Гелен Міррен — Вікіпедія

Гелен Міррен
англ. Helen Mirren
Гелен Міррен, 2013 рік
Гелен Міррен, 2013 рік
Гелен Міррен, 2013 рік
Ім'я при народженніHelen Lydia Mironoff
Народилася26 липня 1945(1945-07-26)[3][4][…] (79 років)
Гаммерсміт, Лондон, Велика Британія
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Діяльністьтелеакторка, кіноакторка, акторка озвучення, акторка театру, акторка, кінопродюсерка, кінорежисерка
Alma materМідлсекський університетd і St Bernard's High School and Arts Colleged
Роки діяльностіз 1967 року
У шлюбі зТейлор Гакфордd
БатькиBasil Mirrend[6]
Kitty Rogersd[6]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
IMDbID 0000545
Нагороди та премії
Дама-Командор ордена Британської імперії
CMNS: Гелен Міррен у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Дама Гелен Міррен (англ. Dame Helen Mirren, уроджена Helen Lydia Mironoff[8][9], 26 липня 1945) — британська акторка театру і кіно, продюсерка та режисерка. Лауреатка премії «Оскар» за головну роль у фільмі «Королева» (2006). Відома виконанням ролей вінценосних осіб (Єлизавета I, 2005; Єлизавета II, 2006). Як Дама-Командор Ордена Британської Імперії (5 грудня 2003) має право носити з ім'ям титул Dame (жіночий аналог титулу «сер»).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Гелен Міррен народилася у Лондоні (англ. Queen Charlotte's and Chelsea Hospital) в сім'Ї Василя Петровича Миронова (1913—1980) та Кетлін Александрини Єви Матільди Роджерс (1909—1996). Міррен навчалася у «St Bernard's High School for Girls» (Саутенд-он-Сі) та у New College of Speech and Drama (Лондон).

Театральна кар'єра

[ред. | ред. код]

У 18 років Міррен отримала запрошення до організації «National Youth Theatre»[10], завдяки чому дебютувала на сцені театру The Old Vic (роль Клеопатри у трагедії Антоній та Клеопатра).

Після успішної співпраці з «National Youth Theatre» акторка уклала угоду з відомою театральною компанією «Royal Shakespeare Company», у складі якої зіграла багато блискучих ролей.

У 1995 році Гелен Міррен дебютувала на Бродвеї у виставі «Місяць в селі». Найуспішніша театральна роль Гелен Міррен — Єлизавета ІІ у виставі «Авдієнція»[11] (театр Гілгуда) за п'єсою британського драматурга Пітера Моргана (премія Лоуренса Олів'є у 2013 році та премія Тоні у 2015 році).

Кар'єра на телебаченні

[ред. | ред. код]

Дебютом телекар'єри Гелен Міррен була роль Кларетти у телефільмі режисера Клода Вотема «Цезар і Кларетта»[12] (1975). У 1976 році Міррен зіграла Стеллу в телевізійній екранізації п'єси Гарольда Пінтера «Колекція»[13] (цикл Laurence Olivier Presents). Найбільшу популярність акторці принесла роль детективки Джейн Теннісон у серіалі «Головний підозрюваний» (1991—2006). За втілення на телеекрані образу головної героїні Міррен тричі отримала премію БАФТА (1991, 1992, 1993). Роль королеви Єлизавети I в однойменному міні-серіалі принесла їй премію «Еммі».

Кінокар'єра

[ред. | ред. код]

Гелен Міррен розпочала кінокар'єру з епізодичної ролі у фільмі «З кращих спонукань» (1966). Наприкінці 60-х років Міррен була вже достатньо відомою театральною акторкою, тому її ролі в екранізаціях творів Шекспіра («Сон літньої ночі», «Гамлет») мали дуже високий художній рівень. У 1969 році Міррен вперше зіграла одну з головних ролей (Кора Раян у художньому фільмі Майкла Павелла «Повноліття»). У 1973 році Міррен зіграла Патрицію Берджес у картині «О, щасливчик!». У 1984 році прекрасно втілила на кіноекрані образ Марсели у драмі «Щоденник терориста» (за цю роль акторка отримала приз Каннського фестивалю за найкращу жіночу роль). Фільм «Королева» приніс Міррен світову популярність та міжнародне визнання.

Творчість

[ред. | ред. код]

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]

Телебачення

[ред. | ред. код]
  • 1975: Цезар і Кларетта (Кларетта)
  • 1977: Провінціалка (Марджері Пінчвайф)
  • 1978: Як вам це сподобається (Розалінда)
  • 1979: Врятуйте «Титанік» (Мері Слоан)
  • 1982: Цимбелін (Імоген)
  • 1985: Сутінкова зона (Медді Дункан)
  • 1991—2006: Головний підозрюваний (Джейн Теннісон)
  • 1996: Втрачаючи Чейз (Чейз Філліпс)
  • 1998: Трейсі приймає виклик (професор Хорен)
  • 1999: Таємна пристрасть Айн Ренд (Айн Ренд)
  • 2003: Римська весна місіс Стоун (Карен Стоун)
  • 2005: Третя зміна (Енні Фостер)
  • 2005: Єлизавета І (Єлизавета І)
  • 2013: Філ Спектор (Лінда Кенні Баден)
  • 2021: Солос (Пеґ)

Театр

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
Гелен Міррен
Гелен Міррен під час фестивалю «San Diego Comic-Con International», 2010 рік
Дама Гелен Міррен
Гелен Міррен на прем'єрі стрічки «Дозвілля» у Торонто, 9 вересня 2017 року

Кіно

[ред. | ред. код]
Премія «Оскар»

Премія БАФТА

[ред. | ред. код]
  • Найкраща жіноча роль: 2006
  • BAFTA Fellowship: 2013[15]

Премія Золотий глобус

[ред. | ред. код]
Премія «Супутник»
  • Найкраща жіноча роль — кінофільм: 2006
Європейський кіноприз
Премія Гільдії кіноакторів США
Венеційський кінофестиваль
Каннський кінофестиваль
Римський міжнародний кінофестиваль
  • Найкраща актриса: 2009
Премія Готем
  • Почесна нагорода: 2015
Московський міжнародний кінофестиваль
  • Приз «Вірю. Костянтин Станіславський»: 2011
Кінофестиваль у Карлових Варах
  • Спеціальний приз за видатний внесок у світовий кінематограф: 2012
Золота Камера
  • За життєві досягнення: 2016[16]
Премія «Вибір критиків»
  • Найкраща жіноча роль: 2006
  • Найкращий акторський склад (разом з партнерами по фільму Госфорд-парк): 2001

Телебачення

[ред. | ред. код]
Премія БАФТА
  • Найкраща жіноча роль: 1991, 1992, 1993
Премія «Еммі»
  • Найкраща акторка в міні-серіалі або фільмі: 1996, 1999[17], 2006[18], 2007
Премія Золотий глобус
  • Найкраща жіноча роль міні-серіалу або телефільму: 1996, 2006
Премія Гільдії кіноакторів США
  • Найкраща жіноча роль міні-серіалу або телефільму: 2006, 2013
Телевізійний фестиваль в Монте-Карло
  • Золота німфа (найкраща жіноча роль в міні-серіалі): 2006
  • Кришталева німфа: 2017

Театр

[ред. | ред. код]
Премія Лоуренса Олів'є
  • Найкраща акторка: 2013[19]
Премія Тоні
  • Найкраща головна жіноча роль у виставі: 2015[20]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124909183 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  6. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  7. ↑ LIBRIS — 2007.
  8. ↑ Lahr, John (2 жовтня 2006). COMMAND PERFORMANCE. The New Yorker. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 24 жовтня 2010.
  9. ↑ Births, Marriages & Deaths Index of England & Wales, 1916—2005.; at ancestry.com
  10. ↑ Celebrating 60 years of National Youth Theatre [Архівовано 10 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  11. ↑ Theater Talk: Helen Mirren — «The Audience» (англ.)
  12. ↑ Helen Mirren Talks About "Ceasar & Claretta (англ.)
  13. ↑ The Collection, Harold Pinter, 1976, with Malcolm McDowell-Alan Bates-Helen Mirren-Laurence Olivier (англ.)
  14. ↑ Helen Mirren winning an Oscar® for «The Queen» [Архівовано 4 січня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  15. ↑ Dame Helen Mirren wins Fellowship Bafta — The British Academy Film Awards 2014 — BBC One (англ.)
  16. ↑ Helen Mirren Goldene Kamera 2016 Lebenswerk (англ.)
  17. ↑ Helen Mirren wins 1999 Emmy Award for Lead Actress in a Miniseries or Movie (англ.)
  18. ↑ Dame Helen Mirren wining her 3rd Emmy for her performance in Elizabeth I (2006) (англ.)
  19. ↑ The 2013 Olivier Award for Best Actress is announced (англ.)
  20. ↑ Acceptance Speech: Helen Mirren (2015) (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гелен Міррен
Пітер О'Тул у кінострічці «Лоуренс Аравійський» Це незавершена стаття про британського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гелен_Міррен&oldid=43621999