Нижньогородська губернія — Вікіпедія

Нижньогородська губернія
Герб
Центр	Нижній Новгород
Існування	1714 — 1929
Площа	51 252 км²
Населення	1 584 774 осіб (1897) осіб ({{{Дата перепису}}})
Попередники	Казанська губернія Нижньогородська провінція
Наступники	Нижньогородська область

Нижньогородська губе́рнія — адміністративна одиниця колишньої Російської імперії, що містилася у центрі європейської частини.

Губернія була утворена 1714 року з Казанської губернії. Проіснувала до 1929 року.

На 1897 рік складалася із 11 повітів

• Ардатовський повіт
• Арзамаський повіт
• Балахнинський повіт (1921—1929 Городецький повіт)
• Васильсурський повіт
• Горбатовський повіт (1918—1929 Павловський повіт)
• Княгининський повіт
• Лукояновський повіт
• Макар'євський повіт (1920—1929 Лисковський повіт)
• Нижньогородський повіт
• Семеновський повіт
• Сергацький повіт

1918 року утворено Воскресенський повіт. 1921 року утворюються Виксунський, Починковський та Сормовський повіти. 1922 року зі складу Костромської губернії було передано Варнавинський та Ветлузький повіти та 6 волостей ліквідованого Ковернінського повіту, більшу частину Курмиського повіту Симбірської губернії та 4 волості Тамбовської губернії. Було утворено Канавинський робітничий район. 1923 року Ардатовський, Варнавинський, Васильсурський, Воскресенсмький, Княгиниський, Курмиський та Починковський повіти було ліквідовано, а також утворено Краснобаковський повіт.

• Перепис населення 1897 року [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.]