область. Старший прапорщик, старшина РБМТЗ 23-ї окремої бригади Національної гвардії України, в/ч 3033 (Запоріжжя). Після строкової служби в армії обрав професію військового, служив на кораблі «Донбас», підводному човні, а в останні роки у військовій частині № 3033. Залишилися мати і молодший брат в Олександрії, дружина та донька у Запоріжжі.	02014-08-2424 серпня 2014	Під час передислокації бійці потрапили під обстріл російських збройних формувань у полі поблизу села Новоіванівка (Амвросіївський район) Донецької області. Тіла загиблих українських бійців місцеві жителі поховали неподалік села. Волонтери ГО «Народна пам'ять» провели ексгумацію і вивезли останки із зони АТО. Сергія ідентифікували за експертизою ДНК. 28 березня 2015 року воїна поховали на Алеї Слави міського військового кладовища Олександрії.[19]
894		Грязнов Борис Олегович	01985-02-2727 лютого 1985, Запоріжжя. Прапорщик, начальник військового наряду 2 відділення 1 спеціального патрульного взводу спеціальної патрульної роти 1-го батальйону спецпризначення 23-ї окремої бригади Національної гвардії України, в/ч 3033 (Запоріжжя).	02014-08-2424 серпня 2014	Під час передислокації колона потрапила під обстріл російських збройних формувань у полі поблизу села Новоіванівка (Амвросіївський район) Донецької області. Тіла загиблих українських бійців місцеві жителі поховали неподалік села. У березні 2015 року волонтери ГО «Народна пам'ять» провели ексгумацію і вивезли останки із зони АТО. Бориса ідентифікували за експертизою ДНК. 20 червня 2015 року воїна поховали на Правобережному цвинтарі міста Запоріжжя.[20]
895		Баранов Максим Володимирович	01992-07-3030 липня 1992, Сиваське Новотроїцький район Херсонська область. Старший сержант, інструктор кінологічної групи 16-го окремого батальйону Національної гвардії України, в/ч 3056 (Херсон). Залишилися мати, дружина та півторарічний син.	02014-08-2424 серпня 2014	Останній раз виходив на зв'язок на день Незалежності, 24 серпня, був в Амвросіївському районі Донецької області. Довгий час перебував у списках зниклих. Знайдений у Запоріжжі серед загиблих за результатами експертизи ДНК. 27 лютого 2015 року в смт Сиваське Максима провели в останню путь.[21]
896		Дрьомін Ярослав Павлович	01986-12-2626 грудня 1986, Хащувате Гайворонський район Кіровоградська область. Солдат, стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Закінчив Гайворонський машинобудівний технікум, де отримав професію техніка-механіка. Служив у Збройних Силах України, а після демобілізації — в органах внутрішніх справ. Потім працював у ПСП «Нива» в рідному селі. Мобілізований у квітні 2014 року. Був водієм, доставляв боєприпаси, вантажі та особовий склад у зону АТО.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у Донецькій області. З 24 серпня не виходив на зв'язок. У червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких поховали 1 жовтня 2014 року на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. 23 червня 2015 року Ярослава перепоховали в с. Хащувате.[22]
897		Ряженцев Сергій Геннадійович	01984-02-1717 лютого 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, кулеметник 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Служив у міліції, останні півроку працював у ТОВ «Кривбасремонт». На фронт пішов у травні 2014 року. Залишилися батьки, брат, дружина, а через три місяці після смерті Сергія у нього народився син.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у бою на блокпосту № 4 в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Перебував у списку зниклих. 14 травня 2015 року Сергія поховали на кладовищі «Північне» у Кривому Розі.[23]
898		Жабінець Олександр Михайлович	01975-07-1717 липня 1975, Верхівцеве Верхньодніпровський район Дніпропетровська область. Старший сержант, кулеметник 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2».	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у бою на блокпосту № 4 в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Перебував у списку зниклих. 7 лютого 2015 року Олександра поховали у Верхівцевому.[24]
899		Шмалій Валерій Олександрович	01986-11-2828 листопада 1986, Бабайківка Царичанський район Дніпропетровська область. Мешкав у м. Полтава. Солдат, стрілець 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Закінчив Царичанське ПТУ. Працював охоронником, останнім часом мешкав та працював у Полтаві, звідки й був мобілізований. Залишилися батьки, молодший брат та наречена.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у бою на блокпосту на перехресті доріг між селами Чумаки та Олександрівка (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань під Іловайськом. Упізнаний за експертизою ДНК. Похований 17 грудня 2014 року на Березівському сільському цвинтарі у с. Бабайківка.[25]
900		Сагайдак Юрій Михайлович	01983-05-3030 травня 1983, Новостроївка (Царичанський район) Дніпропетровська область. Сержант, стрілець-санітар 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Залишилися двоє синів.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Був похований неподалік від блокпосту. Разом із тілом Сагайдака лежав обривок жовтого скотчу, на якому було написано «Сагайдак Ю. М.» Ексгумований Місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 р., упізнаний за експертизою ДНК. Похований 25 вересня 2015 року у Новостроївці.[26]
901		Яровий Володимир Валентинович	01975-08-1717 серпня 1975, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Молодший сержант, бухгалтер 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Мобілізований у травні 2014 року.	02014-08-2424 серпня 2014	За даними Книги пам'яті, загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі м. Моспине Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Був похований неподалік від блокпосту разом із Юрієм Сагайдаком і Володимиром Шевченком. Ексгумований Місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 р.[27] Водночас у ЗМІ повідомлялось, що Володимир Яровий разом із Володимиром Шевченком потрапив у полон. Перший час бійці виходили на зв'язок і розповідали про свій полон, потім зв'язок обірвався. Були вбиті у полоні. Їх знайшли і переправили до Дніпропетровська українські волонтери. Тіла загиблих були без голів і в зимовому одязі. Ідентифіковані за експертизою ДНК у серпні 2015 року. Похований у Дніпродзержинську 17 вересня 2015 року на кладовищі Курилівки.[28][29]
902		Шевченко Володимир Олексійович (Позивний «Шева»)	01972-10-1515 жовтня 1972, Кам'янське (колишній Дніпродзержинськ) Дніпропетровська область. Молодший сержант, головний сержант 39 БТО «Дніпро-2». На фронт пішов з початком бойових дій. Залишились дружина та троє синів.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у бою на блокпосту № 4 (3904) поблизу с. Новодвірське в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район), під час наступу російських збройних формувань. Тіло знайдене в могилі неподалік блокпосту. За іншими даними, вбитий у полоні. Ідентифікований за експертизою ДНК. Перепохований 23.05.2018 у Кам'янському[30].
903		Пасічник Олександр Валерійович	01982-03-1919 березня 1982, Чорний Острів Хмельницька область. Сержант, санітарний інструктор 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Строкову службу проходив у президентському полку. Згодом служив у спецпідрозділі МВС «Беркут». Останні пару років працював, залишивши службу в правоохоронних органах. З початком АТО добровольцем пішов до військової частини спецпризначення в Хмельницьку. Залишилась дружина та двоє дітей, донька 2005 р. н. та син 2009 р. н.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання в районі Іловайська, за іншими даними — висоти Савур-Могила на Донеччині. Олександр поїхав на завдання замість молодого бійця, який відмовився. Група на БТР прикривала розвідників і снайперів, які пройшли непоміченими, а БТР прикриття потрапив під вогонь артилерії противника. Під час похорону на труні поклали два берети: малиновий — співробітника спецпідрозділу міліції, і голубий — військ спецпризначення Збройних Сил.[31]
904		Сторчеус Руслан Олександрович	01979-01-1111 січня 1979, Херсон. Лейтенант міліції, командир добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Юрист і педагог, учасник Революції Гідності з перших днів. Коли весною УМВС області почало формувати батальйон «Херсон», найпершим прийшов до кадровиків і з 9 травня став командиром батальйону. Залишились дружина і троє дітей.	02014-08-2525 серпня 2014	На службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область).[32]. 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь[33]
905		Пешков Олег Анатолійович	01971-10-066 жовтня 1971, Херсон. Рядовий міліції, боєць 3-го взводу добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон», водій командира батальйону. Залишились дружина і двоє дітей.	02014-08-2525 серпня 2014	На службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область).[32] 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь.[33]
906		Пікус Євгеній Михайлович	01979-09-1414 вересня 1979, Вінниця. Полковник (посмертно), старший офіцер із реєстрації та паспортної роботи відділу прикордонного контролю та реєстрації штабу Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби. Закінчив Академію прикордонних військ у Хмельницькому. Служив у штабі Східного регіонального управління ДПСУ в місті Харків. Останні півтора місяця захищав кордон у Луганській області. За чотири дні до загибелі був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Залишилися батьки, старша сестра і брат-близнюк (теж прикордонник). Герой України (посмертно).	02014-08-2525 серпня 2014	О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон із території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем із Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. У бою Євген був смертельно поранений у голову. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35][36]
907		Фірсов В'ячеслав Олександрович	01971-07-044 липня 1971. Старший прапорщик, інспектор 2 категорії — інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби.	02014-08-2525 серпня 2014	О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон із території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35]
908		Арнаут Дмитро Ілліч	01976-01-1818 січня 1976. Старший прапорщик, інспектор прикордонної служби 1 категорії — технік 2-го відділення інспекторів відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Раніше під час АТО Дмитро побував у полоні у російських бойовиків у будівлі СБУ в Луганську, коли вибрався, то повернувся до свого загону на кордон.	02014-08-2525 серпня 2014	О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35]
909		Сороченко Олег Сергійович	01993-10-2424 жовтня 1993. Молодший сержант, молодший інспектор 2 категорії 3-го відділення інспекторів відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби.	02014-08-2525 серпня 2014	О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35][37]
910		Катанов Віктор Володимирович	01982-03-1515 березня 1982, Запоріжжя. Солдат, номер обслуги 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. До мобілізації працював на Запорізькому автомобілебудівному заводі. Призваний до ЗС України за мобілізацією 31 липня 2014 року. Залишилася одна мама.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув уночі під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі Старобешеве (Донецька область).[38][39]
911		Д'ячков Юрій Анатолійович	01980-12-044 грудня 1980, Розумівка (Запорізький район) Запорізька область. Солдат, номер обслуги 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Мобілізований 31 липня.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув уночі під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі Старобешеве (Донецька область).[38]
912		Безручак Андрій Іванович	01981-01-1717 січня 1981, Астраханська область РРФСР. З 12 років переїхав із сім'єю у Стрий Львівська область. Капітан, начальник речової служби тилу 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Випускник факультету тилу Одеського інституту сухопутних військ, служив в Одесі, потім його перевели в Стрийську частину ракетних військ. Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув під час виходу тактичної групи бригади з «котла» в районі Кутейникове — Старобешеве в Донецькій області, де військові знаходились під обстрілами РСЗВ «Град» і «Ураган».[40]
913		Беца Ігор Миколайович	01978-01-077 січня 1978, Видинів Снятинський район Івано-Франківська область. Старший лейтенант, командир мінометного взводу — старший офіцер на батареї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський), мобілізований у квітні 2014 р. Тренер футбольного клубу «Прут» с. Видинів.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув уночі на 25 серпня в бою за Іловайськ (Донецька область) у районі Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][42]
914		Шепелюк Олексій Борисович	01977-05-1919 травня 1977, Ніжин Чернігівська область. Проживав у м. Нововолинськ Волинська область. Майор, командир зенітної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Дитинство та шкільні роки Олексія пройшли у місті Ніжин (Чернігівська область). Кадровий офіцер. Вищу освіту здобув у Харківському військовому університеті. З 1998 року служив у 51 ОМБр. Залишилися батьки, дружина та п'ятеро дітей, від 2 до 13 років.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою з російськими військами поблизу селища Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область) під час прориву з оточення. Довгий час вважався зниклим безвісти, в липні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 18 липня 2015 року воїна перепоховали в Ніжині на Савському кладовищі.[41][43]
915		Крепець Леонід Петрович	01984-03-1313 березня 1984, проживав у м. Володимир-Волинський Волинська область. Старший солдат, старший водій 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією 10 квітня. Залишилися мати, дружина та двоє синів, 5 і 2 років.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою з російськими військами поблизу селища Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область) під час прориву з оточення. Довгий час вважався зниклим безвісти, в липні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепоховання відбудеться восени 2015 року.[41][44]
916		Бугайчук Сергій Анатолійович	01988-09-2828 вересня 1988, Нововолинськ Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][45]
917		Шилік Анатолій Вікторович	01976-09-1616 вересня 1976, Ковель Волинська область. Капітан, командир мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][46]
918		Брик Дмитро Юрійович	01993-08-2929 серпня 1993, Старий Чорторийськ Маневицький район Волинська область. Молодший сержант, командир міномета 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41]
919		Павляшик Микола Анатолійович	01992-05-2525 травня 1992, Качин Камінь-Каширський район Волинська область. Солдат, старший навідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41]
920		Мостика Андрій В'ячеславович	01985-06-1616 червня 1985, Зелена (Ковельський район) Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][47]
921		Момотюк Дмитро Володимирович	01991-08-1919 серпня 1991, Плоска (Дубенський район) Рівненська область. Солдат, радіотелефоніѩст 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). До ЗС України призваний за мобілізацією 10 квітня 2014 р.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади. Поховали Дмитра у селі Берег у Дубенському районі.[41][48]
922		Голяновський Руслан Вікторович	01982-08-2424 серпня 1982, Горичів Володимир-Волинський район Волинська область. Солдат, водій — номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][49]
923		Марфіч Михайло Васильович	01972-03-1313 березня 1972, Рахів Закарпатська область. Старший сержант, навідник-оператор 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][50]
924		Пазин Тарас Іванович	01989-10-1616 жовтня 1989, Новини (Яворівський район) Львівська область. Молодший сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Вчитель історії місцевої сільської школи. До Українського війська пішов добровольцем у березні 2014 року. Син поета-письменника Івана Пазина.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][51]
925		Оніщук Юрій Віталійович	01990-04-2727 квітня 1990, Луцьк Волинська область. Солдат, номер обслуги мінометної батареї третього механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури. Був мобілізований 9 квітня.	02014-08-2525 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][52][53]
926		Курука Сергій Іванович	01987-09-033 вересня 1987, Луцьк Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив ПТУ № 9 та Володимир-Волинський технікум гідромеліорації. Працював у ТзОВ «Спайс-Луцьк». Був призваний на військову службу під час мобілізації. Залишилася дружина та 2-річний син у райцентрі Ківерці, а також батьки.	02014-08-2525 серпня 2014 орієнтовна дата	Вважався зниклим безвісти після обстрілу з РСЗВ «Град» 24 серпня в районі Іловайська, з того часу на зв'язок не виходив. Ідентифікований за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 15 січня 2015 року Сергія перепоховали на кладовищі у селі Гаразджа під Луцьком на Алеї почесних поховань[54].
927		Михальчук Віктор Олексійович	01982-05-099 травня 1982, Піддубці (Луцький район) Волинська область. Старший лейтенант, заступник командира роти 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований навесні 2014 року. Залишилась дружина та дві доньки.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у районі Іловайська. Вважався зниклим безвісти, в останнє виходив на зв'язок 24 серпня. Ідентифікований за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 5 серпня 2015 року воїна перепоховали у Піддубцях.[55]
928		Лучук Роман Олександрович	01994-08-1010 серпня 1994, Луцьк Волинська область. Солдат, сапер відділення механізованих мостів інженерно-саперної роти групи інженерних загороджень 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Працював у Луцькій міській філії ПАТ «Волиньенерго», був призваний на військову службу за мобілізацією.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][53][56]
929		Потапчук Станіслав Володимирович	01992-06-1616 червня 1992, Іваничівський район Волинська область. Солдат, сапер 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2626 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][57]
930		Деркач Олександр Петрович	01987-03-2525 березня 1987, Довжиця Маневицький район Волинська область. Солдат, кулеметник 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Виріс у багатодітній сім'ї. Працював на будівництві. Призваний за мобілізацією 9 квітня. Залишились мати, 9 братів і сестер, дружина та 2-річний син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область). Колона бронетехніки була розстріляна з двох боків танками і РСЗВ, і бійці опинилися в оперативному оточенні. Олександр прикривав вогнем відступ своїх товаришів. Він понад годину стримував наступ кількох десятків російських десантників. Бійці, яких він прикривав, змогли дістатися безпечного місця, а Олександр загинув. Перебував у списку зниклих безвісти. Після експертизи ДНК 8 листопада похований у селі Довжиця.[57][58][59]
931		Ярмолюк Олександр Петрович	01982-07-033 липня 1982, Ковель Волинська область. Сержант, командир мінометного розрахунку 51 ОМБр. Здобув професію столяра. Працював у туристичній фірмі водієм. Мобілізований. Залишились дружина та двоє синів.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою в районі Іловайська під час виходу з оточення, поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований 7 вересня у Ковелі[60]. Див. Бої за Іловайськ.
932		Пугач Ігор Володимирович	01978-05-1616 травня 1978, Осмиловичі Іваничівський район Волинська область. Солдат, номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та двоє дітей, 3-річна донька та 10-річний син.	02014-08-2626 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). В останнє виходив на зв'язок із рідними 25 серпня о 8:00, зі слів інших бійців, вони були поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. У березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 березня воїна перепоховали у рідному селі.[61]
933		Янчук Валерій Леонтійович	01985-12-2020 грудня 1985, Іваничі Волинська область. Мешкав у місті Дубно. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, брат, сестра.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). 25 серпня Валерій був тяжко поранений поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. Місцевий мешканець підібрав пораненого і привіз до Амвросіївки, під час операції Валерій помер. Його поховали в Амвросіївці на міському кладовищі, але місцевий судмедексперт помилково вказав прізвище — Ямчук, тому воїна довго не могли розшукати. На ТБ вийшов сюжет про зниклого бійця, і на зв'язок з рідними вийшов той чоловік, який намагався його врятувати. Ідентифікований за експертизою ДНК наприкінці серпня 2015 року. 1 вересня з воїном попрощалися у Луцьку. Похований у смт Іваничі.[62]
934		Лобжин Олександр Володимирович	01990-05-2828 травня 1990, Перемога (Козятинський район) Вінницька область. Лейтенант, зв'язківець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув від вогнепального поранення під час боїв у районі Старобешеве — Дзеркальне (Донецька область). Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 2 квітня 2016 року Олександра перепоховали у рідному селі.[63]
935		Комар Юрій Ігорович	01992-02-033 лютого 1992, Дрогобич Львівська область. Сержант, командир відділення 15-го гвардійського реактивного артилерійського полку, в/ч А1108 (Дрогобич). У селі Раневичі Дрогобицького району у Юрія залишилась дружина та маленька донька.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у районі смт Георгіївка (Луганська область).[64]
936		Шкляр Ігор Володимирович	01986-09-1313 вересня 1986, Короп, Чернігівська область. Солдат, стрілець 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2».	02014-08-2525 серпня 2014	Отримав важкі поранення під Дебальцеве (Донецька область). Боєць понад тиждень пробув у Харківському шпиталі, але врятувати його життя не вдалося. Поховали Ігора 27 серпня у рідному Коропі.[65]
937		Яценко Юрій Петрович (Позивний «Саїд»)	01977-07-2323 липня 1977, Росава Миронівський район Київська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Останній час працював у Києві. Призваний за мобілізацією. Залишились мати, дружина та син 2000 р. н.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув від осколкового поранення під час обстрілу колони батальйону поблизу смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область).[66]
938		Зуєнко Сергій Михайлович	01980-01-077 січня 1980, с. Шарківщина (Миргородський район) Полтавська область. Старший сержант, командир відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Без батька залишився 6-річний син.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув на блок-посту поблизу м. Костянтинівка (Донецька область) під час мінометного обстрілу російськими бойовиками[67].
939		Іщук Володимир Степанович	01984-08-1414 серпня 1984, Бубнів (Локачинський район) Волинська область. Рядовий міліції, боєць 1-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Проживав у селі Підгайці (Луцький район). З 2002 по 2004 роки проходив службу у Збройних силах України. У серпні пішов добровольцем у міліцейський спецпідрозділ. Залишилися дружина, 3-річний син та 8-місячна донька.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці вже тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримували позиції. Володимир отримав важкі поранення, його не вдалося вчасно евакуювати, від отриманих поранень він помер. Поховали Володимира у Підгайцях.[68]
940		Одуха Андрій Миколайович	01992-09-055 вересня 1992, Городок (Львівська область). Солдат, водій 80-ї окремої аеромобільної бригади.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув під Луганськом від осколка снаряду під час обстрілу російськими бойовиками.[69]
941		Савченко Василь Іванович	01982-09-2626 вересня 1982, Орілька Лозівський район Харківська область. Рядовой міліції, міліціонер Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув під час мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій, які обороняють бійці батальйону біля Іловайська (Донецька область).[70][71]
942		Хорольський Антон Петрович	01974-05-1414 травня 1974, Дніпропетровськ. Рядовой міліції, міліціонер Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».	02014-08-2626 серпня 2014	Загинули під час мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій, які обороняють бійці батальйону біля Іловайська (Донецька область).[70][71]
943		Жеков Максим Петрович	01985-08-2222 серпня 1985, Севастополь. Проживав у Херсоні. Молодший лейтенант міліції, старший інспектор взводу № 5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». У 2008 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство. З 2013 року обіймав посаду завідувача сектором правової допомоги Фонду соціального захисту інвалідів України Херсонського обласного відділення. У червні 2014 виявив бажання і пішов служити в зону АТО.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув під час боїв під Іловайськом (Донецька область)[70][72]. 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь[33].
944		Прокуратов Максим Борисович (Позивний «Мега»)	01977-07-3030 липня 1977, Запоріжжя. Солдат резерву, командир відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Виріс у багатодітній сім'ї, батько Максима помер, коли йому було 4 роки, і мати виховувала п'ятьох дітей сама. По закінченні училища отримав професію водія. Був учасником Самооборони Запоріжжя, два місяці чергував на блокпостах, потім пішов до батальйону «Донбас», де був водієм, доставляв забезпечення на передову на автомобілі УРАЛ. Залишились мати, брат та сестри.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримували позиції.[70][73]
945		Галва В'ячеслав Анатолійович (Позивний «Кузьмич»)	01973-01-044 січня 1973, Черкаси. Проживав у м. Київ. Полковник запасу ГУР МО. Рядовий міліції, інструктор з бойової підготовки батальйону «Азов». Разом з бійцями батальйону виходив на бойові завдання. Кадровий військовий у третьому поколінні, батько — ветеран-«афганець». Закінчив Київське вище загальновійськове командне училище ім. Фрунзе, військову кар'єру розпочав у 1994 році, проходив стажування у Франції, підготовку за програмами ФБР США та Великої Британії, брав участь у кількох миротворчих операціях ООН. Входив до десятки найкращих військових фахівців України. У 2010 році звільнився із ЗСУ, займався інструкторською діяльністю з підготовки фахівців спецпризначення, з 2013 року був консультантом-розробником у групі розробки і тестування (ГРТ «Кузьмич») мережі військових магазинів Prof1group (P1G-TAC®). Залишились батьки, брат, дружина та четверо дітей (20, 16, 14 і 8 років). Про свій професійний шлях розповів у сюжеті P1G-TAC® (2013 рік) [Архівовано 18 грудня 2015 у Wayback Machine.].	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у районі Маріуполь — Новоазовськ. 25 серпня разом з розвідгрупою батальйону «Азов» В'ячеслав увійшов до Новоазовська, коли там вже з'явились російські збройні формування. Потім був викликаний у штаб, і дорогою підірвався на фугасі. Поховали В'ячеслава на Байковому кладовищі у Києві.[74]
946		Веливок Владислав Валерійович	01979-04-2525 квітня 1979, Миколаїв. Проживав у Яворові Львівська область. Підполковник, заступник командира бригади з озброєння 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив Одеський інститут Сухопутних військ (факультет РАО) у 2002 році. Залишилась дружина та двоє дітей, 4-річний син і 2-річна донька.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у бою в районі селища Хрящувате під Луганськом. Поховали підполковника на Личаківському цвинтарі у Львові на полі почесних поховань № 76.[75][76]
947		Гнівушевський Ігор Васильович	01973-05-2020 травня 1973, Криве (Радехівський район) Львівська область. Сержант, водій 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). До мобілізації працював машиністом бульдозера паливно-транспортного цеху ДТЕК Добротвірської ТЕС. На підприємстві Ігор працював 11 років, свою трудову діяльність розпочав з команди воєнізованої охорони електростанції. Залишилась дружина та троє синів.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув під час обстрілів штурмового загону бригади в районі смт Новосвітлівка під Луганськом.[75][77]
948		Шульга Максим Костянтинович	01991-03-2323 березня 1991, Луцьк Волинська область. Сержант, головний сержант взводу 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Волинський технікум Національного університету харчових технологій, пішов на військову службу за контрактом у 2010 році.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у бою в районі смт Новосвітлівка під Луганськом.[56][78]
949		Гунько Степан Романович	01994-08-1717 серпня 1994, Броди Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Педагогічний коледж ім. Маркіяна Шашкевича, був капітаном баскетбольної команди. Степан мріяв продовжити навчання за кордоном, і у 2013 році пішов служити за контрактом, щоб заробити гроші на навчання. Обрав десантні війська, бо захоплювався десантниками.	02014-08-2626 серпня 2014	Отримав смертельне поранення від снайперської кулі.[75][79]
950		Федоров Сергій Сергійович	01972-04-2020 квітня 1972, Олійники (Сахновщинський район) Харківська область. Старшина 1 статті, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар».	02014-08-2626 серпня 2014	Був поранений у живіт у бою за селище Хрящувате під Луганськом. Сергій тиждень провів у київському шпиталі, однак поранення були несумісні з життям.[80]
951		Шевчук Борис Іванович (Позивний «Електрик»)	01963-01-033 січня 1963, Куражин Новоушицький район Хмельницька область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ.	02014-08-2626 серпня 2014	Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Поранений Василь Пелиш був захоплений у полон, після звільнення розповів про цей бій. Інші 4 бійця загинули. 23 грудня відбулася передача останків 8 військових через Центр звільнення полонених. За твердженням представників «ЛНР», 4 з них — айдарівці, вони були поховані поблизу поля бою. Тіла передані на експертизу.[81]
952		Білітюк Василь Васильович (Позивний «Борода» / «Білл»)	01982-08-2727 серпня 1982, Заболоття Ратнівський район Волинська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ.	02014-08-2626 серпня 2014	Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців. У березні 2015 року ідентифікований за ДНК-експертизою серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Після прощання у Ковелі воїна поховали у Заболотті 1 квітня 2015 року.[81][82]
953		Кононко Сергій Олександрович (Позивний «Обухів» / «Обух» / «Тор»)	01982-08-1818 серпня 1982, Обухів Київська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. Член УНА-УНСО. Перший керівник Обухівського осередку руху «Правий сектор».	02014-08-2626 серпня 2014	Бійці везли до лікарні на автомобілі УАЗ пораненого Василя Пелиша та на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом потрапили під артобстріл. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців. Один з них, а саме Сергій Кононко, був закатований. Було проведено п'ять незалежних експертиз ДНК, особу загиблого було остаточно підтверджено тільки навесні 2019 року. Поховання 1 червня 2019 року в Обухові.[81][83]
954		Лучинський Іван Володимирович (Позивний «Луч»)	01975-10-011 жовтня 1975, Руда (Сквирський район) Київська область. Солдат 4 взводу 2 роти 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. Залишилися батьки.	02014-08-2626 серпня 2014	Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців.[81] Після проведення експертизи ДНК воїна поховали у рідному селі 22 квітня 2015 року.[84]
955		Брешинський Володимир Олегович	01985-01-1717 січня 1985, Михайло-Коцюбинське Чернігівська область. Солдат, кулеметник 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1».	02014-08-2626 серпня 2014	Помер у Київському госпіталі від поранень, отриманих під час боїв 18 серпня в Луганській області.[85]
956		Сковородін Олексій Володимирович	01975-03-1818 березня 1975, Славута Хмельницька область. Проживав у м. Вишневе Київська область. Капітан, помічник начальника зв'язку 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Після закінчення Славутської ЗОШ № 4 вступив до Київського коледжу зв'язку. З другого курсу був призваний на строкову службу. Продовжив навчання у Київському військовому інституті управління і зв'язку. Отримав призначення у Славутську 97-му Гвардійську дивізію, де проходив службу до 2004 року. Потім служив у Яворові в 24-й ОМБР у званні капітана на посаді заступника начальника зв'язку бригади. Був мобілізований у квітні 2014 року. Залишились дружина та двоє синів.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у районі смт Новосвітлівка під Луганськом від вибухової травми. Поховали Олексія у Вишневому, де живе його родина.[86]
957		Осауленко Станіслав Олександрович	01991-07-2525 липня 1991, Синельникове Дніпропетровська область. Старший солдат, заступник командира БМП навідник-оператор 3-го механізованого батальйону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Після школи продовжив навчання у Синельниківському професійному ліцеї, де здобув кваліфікацію електрогазозварника. Відслужив строкову службу в армії, з 2010 року працював на Придніпровській залізниці у вагонному депо Нижньодніпровськ-Вузол. Залишилася дружина та трирічний син.	02014-08-2727 серпня 2014	Бійці, які обороняли блок-пост під постійними обстрілам, виїхали на БМП з блок-посту на виклик про допомогу, і в районі між Горлівкою та Єнакієве (Донецька область) були атаковані з трьох сторін. У бою з російськими бойовиками Станіслав загинув від вогнепального поранення, від двох куль врятував бронежилет, а третя попала між пластинами.[87]
958		Сороковий Олександр Анатолійович	01973-04-033 квітня 1973, Дніпропетровськ. Солдат, снайпер 42-го батальйону територіальної оборони ЗС України Кіровоградської області «Рух Опору».	02014-08-2727 серпня 2014	Загинув о 14:30 під час обстрілу з РСЗВ «Град» підрозділів забезпечення бригади в районі села Стила Старобешівський район Донецька область.[88] За іншими даними, експертизою ДНК підтверджено, що тіло, знайдене у вантажівці ЗіЛ з номером 6967 Н9 поблизу с. Любівка (Старобешівський район), і поховане на Кушугумському кладовищі, належить Олександрові. 06.07.2018 перепохований у Дніпрі на кладовищі «Лівобережне»[89]. Другий загиблий — Соловйов Сергій Олександрович, ідентифікований за експертизою ДНК, але родина цього не визнає[90].
959		Головчак Сергій Володимирович	01991-07-1717 липня 1991, Пісків Костопільський район Рівненська область. Старший солдат 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Рівненське вище професійно-технічного училища, здобув фах із гіпсо-картонних конструкцій. У 2009 році проходив строкову службу у рядах пожежників. Потім працював на місцевому підприємстві ТОВ «Свіспан Лімітед». Призваний за мобілізацією. Залишилась дружина та 2-річний син.	02014-08-2727 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади[41]. Останній раз виходив на зв'язок 27 серпня в районі Амвросіївки, вважався зниклим безвісти. Опізнаний у грудні за експертизою ДНК серед невідомих героїв АТО, які поховані під Дніпропетровськом[91].
960		Романцов Ігор Сергійович	01982-02-1515 лютого 1982, Волохівка Вовчанський район Харківська область. Майор (посмертно), заступник командира батальйону по роботі з особовим складом 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область).	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група бригади рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати, також було втрачено багато техніки. За даними комбрига В. Ніколюка станом на 2 вересня не вийшли на зв'язок 9 військових. 16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам'ять» було проведено ексгумацію [2] [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.] 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік с. Новозар'ївка Старобешевського району[92]. Упізнаний за експертизою ДНК, 21 лютого 2015 року військового поховали у с. Волохівка[93].
961		Карпенко Олександр Григорович	01977-05-1010 травня 1977, Кременчук Полтавська область. Молодший сержант, старший стрілець — водій БТР 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Був майстром на всі руки, сам побудував будинок для своєї сім'ї, любив землю та захоплювався технікою, разом з меншими братами створив своє маленьке фермерське господарство. Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишилися дружина, син та донька (16 і 12 років).	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка[92]. Упізнаний за експертизою ДНК, 18 березня 2015 року воїна поховали у с. Запсілля (Кременчуцький район)[94].
962		Лепетюха Василь Васильович («Дєд»)	01960-03-2727 березня 1960, Харків. Молодший сержант, командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка.[92] Опізнаний за даними ДНК експертизи. Похований 6 березня 2015 р. на кладовищі с. Подворки, Дергачівський район, Харківська область.[3] [Архівовано 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
963		Усенко Володимир Всеволодович	01965-06-2424 червня 1965, Харків. Солдат, старший водій-гранатометник 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією.	02014-08-2828 серпня 2014[4] [Архівовано 31 серпня 2016 у Wayback Machine.]	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Загинув разом з військовослужбовцями 42-го батальйону територіальної оборони Мельничуком Є. А., Татомиром В. С. та Харченко М. Б. 28 серпня 2014 р. у 400 метрах східніше с. Новокатеринівка на полі, край лісопосадки, у результаті бойового зіткнення (перестрілки). Був знайдений пошуковою групою "Місія «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 25 вересня 2014 р. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований у м. Харкові 15.03.2015 року на міському кладовищі № 18.[5] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
964		Чорний Сергій Миколайович	01967-01-2626 січня 1967, Краматорськ Донецька область. Проживав у м. Харків. Сержант, командир механізованого відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка.[95][92] Сергія упізнано за експертизою ДНК. Похований 10 лютого 2015 року на міському кладовищі № 18 Харкова.[96]
965		Деребченко Андрій Васильович	01981-09-2626 вересня 1981, Вишняки (Хорольський район) Полтавська область. Солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишився маленький син.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Тіло Андрія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. 20 лютого 2015 року воїна поховали у Вишняках.[97]
966		Карасик Олександр Іванович	01967-02-2828 лютого 1967, Кислівка (Куп'янський район) Харківська область. Молодший сержант, командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92][98] Прим. Внесений до списку загиблих захисників з Харківської області, розміщеного Харківською ОДА.[99]
967		Безщотний Юрій Володимирович	01977-08-044 серпня 1977, Куп'янськ Харківська область. Сержант, старший водій 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). По закінченні школи одразу пішов працювати учнем токаря. У 1996—1998 роках служив в армії. Потім працював водієм на підприємстві «Комсервис». Призваний за мобілізацією 3 серпня 2014 року.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 23 червня 2015 року захисника поховали в Куп'янську.[100]
968		Батраченко Руслан Володимирович	01976-09-2222 вересня 1976, Вєсьолоє Глушковський район Курська область РРФСР. Проживав у м. Ворожба Білопільський район Сумська область. Солдат, лінійний наглядач ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований на початку серпня 2014 року.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі невідомих героїв АТО. 28 травня 2016 року перепохований у м. Ворожбі[101]
969		Бризгайло Сергій Володимирович	01979-06-1010 червня 1979, Дворічна Харківська область. Солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишився двоє дітей.	02014-08-2828 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Тіло Сергія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. Місце поховання: м. Харків, Алея почесних поховань міського кладовища № 18.[6] [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
970		Бутирін Антон Володимирович	01978-01-011 січня 1978, Кременчук Полтавська область. Сержант, старший навідник 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований 2 серпня 2014 року.	02014-08-2828 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Антон перебував у списках зниклих, у серпні 2015 року встановили можливе місце поховання, на Кушугумському цвинтарі, для підтвердження потрібна була ідентифікація за ДНК, тож розшукували родичів. У червні 2016 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. Перепоховання 31 серпня 2016 року на Свіштовському кладовищі Кременчука, у 12-му секторі героїв АТО.[102]
971		Дейнеко Руслан Юрійович	01994-07-1212 липня 1994, Чугуїв Харківська область. Старший солдат, навідник САУ 92-ї окремої механізованої бригади. Займався спортом і туризмом, член збірної Харківської області, учасник Всеукраїнських змагань з ТПТ (техніка пішохідного туризму). У 2013 закінчив технікум та вступив на заочне відділення до інституту. Того ж року підписав контракт на військову службу. Залишилися батьки.	02014-08-2828 серпня 2014	Ротно-тактична група бригади рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область), в районі Агрофірми «Авангард», колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати, також було втрачено багато техніки. За даними комбрига В. Ніколюка станом на 2 вересня не вийшли на зв'язок 9 військових. Бійці вважалися зниклими безвісти. Російські збройні формування закопали загиблих українських військових поблизу поля бою. 16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам'ять» було проведено ексгумацію 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік с. Новозарьєвка, Старобешевського району[92]. Руслана бачили на полі бою з пораненням голови, без свідомості. У січні 2019 був ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському кладовищі поблизу Запоріжжя невідомих героїв АТО. Перепохований 06.03.2019 на Чугуївському кладовищі № 5[103].
972		Сова Анатолій Андрійович	01958-02-011 лютого 1958, Рокитне Київська область. Старший солдат, радіотелеграфіст 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква).	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Миколаївка, Шахтарський район Донецької області, за іншими джерелами — о 15:30, колона з боєприпасами центропідвозу, у супроводі конвою потрапила в засідку в районі смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область) поблизу Дебальцеве[104].
973		Школьний Олег Андрійович (Позивний «Школьник»)	01990-04-1919 квітня 1990, Старостинці Вінницька область. Проживав у м. Київ. Сержант, розвідник 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Навчався у Київському будівельному училищі на столяра. Два роки відслужив за контрактом у прикордонних військах на кордоні з Молдовою. Працював на авіаційному заводі в Києві. Коли на Сході розпочалися бойові дії, був мобілізований. Залишились батьки та сестра. Двоюрідний брат Олега з того ж батальйону, був разом із ним у день його смерті.	02014-08-2828 серпня 2014	Біля смт Комісарівка (Луганська область) поблизу Дебальцеве військові зробили коридор для вивезення поранених бійців Нацгвардії. Все йшло за планом, але в останню мить почався обстріл з гранатометів. Олег йшов останнім, прикриваючи групу, і був смертельно поранений осколком у голову. Про загибель сина батькам повідомили російські бойовики з його телефону в цинічній формі[105][106].
974		Дога Олег В'ячеславович	01981-03-1818 березня 1981, Веселинове Миколаївська область. Солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Проживав у селі Гребля (Переяслав-Хмельницький район) Київської області. Залишилась 7-ми річна донька.	02014-08-2828 серпня 2014	Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії. Поховали Олега 1 вересня в селі Гребля на Київщині.[107][108]
975		Матвієнко Микола Миколайович	01975-11-2929 листопада 1975, Клавдієво-Тарасове Бородянський район Київська область. Молодший сержант резерву, старший стрілець-навідник батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України.	02014-08-2828 серпня 2014	Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.[107]
976		Курмашев Олексій Васильович (Позивний «Альпініст»)	01980-01-3030 січня 1980, Калінінград, РРФСР. Проживав у місті Умань Черкаська область. Старший солдат резерву, снайпер комендантського взводу батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Добровольцем пішов до Нацгвардії, брав участь в АТО під Слов'янськом на горі Карачун.	02014-08-2828 серпня 2014	Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.[107][109] Олексій врятував життя свого важкопораненого товариша, зробив перев'язку та відтягнув з-під вогню, а сам загинув.[110]
977		Тищенко Андрій Іванович	01976-07-1010 липня 1976, Улан-Уде Бурятія РРФСР. Проживав у смт Десна (Козелецький район) Чернігівська область. Солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади