Моцик Олександр Федорович — Вікіпедія

Олександр Федорович Моцик
Олександр Федорович Моцик
Олександр Федорович Моцик
Президент США Барак Обама та Посол Олександр Моцик
7-й Посол України в США
2010 — 10 липня 2015
ПрезидентЯнукович Віктор Федорович
Порошенко Петро Олексійович
Прем'єр-міністрМикола Азаров
Арсеній Яценюк
ПопередникОлег Шумар
НаступникВалерій Чалий
Посол України в Польщі
2006 — 2010
ПрезидентВіктор Ющенко
Прем'єр-міністрЮрій Єхануров
Віктор Янукович
Юлія Тимошенко
ПопередникІгор Харченко
НаступникМаркіян Мальський
Посол України в Турецькій Республіці
1997 — 2001
ПрезидентЛеонід Кучма
Прем'єр-міністрВалерій Пустовойтенко
Віктор Ющенко
ПопередникОлексій Шовкопляс
НаступникІгор Долгов

Народився3 травня 1955(1955-05-03) (69 років)
Городець, Рівненська область, Українська РСР, СРСР
Відомий якдипломат, політик
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ОсвітаКиївський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Alma materІнститут міжнародних відносин Київського університету
Політична партіяКПРС
ПрофесіяДипломат
Нагороди
орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Олександр Федорович Моцик (нар. 3 травня 1955, Городець, Рівненська область, Українська РСР, СРСР) — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполучених Штатах Америки (2010–2015).

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1981 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, факультет міжнародних відносин та міжнародного права, відділення міжнародного права; юрист-міжнародник, референт-перекладач англійської мови.

Володіє англійською та польською мовами.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1981–1985 — третій секретар консульського відділу Міністерства закордонних справ України.

1985–1987 — третій, другий секретар відділу міжнародних організацій Міністерства закордонних справ України.

1987–1990 — другий, перший секретар відділу кадрів Міністерства закордонних справ України.

1990–1992 — перший секретар Договірно-правового відділу Міністерства закордонних справ України.

1992–1995 — другий, перший секретар, радник Постійного Представництва України при ООН, м. Нью-Йорк.

1995–1997 — начальник Договірно-правового управління Міністерства закордонних справ України.

1996–1997 — член Колегії Міністерства закордонних справ України.

1997–2001 — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Турецькій Республіці.

2001–2003 — заступник Державного секретаря Міністерства закордонних справ України.

2003–2004 — заступник Міністра закордонних справ України.

1999–2004 — представник України при Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС) — за сумісництвом.

2004[1]–2005 — перший заступник Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції.

2005[2]–2006 — перший заступник Державного секретаря України, Секретаріат Президента України.

2006[3]–2010[4] — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща.

З червня 2010[5] року  по квітень 2015[6] — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Сполучених Штатах Америки.

З листопада 2010[7] року по квітень 2015 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Антигуа і Барбуда за сумісництвом.

З липня 2011 року по квітень 2015 — постійний спостерігач України при Організації Американських Держав.

З вересня 2011[8] року по квітень 2015 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Тринідад і Тобаго за сумісництвом.

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

1993 — доповідач Шостого (Юридичного) комітету 48-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

1994–1995 — віце-голова Спеціального комітету ООН з розробки міжнародної конвенції з питань безпеки персоналу ООН і асоційованого з нею персоналу.

2002–2005 — національний координатор Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС).

2004–2005 — національний координатор ГУУАМ (регіональна економічна організація, до складу якої входять Грузія, Україна, Азербайджан та Молдова).

2004 — уповноважений України в Міжнародному суді ООН.

Участь у міжнародних конференціях

[ред. | ред. код]

1995–2005 — очолював ряд делегацій України на двосторонніх та багатосторонніх переговорах з іноземними державами, а також на міжнародних багатосторонніх форумах.

Зокрема, на переговорах з Російською Федерацією з питань громадянства, державного кордону, Азовського моря і Керченської протоки (включаючи острів Коса-Тузла), закордонної власності колишнього СРСР, з прикордонних питань та питань тимчасового перебування і функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

З Румунією на переговорах по договору про режим державного кордону та Угоді по делімітації континентального шельфу і економічної зони в Чорному морі (включаючи о. Зміїний).

З Молдовою на переговорах з питань Придністров'я.

З Угорщиною на переговорах щодо укладення Угоди про взаємні поїздки громадян.

З Туреччиною по Чорноморських протоках.

З Європейською Комісією на переговорах по реадмісії.

Як глава або член делегації України брав участь у переговорах з усіма іншими країнами-сусідами України з питань делімітації та демаркації державного кордону України.

Очолював ряд делегацій на сесіях органів ООН та інших міжнародних організацій.

Публікації

[ред. | ред. код]

Автор ряду наукових публікацій з питань міжнародного права і міжнародних відносин, зокрема, правонаступництва держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів, у галузі морського права, з питань ОЧЕС, ГУАМ, двосторонніх українсько-турецьких, українсько-польських відносин та українсько-американських відносин.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Ранги

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1141/2004 Питання представництва України у Міжнародному Суді ООН під час розгляду справи про делімітацію континентального шельфу та виключних економічних зон України та Румунії в Чорному морі. Архів оригіналу за 9 липня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
  2. РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 53/2005-рп Про призначення О.Моцика Першим заступником Державного секретаря України. Архів оригіналу за 9 липня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1876/2005 Про призначення О.Моцика Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Польща. Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 603/2010 Про звільнення О.Моцика з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Польща. Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
  5. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 686/2010 Про призначення О.Моцика Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сполучених Штатах Америки. Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
  6. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 216/2015 Про звільнення О.Моцика з посад Надзвичайного і Повноважного Посла України в Сполучених Штатах Америки, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Антигуа і Барбуда та Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Тринідад і Тобаго. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 14 квітня 2015.
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1033/2010 Про призначення О.Моцика Надзвичайним і Повноважним Послом України в Антигуа і Барбуда. Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
  8. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 914/2011 Про призначення О.Моцика Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Тринідад і Тобаго. Архів оригіналу за 27 січня 2014. Процитовано 4 жовтня 2011.
  9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1004/2006 Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 15 січня 2012. Процитовано 14 квітня 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]