Паскаль Лене — Вікіпедія

Паскаль Лене
фр. Pascal Lainé
Народився	10 травня 1942(1942-05-10)[1][2] (82 роки) Ане[1]
Країна	Франція[3][4][…]
Діяльність	письменник, сценарист, актор, викладач університету, прозаїк-романіст, професор, есеїст, драматург
Alma mater	École normale supérieure de Fontenay-Saint-Cloudd
Мова творів	французька
Magnum opus	La Dentellièred
Нагороди	Гонкурівська премія (1974) премія Медічі (1971) Jean-Le-Duc awardd

|Псевдонім=

Паскаль Лене (фр. Pascal Lainé; нар. 10 травня 1942, Ане) — французький романіст і письменник.

Отримав премію Медічі (1971 за роман «Ірреволюція»), так і Гонкурівську премію (1974 за роман «Мереживниця»), опублікував понад 20 романів, писав для телебачення, театру та кіно.

Одужавши від дитячих хвороб, Лене відкрив для себе романістів Олександра Дюма і Віктора Гюго, але в школі він зосередився на філософії та історії, ставши завзятим прихильником Іммануїла Канта, Моріса Мерло-Понті та Мартіна Гайдеггера. Він також був схильний до марксизму (як з переконання, так і з бажання розірвати з батьками) і вибрав російську мову як свою другу іноземну мову, що дозволило йому читати Антона Чехова та Федора Достоєвського в оригіналі.

Лене вивчав філософію в l'École normale supérieure de Saint-Cloud і розпочав свою кар'єру вчителем спочатку в Lycée de Saint-Quentin, а пізніше в Парижі у Ліцеї Людовика Великого. Потім він став професором у 1974 році в Інституті університету технологій у Вілленеузі. В цей час він є адміністратором в драматичних проєктах Société des auteurs et compositeurs (SACD).

• 2005 : «Ейфель. Правдива історія» — французький документально-художній фільм 2005 року режисера Саймона Брука^[en] на основі роману «Таємниця Ейфелевої вежі».

Це незавершена стаття про французького письменника чи письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.