Еел — Вікіпедія
Еел | |
---|---|
Тепловоз Еел9 | |
Основні дані | |
Рік будування | 1932—1941 |
Країна будування | СРСР |
Завод | Коломенський завод |
Разом побудовано | 46 |
Країни експлуатації | СРСР |
Ширина колії | 1524 мм |
Технічні дані | |
Конструкційна швидкість | 55 км/год |
Осьова формула | 2—50—1 |
Довжина локомотива | 15710 мм |
Ширина | 3150мм |
Висота | 5056мм |
Робоча маса | 132 т |
Зчіпна маса | 98 т |
Навантаження від рушійних осей на рейки | 19,6 т |
Тип дизеля | MAN, 42БМК-6 |
Потужність дизеля | 1150 к.с. при 450 об/хв |
Тип передачі | електрична |
Потужність ТЕД | 5 x 140 кВт |
Тепловоз Еел (еквівалентний паровозу Е, з електричною передачею) — радянський серійній вантажний тепловоз з електропередачею постійного струму та регулюванням каскадною схемою Варда Леонардо в модифікації швейцарського інженера-електротехніка Бовері.
Для зміни тяги на радянських залізницях з паровозної на тепловозну, за результатами експлуатації перших тепловозів було вирішено покласти в основу серії локомотивів зразок тепловозу ЕЕЛ2 побудованого в кінці 1924 на замовлення Російської залізничної місії в Німеччині, який був рівний потужністю паровозу Е і мав електричну передачу постійного струму.
Після виготовлення та випробування двох прототипів (ЕЕЛ 5 в Німеччині і ЕЕЛ9 в СРСР), 1932 був зібраний перший вдосконалений тепловоз, серійне виробництво якого почалося з 1934 на Коломенському заводі.
До зняття з виробництва було побудовано, разом з дослідними зразками, 46 тепловозів серії Еел, які, після попередніх випробувань і експериментальних поїздок Московсько-Казанською залізницею, направлялися в Ашхабад. Рішення використовувати тепловози в Середній Азії було викликано відсутністю там придатної для заправки паровозних котлів води і доступністю рідкого дизельного палива. У процесі експлуатації було виявлено низку технічних недоліків, в зв'язку з чим конструкція елементів тепловоза постійно допрацьовувалася.
Оскільки народний комісаріат шляхів сполучення за особистим розпорядженням Кагановича з 1937 відмовився від прийому тепловозів в експлуатацію, 18 машин, випущених в 1937—1941, були обладнані для застосування як пересувні дизель-електростанції.
1948 Всесоюзний науково-дослідний інститут залізничного транспорту розробив проект модернізації окремих вузлів Еел, що дозволило продовжити термін їхньої служби.
Локомотиви, при правильній організації технічного обслуговування, показали надійність і відповідність технічним вимогам свого часу. Останні тепловози серії Еел, що використовувалися для потягової роботи, були виведені з парку Ашхабадської залізниці в середині 1960-их.
- mstrainsim.narod.ru [Архівовано 30 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Фотогалерея Ээл [Архівовано 17 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- П. В. Якобзон. История тепловоза в СССР. М., Трансжелдориздат, 1960.(рос.)