Олександр Виговський (єпископ) — Вікіпедія

Єпископ Луцький
1703 — 1714
Народився	1649[1][2][3] або березень 1652
Помер	28 грудня 1714(1714-12-28)[2]
Похований	Holy Trinity church in Janów Podlaskid
Відомий як	католицький священник, католицький єпископ
Країна	Річ Посполита
Професія	священник
Релігія	католицтво
Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Виговський (герб Абданк; 1649 — 28 грудня 1714, замок в Торчині^[4]) — бенедиктинський абат (1690–1705), єпископ Луцький. У квітні 1696 призначений Яном III Собеським Референдарем великим литовським, абатом у Сецехуві^[5]. Довірений Августа II. Відлучений папою Олександром VIII за примусове сходження на престол абата в монастирі на Лисій горі.

Виговський був членом Сандомирської конфедерації 1704 р.^[6].

Належав до роду Виговських, син хелмінського підчашия Костянтина Остафійовича Виговського та Регіни Мещеріної, рідний племінник гетьмана Івана Виговського. Рідний брат Конюшого, ВКЛ Данієля Виговського та луцького унійного єпископа Йосипа Виговського.

п о р Родина Лучичів-Виговських
Лука[a] овруцький боярин (?-1500-1525-?)                                                                                                                                     Гришко[a]       Степан[a]           Семен[a]       Іван[a]   Кірик[a]                                                                                                     Іван (Ян)[a]   Гордій[a]   Іван[a]   Гнат[b][a]   Яцко[a]   Олександр[a]                                                                                                             двоюрідний брат гетьмана з невідомої гілки   Василь[b][c][a] овруцький полковник   двоюрідний брат   Остап[b][a] дідич Гоголева (?-1663) чол. Олени Ласко   Іван[b] (?-1633-44-?)   Федір[b] (?-1644-?)   Богдан[b] (?-1600-?) чол. Ганни Іскоростинської   Олександра[b] ігуменя (?-1631-?)                                                                                                                                     Самійло[b][c] бихівський полковник (?-1659)   Іван[a] (1610-ті-1664) чол. ? Яблонської та Олени Стеткевич   Данило[a] наказний гетьман (?-1659) чол. Олени Хмельницької   Богдан Хмельницький (1596-1657) батько Олени   Костянтин (?-1660-?)[a] чол. Реґіни Мещериної / Мещерської   Федір[a]   Тетяна[c] (?-<1658) др. Івана Боклевського   ♀ ім'я невідоме[a] (?-1657) др. Павла Тетері                                                                                                                       від шлюбу з Яблонською   від шлюбу з Оленою Стеткевич                       Олександр[a] єпископ (1649-?)     Данило[a] мінський каштелян (?-1740) чол. Т.Друцької- Любецької     Юрій[pl][a] (?-1699-?) чол. Богушової із Зембліц і Олени Чернявської     Ян[a] київський стольник                                                                                     Мар'яна[c] др. Михайла Гунашевського   Остап[a] (1653-?) чол. Г.Чолганської, Т.Лудицянкої, У.-Т.Завадської   Юрій[a] (?-1673)   Василь[a]   Петро[a] київський стольник     Гаврило[a]     Стефан[a]     ♀ ім'я невідоме                                                                                                                 від шлюбу з Чолганською   від шлюбу з Чолганською   від шлюбу з Завадською   від шлюбу з Завадською               діти Юрія Костянтиновича                                                                 Ян[a]   Костянтин[pl][a]   Степан[a]   Олена-Анеля[a] др. Йосипа Ржевуського та Миколи Курдвановського           Йосип[a] велатицький староста чол. Анни Ледоховської   Аполонія[a] др. Йосипа Огінського                                                                                                           Вікентій Ржевуський[a]   Тадей[a] (?-1767)   Олена др. Радецького та М.Поляновський   Мар'яна др. Войнаровського
Умовні позначення: позначені гетьмани   Пов'язані родини: Іскоростинські гербу Божаволя, Ласки гербу Леліва, Яблонські гербу Ясенчик, Стеткевичі гербу Костеша, Хмельницькі, Боклевські, Мещерини/Мещерські, Чолганські гербу Сас, Гедзінські гербу Правдич, Завадські гербу Лис, Друцькі-Любецькі, Чернявські, Ржевуські, Курдвановські, Ледоховські гербу Шалава, Радецькі гербу Годземба, Поляновські гербу Побуг, Войнаровські гербу Стремено, Єловицькі гербу Брама, Яворські
Джерела: ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап Сенютович-Бережний В. Рід і родина Виговських (Історично родовідна розвідка) // Український історик. — 1970. — № 3. — С. 149—167. ↑ а б в г д е ж и Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К. : ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. — 452 с. — ISBN 978-966-02-4850. Архівовано з джерела 27 вересня 2011 ↑ а б в г Мицик Ю. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави : історичні портрети / авт. передм. В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 191—235. — ISBN 5-203-01639-9.

У 1689 Виговський був висунутий на посаду абата. Раніше — королівський секретар Яна III Собеського ^[7] .

Силою зійшов на престол абата проти волі монастиря Лиса Гора, який обрав свого абата Кристина Мірецького, затвердженого папою Інокентієм XI.

На виборах 1689, незважаючи на підтримку королівських делегатів, нунцій, а потім єпископа, Виговський отримав лише один голос підтримки^[8]. 10 січня 1690 відбулися другі вибори, на яких шляхом обману було звільнено Мірецького та деяких його прихильників, що спонукало Виговського проголосувати за себе ^[8]. Тож Виговський став абатом, зійшовши на престол з волі короля, але проти волі папи Олександра VIII, якого Лисогірський монастир відлучив від церкви. Папа безуспішно намагався скасувати це в Римі^[8]. Нарешті, папа Климент XI, близько 1705-1706, змусив Виговського покинути маєтки абата.

Сучасний літописець монастиря отець Яцек Яблонський представляє абата як благодійника, що перебудовував монастирські стіни, щедро прикрасив церкву та залишив гідні резиденції своїм наступникам вгорі (у монастирі) та знизу (у Старій Слупії)^[9].

• Filip Sulimierski, Bronisław Chlebowski, Władysław Walewski, Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. XII, Warszawa, 1880—1902, ss. 405—406.
• Jabłoński J., Drzewo żywota z raiu Naprzód na Górze Jerozolimskiey Kalwaryi [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.], wyd. Sanguszkowa Konstancja, Kolumba, Kraków 1736-38: Jakub Matyjaszkiewicz.
• Marek Derwich: Materiały do słownika historyczno-geograficznego dóbr i dochodów dziesięcinnych benedyktyńskiego opactwa św. Krzyża na Łysej Górze do 1819 r.. Wrocław 2000: Pracownia Badań nad Dziejami Zakonów i Kongregacji Kościelnych (LARHCOR) w Instytucie Historycznym Uniwersytetu Wrocławskiego. ISBN 83-904219-4-1. 
• Józef Gacki: Benedyktyński klasztor na Łysej Górze. Wyd. Wydawnictwo Jedność. Kielce 2006: Benedyktyński klasztor na Łysej Górze. ISBN 8374423897.