Географія Монтсеррату — Вікіпедія

Географія Монтсеррату
Географічне положення Монтсеррату
Географічне положення
Континент	Північна Америка
Регіон	Вест-Індія
Координати	16°45′ пн. ш. 62°12′ зх. д. / 16.750° пн. ш. 62.200° зх. д. / 16.750; -62.200
Територія
Площа	102 км² (226-те)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	40 км
Державний кордон	0 км
Рельєф
Тип	гірський
Найвища точка	діючий вулкан Суфрієр (1050 м)
Найнижча точка	Карибське море (0 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	[[_]] ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Стихійні лиха	активний вулканізм, тропічні циклони
Екологічні проблеми	ерозія ґрунтів

Монтсеррат — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 102 км² (226-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 102 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²^[1]. Площа країни трохи менша за площу території Святошинського району міста Києва.

Офіційна назва — Монтсеррат (англ. Montserrat)^[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова, який відкрив Христофор Колумб 1493 року і назвав Санта-Марія-де-Монсеррат на честь монастиря Пресвятої Богородиці Монсеррат в Іспанії поблизу Барселони^[3]. У топонімі Монтсеррат «монте» буквально означає гори, а «серрат» — зубчасті, скелясті, або «саградо» — священний^[3].

Монтсеррат — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острів лежить в групі Навітряних островів Малих Антильських островів^[4]. За формою схожий на острів Шрі-Ланка, в довжину 16 км, у ширину 11 км. Монтсеррат на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану^[4]. Острів на північному сході межує з Антигуа й Барбудою, на південному сході із французькою Гваделупою. Загальна довжина морського узбережжя 40 км^[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 3 морські милі^[5]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя^[1].

Час у Монтсерраті: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)^[6].

Надра Монтсеррату не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні^[7].

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — вершина Шанс-Пік діючого вулкану Суфрієр (915—1050 м). Острів вулканічного походження. Вздовж узбережжя простягається низовина. Загалом на острові налічується 9 вулканічних кратерів, які розташовані на трьох гірських масивах: на півночі гора Сілвер-Гілл (392 м), в центрі Центр-Гілл (747 м), а на півдні найбільша й найвища гірська гряда Суфрієр (915 м). Низинною частиною острова вважається його узбережжя, яке лише в деяких місцях має широту понад 500 м.

• Річмонд Гілл (Ricmond Hill)
• Сент-Джордж Гілл (St. George's Hill)
• Ґарібальді Гілл (Garibaldi Hill)
• Чансіс Пік (Chances Peak)
• Кастл Пік (Castle Peak)
• Рочес Маунтайн (Roche's Mountain)
• Кеті Гілл (Katy Hill)
• Сілвер Гілл (Silver Hill)
• Вінді Гілл (Windi Hill)
• Суфрієр Саут Гілл (South Soufriere Hill)
• Суфрієр Ґолвей (Soufriere Galway)

Берегова лінія острова становить близько 40 км і сформована вулканічними напливами, тож при взаємодії з карибськими хвилями утворилися кам'янисті кручі у висоту 10—15 м. Піщані лагуни рідкісні, утворені в пониззі й річищах невеличких річок.

Територія Монтсеррату лежить у тропічному кліматичному поясі^[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[9]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується^[9]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)^[9]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони^[9].

Монтсеррат не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)^[11].

Станом на 2012 рік зрошувані землі в країні були відсутні^[1].

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Річки острова невеличкі, вони витікають із верхів'їв гір та вулканічних ущелин, додатково живляться потоками тропічних лісів й стрімко впадають до моря. Унаслідок природного різкого перепаду висот формуються стрімкі перекати й водоспади, а також глибокі ущелини.

Практично весь острів покритий тропічними лісами, вузька прибережна рівнина піднімається до внутрішніх пагорбів та гірських пасом.

Земельні ресурси Монтсеррату (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 30 %,
  • орні землі — 20 %,
  • багаторічні насадження — 0 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 10 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 25 %;
• інше — 45 %^[1].

Зоогеографічно територія країни належить до Антильської підобласті Неотропічної області^[9].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: постійні виверження вулкану Суфрієр-Гіллс (915 м) починаючи з 1995 року зробили половину острова непридатною для проживання, 1997 року зруйновано столицю місто Плімут; нечасті урагани (з червня по листопад)^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• ерозію ґрунтів на вулканічних схилах через розчищення нових земель під сільське господарство, внаслідок знищення старих вулканічним виверженням.

У фізико-географічному відношенні територію Монтсеррату можна розділити на 3 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: Територію Монтсеррату ділять на три фізико-географічні райони:

• Прибережний район охоплює низовину, видовжену вздовж усього узбережжя, шириною від 30 до 500 метрів, яка перетинається нижніми течіями декількох річок.
• Північна частина острова, безпечна в геологічному плані, оскільки складається з невеликого передгір'я. Висоти коливаються між 150—400 м. Малі річки утворюють пороги й водоспади. Також, поширені вологі тропічні ліси.
• Центральна й південна гірська частина — гірська гряда з передгір'ям, висотою від 300 до 950 метрів. Складена з магматичних порід та нині діючими вулканами. Річки, глибоко врізаючись у поверхню плата, утворюють численні пороги. Поширені вологі тропічні ліси.

• Північна Америка
• Кариби

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Монтсеррат // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
• (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333.

• (рос.) Монтсеррат // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — 656 с.
• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Монтсеррат // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Монтсеррату

• Вікісховище : Атлас Монтсеррату.
• Карти Монтсеррату : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Montserrat : [англ.] : [арх. 21 червня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Монтсеррат : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Монтсеррату.