Тахар Бен Джеллун — Вікіпедія

Тахар Бен Джеллун
араб. الطاهر بن جلون‎
Народився	1 грудня 1947(1947-12-01)[1][2] (76 років) Фес, Марокко[3]
Країна	Марокко  Франція[4]
Діяльність	письменник, поет, психотерапевт, прозаїк-романіст, художник
Alma mater	Університет Мухаммеда Vd
Мова творів	французька
Magnum opus	This Blinding Absence of Lightd і The Sacred Nightd
Нагороди	Гонкурівська премія (1987)
Сайт: tahar-benjelloun.com
Тахар Бен Джеллун у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Таха́р Бе́н Дже́лун, також Бен Джелун, Бен Джелун, Бенджелун (фр. Tahar Ben Jelloun, нар. 1 грудня 1944, Фес) — марокканський письменник, пише французькою мовою. Був номінований на Нобелівську премію з літератури^[6].

Навчався у двомовному ліцеї (арабською та французькою мовами). Закінчив університет у Рабаті, де вивчав філософію та психологію, почав писати вірші французькою. Викладав філософію.

В 1971, у зв'язку із арабізацією навчання в країні, переїхав до Франції. З 1972 постійно співпрацює з газетою Le Monde . В 1975 захистив докторську дисертацію з соціальної психології^[7].

Публікує вірші, прозу, праці з психіатрії та соціальної психології, активно працює журналістом. Його романна дилогія «Дитя піску» (1985) і «Священна ніч» (1987) набула великої популярності не тільки у Франції, але і за її межами, вона перекладена більш ніж 40 мовами. Сьогодні він найбільш перекладається, серед франкомовних письменників у світі.

З дружиною і чотирма дітьми живе в Парижі.

• Люди під саваном мовчання / Hommes sous linceul de silence, вірші (1971)
• Les Cicatrices du soleil, вірші (1972)
• Harrouda (1973)
• La Réclusion solitaire, есе з психології 1976
• Мигдалеві дерева гинуть від ран / Les amandiers sont morts de leurs blessures, вірші (1976, Премія французько-арабської дружби)
• La Plus Haute des solitudes (1977)
• Moha le fou, Moha le sage (1978, Премія французьких бібліотекарів, премія Radio-Monte-Carlo)
• À l'insu du souvenir, вірші (1980)
• La Prière de l'absent (1981)
• L'Écrivain public, повість (1983)
• французька гостинність / Hospitalité française, есе (1984)
• La Fiancée de l'eau, suivie d 'Entretiens avec M. Saïd Hammadi ouvrier algérien' ', п'єси (1984)
• Дитя піску / L'Enfant de sable, роман (1985)
• Священна ніч / La Nuit sacrée, роман (1987, Гонкурівська премія, екранізований в 1993)
• Jour de silence à Tanger, повість (1990)
• Опустивши очі / Les Yeux baissés, роман (1991)
• Alberto Giacometti, (1991)
• La Remontée des cendres, поема (1991, двомовне видання)
• Незрячий ангел / L'Ange aveugle, новели (1992)
• Éloge de l'amitié (1994)
• L'Homme rompu (1994)
• La Soudure fraternelle (1994)
• Повне зібрання віршів / Poésie complète (1995)
• Перша любов — завжди остання / Le premier amour est toujours le dernier, новели (1995)
• Les Raisins de la galère (1996)
• La Nuit de l'erreur, роман (1997)
• Расизм, пояснений моїй дочці / Le Racisme expliqué à ma fille, есе (1997, перекладено більш ніж 30-ма мовами)
• L'Auberge des pauvres (1997)
• Le labyrinthe des sentiments (1999)
• Це сліпуче відсутність світла / Cette aveuglante absence de lumière, роман (2001, Дублінська літературна премія)
• Іслам у викладі для дітей / L'Islam expliqué aux enfants (2002)
• Amours sorcières (2003)
• Le Dernier Ami (2004)
• La Belle au bois dormant (2004)
• Partir (2006)
• Yemma (2007)
• L'École perdue (2007)
• Sur ma mère (2008)
• Au pays (2009)
• Marabouts, Maroc, текст до фотоальбому (2009)
• Беккет і Жене, чаювання в Танжер е / Beckett et Genet, un thé à Tanger (2010)
• Жан Жене, піднесений ошуканець / Jean Genet, menteur sublime (2010)
• У вогні / Par le feu, повість (2011)
• Іскра — повстання в арабських країнах / L'étincelle — Révolte dans les pays arabes , есе (2011)
• Que la blessure se ferme (2011)
• Сімейне щастя / Le bonheur conjugal, роман (2012)
• Au seuil du paradis (2012)

Почесний доктор Лувенського католицького університету (1993). Великий офіцер ордена Почесного легіону (2008). Почесний доктор Монреальського університету (2008). Член Гонкурівської академії. Лауреат премії миру імені Еріха Марії Ремарка (2011). Командор Ордена Франції «За заслуги» (2012).