Кабінет Міністрів України — Вікіпедія

Кабінет Міністрів України
Загальна інформація
Країна	Україна
Дата створення	18 квітня 1991
Попередні відомства	Рада міністрів УРСР і Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі
Керівне відомство	Верховна Рада України
Штаб-квартира	01008, Київ, вул. Грушевського, 12/2 50°26′52.2″ пн. ш. 30°32′1.2″ сх. д. / 50.44783° пн. ш. 30.53367° сх. д. / 50.44783; 30.53367
Відповідальний міністр	Денис Шмигаль, Прем'єр-міністр України
Державний секретар Кабінету Міністрів України	Олександр Ярема
Підвідомчі органи	Перелік
Ключовий документ	Закон України від 27 лютого 2014 року № 794-18 «Про Кабінет Міністрів України»
Код ЄДРПОУ	00031101
www.kmu.gov.ua

Україна
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій України
Правова система Конституція Законодавство Права людини
Глава держави Президент Володимир Зеленський Офіс Президента Керівник ОП Андрій Єрмак РНБОУ Секретар РНБОУ Олександр Литвиненко Державне управління справами
Виконавча влада Кабінет Міністрів Голова уряду Денис Шмигаль Місцева державна адміністрація Рада міністрів АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Місцеве самоврядування Місцеві ради: ВР АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Міські Сільські Селищні Військово-цивільна адміністрація Обласна військова адміністрація
Законодавча влада Верховна Рада Голова парламенту Руслан Стефанчук Поточне скликання ВР Комітети ВР Коаліції Народний депутат України
Правосуддя Конституційний Суд Верховний Суд Антикорупційний Суд Вища рада правосуддя Прокуратура
Вибори та референдуми Центральна виборча комісія Вибори в Україні: Парламентські: 1990 (УРСР XII / I) 1994 (II) 1998 (III) 2002 (IV) 2006 (V) 2007 (VI) 2012 (VII) 2014 (VIII) 2019 (IX) Президентські: 1991 1994 1999 2004 2010 2014 2019 Місцеві: 1990 Крим 1994 1994 1998 2002 2006 2010 2014 2015 2020 Референдуми: 1991 2000 Політичні партії
Територіальний устрій Адміністративний поділ АР Крим Київ Севастополь Області Райони Міста Міські райони Громади Селища міського типу Села Селища
Міжнародні відносини Зовнішня політика Міжнародні організації Україна в ООН Інтеграція до ЄС НАТО Міністерство закордонних справ Міністр Андрій Сибіга Посольства: іноземні власні Візові вимоги
Категорія • Інші країни
п о р

Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни (Кабмі́н Украї́ни) — Кабінет Міністрів в Україні, колегіальний, вищий орган виконавчої влади України^[1]. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віцепрем'єр-міністр України, три віцепрем'єр-міністрів, міністри. Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Дедалі більшого резонансу набуває модель електронного уряду як складової частини електронного урядування та представництва виконавчої гілки влади в мережі Інтернет^{[джерело?]}.

Засідання Кабміну України, що проводяться в основному щосереди, скликаються Прем'єр-міністром України. Крім того, Прем'єр-міністр України може ухвалити рішення про скликання позачергового засідання уряду. Засідання Кабміну вважається правосильним, якщо на ньому присутні більш як половина його посадового складу. Члени уряду беруть участь у засіданні особисто. Пропозиції Прем'єр-міністрові України щодо порядку денного засідання готує Секретаріат на підставі внесених та підготовлених в установленому порядку матеріалів. Схвалений Прем'єр-міністром України порядок денний засідання розміщується на Єдиному вебпорталі органів виконавчої влади не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

На засіданнях Кабмін головує Прем'єр-міністр України, а за його відсутності — Перший віцепрем'єр-міністр України. Про участь Президента України та/або Голови Верховної Ради України головуючий інформує на початку засідання. У засіданні можуть брати участь народні депутати України, Генеральний прокурор України або його заступник, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Національного банку або його заступник, Голова Антимонопольного комітету, а також в установленому порядку — представник Президента України у Кабміні. Виконавчий орган за пропозиціями його членів визначає осіб, які беруть участь у засіданнях Уряду з правом дорадчого голосу (постійні учасники). На засідання можуть запрошуватися у разі потреби посадові особи, яких стосується обговорюване питання.

Порядок денний засідання затверджує Кабмін. З питань, передбачених порядком денним, доповідають на засіданні члени Уряду, за пропозиціями яких можуть доповідати з окремих питань керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабмін, або інші посадові особи. З питань заслуховування звітів (інформації) доповідають керівники органів виконавчої влади.

Рішення Кабміну приймаються шляхом голосування більшістю голосів його посадового складу. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем'єр-міністра України. Головуючий на засіданні на підставі результатів обговорення та голосування оголошує про ухвалене рішення. За результатами обговорення питань на засіданні може бути ухвалено рішення про надання окремих доручень центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

У період між засіданнями Кабмін у випадках, передбачених Законом України «Про Кабінет Міністрів України», за рішенням Прем'єр-міністра України може бути застосована процедура прийняття розпорядження шляхом опитування членів Уряду. Проєкт такого розпорядження надсилається всім членам Уряду. Розпорядження вважається прийнятим з моменту його підписання Прем'єр-міністром України.

Важливу роль у функціонуванні Кабміну відіграють урядові комітети — робочі колегіальні органи, утворені для забезпечення ефективної реалізації його повноважень, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проєктів нормативно-правових актів, концепцій, стратегій, основних напрямів реалізації держ. політики, ін. документів, що подаються на розгляд Уряду. Перелік урядових комітетів та їх посадовий склад затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Засідання урядового комітету проводяться щотижня за графіком, затвердженим Прем'єр-міністром України. Рішення приймаються більшістю голосів його посадового складу.

Регламентом Кабміну встановлено також порядок підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, інших документів, що вносяться на розгляд Уряду, організації виконання актів законодавства, а також порядок реалізації повноважень Кабінету Міністрів України у відносинах з іншими органами державної влади, Президентом України, органами місцевого самоврядування та громадськістю^[2].

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти — постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України очолює Прем'єр-міністр України. Згідно зі статтею 107 Конституції України є Членом Ради національної безпеки і оборони України. Призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України. Подання про призначення Верховною Радою України на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після надходження такої пропозиції. Голосування у Верховній Раді України проводиться у поіменному режимі. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України нове подання про призначення на посаду^[3].

За час незалежності, від 1991 року по 2020 рік, в Україні змінилося 20 прем'єр-міністрів.

Посада	Фото	Міністр	Дата призначення
Прем'єр-міністр України		Шмигаль Денис Анатолійович	4 березня 2020
Віцепрем'єр-міністри
Перший віцепрем'єр-міністр України		Свириденко Юлія Анатоліївна	4 листопада 2021
Віцепрем'єр-міністр з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України		Стефанішина Ольга Віталіївна	4 червня 2020[4]
Віцепрем'єр-міністр України з відновлення України		Кубраков Олександр Миколайович	1 грудня 2022
Віцепрем'єр-міністр України		Верещук Ірина Андріївна	4 листопада 2021
Віцепрем'єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій України		Федоров Михайло Альбертович	4 березня 2020

Склад чинного уряду подано станом на 31 серпня 2023 року^[5].

Логотип	Міністерство	Міністр	Фото	Дата призначення	Партія		Вебсайт
	Міністерство аграрної політики та продовольства (Ministry of Agrarian Policy and Food)	Сольський Микола Тарасович		24 березня 2022		незалежний	[1] [Архівовано 12 січня 2018 у Wayback Machine.]
	Міністерство внутрішніх справ (Ministry of Internal Affairs)	Клименко Ігор Володимирович		7 лютого 2023 (18 січня 2023 — в. о.)		президентська квота	[2] [Архівовано 10 квітня 2010 у Wayback Machine.]
	Міністерство економіки (Ministry of Economy)	Свириденко Юлія Анатоліївна		4 листопада 2021		незалежний	[3] [Архівовано 27 серпня 2018 у Wayback Machine.]
	Міністерство енергетики (Ministry of Energy)	Герман Галущенко[5] (German Galushchenko)		29 квітня 2021		незалежний	[4] [Архівовано 5 січня 2009 у Wayback Machine.]
	Міністерство закордонних справ (Ministry of Foreign Affairs)	Дмитро Кулеба[5] (Dmytro Kuleba)		4 березня 2020		президентська квота	[5] [Архівовано 4 серпня 2012 у Archive.is]
	Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів (Ministry of Environmental Protection and Natural Resources)	Стрілець Руслан Олександрович		15 квітня 2022 (4 листопада 2021 — в. о.)		незалежний	[6] [Архівовано 11 серпня 2021 у Wayback Machine.]
	Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (Ministry of Reintegration of the Temporary Occupied Territories of Ukraine)	Верещук Ірина Андріївна		4 листопада 2021		незалежний	[7] [Архівовано 12 березня 2021 у Wayback Machine.]
	Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості (Ministry of Strategic Industries of Ukraine)	Камишін Олександр Миколайович		Березень 2023		незалежний	[8] [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.]
	Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури	Олександр Кубраков[5] (Olexandr Kubrakov)		1 грудня 2022		незалежний	[9] [Архівовано 8 лютого 2014 у Wayback Machine.]
	Міністерство культури та інформаційної політики (Ministry of Culture and Information Policy)	Ростислав Карандєєв[5] (Oleksandr Tkachenko)		Т. в. о. з 28 липня 2023		Слуга народу	[10] [Архівовано 19 вересня 2015 у Wayback Machine.]
	Міністерство молоді та спорту (Ministry of Youth and Sports)	Вадим Гутцайт[5] (Vadym Huttsait)		4 березня 2020		Слуга народу	[11][недоступне посилання] [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.]
	Міністерство оборони (Ministry of Defence)	Рустем Умєров (Rustem Umierov)		6 вересня 2023		президентська квота
	Міністерство освіти і науки (Ministry of Education and Science)	Оксен Лісовий[5] (Oksen Lisovyi)		21 березня 2023		незалежний	[12] [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.]
	Міністерство охорони здоров'я (Ministry of Healthcare)	Віктор Ляшко[5] (Viktor Liashko)		20 травня 2021		незалежний	[13] [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.]
	Міністерство соціальної політики (Ministry of Social Policy)	Жолнович Оксана Іванівна		19 липня 2022		Слуга народу	[14] [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.]
	Міністерство у справах ветеранів (Ministry for Veterans Affairs)	генерал-майор Лапутіна Юлія[5] (Yulia Laputina)		18 грудня 2020		незалежний	[15]
	Міністерство фінансів (Ministry of Finance)	Сергій Марченко[5] (Serhii Marchenko)		30 березня 2020		незалежний	[16] [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine.]
	Міністерство цифрової трансформації (Ministry of Digital Transformation)	Михайло Федоров[5] (Mykhaylo Fedorov)		4 березня 2020		Слуга народу	[17] [Архівовано 11 грудня 2019 у Wayback Machine.]
	Міністерство юстиції (Ministry of Justice)	Денис Малюська (Denys Maliuska)		4 березня 2020		Слуга народу	[18] [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.]
	Міністр Кабінету Міністрів (Minister of the Cabinet of Ministers)	Олег Немчінов (Oleh Nemchinov)		4 березня 2020		незалежний	[19] [Архівовано 18 грудня 2017 у Wayback Machine.]

В Україні діють 20 міністерств, яким підпорядковано 49 центральних органів державної влади^[6][7][8]:

1. Аграрної політики та продовольства (Мінагропрод)

   Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру

   Державне агентство меліорації та рибного господарства

2. Внутрішніх справ (МВС)

   Національна поліція

   Державна прикордонна служба

   Державна міграційна служба

   Держслужба з надзвичайних ситуацій

3. Економіки (Мінекономіки)

   Держслужба експортного контролю

   Держагентство резерву

   Держслужба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

   Держслужба з питань праці

4. Енергетики (Міненергетики)

   Держінспекція енергетичного нагляду

   Держагентство з енергоефективності та енергозбереження

5. Закордонних справ (МЗС)
6. Захисту довкілля та природних ресурсів (Міндовкілля)

   Держагентство лісових ресурсів

   Державна екологічна інспекція

   Держагентство з управління зоною відчуження

   Держслужба геології та надр

   Держагентство водних ресурсів

7. З питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (МінТОТ)

   Адміністрація Держслужби спецзв'язку та захисту інформації

8. З питань стратегічних галузей промисловості (Мінстратегпром)

   Державне космічне агентство

9. Інфраструктури (Мінінфраструктури)

   Державна авіаційна служба (Державіаслужба)

   Держслужба морського та річкового транспорту

   Держслужба з безпеки на транспорті

   Держагентство автомобільних доріг

   Держагентство інфраструктурних проєктів

10. Культури та інформаційної політики (Мінкульт)

    Держкомітет телебачення і радіомовлення (Держкомтелебачення)

    Держагентство з питань мистецтв та мистецької освіти

    Держінспекція культурної спадщини

    Держслужба охорони культурної спадщини

    Держслужба з етнополітики та свободи совісті

    Держагентство розвитку туризму (Держтуризм)

    Держагентство з питань кіно (Держкіно)

    Український інститут національної пам'яті (УІНП)

11. Молоді та спорту (Мінмолодьспорт)
12. Оборони (Міноборони)
13. Освіти і науки (МОН)

    Нацкомісія зі стандартів держмови

    Держслужба якості освіти

14. Охорони здоров'я (МОЗ)

    Нацслужба здоров'я

    Держслужба з лікарських засобів та контролю за наркотиками

15. Розвитку громад та територій (Мінрегіон)

    Держінспекція архітектури та містобудування

16. Соціальної політики (Мінсоцполітики)

    Національна соціальна сервісна служба

    Пенсійний фонд (ПФУ)

17. У справах ветеранів (Мінветеран)
18. Фінансів (Мінфін)

    Державна митна служба

    Державна аудиторська служба

    Агентство з управління державним боргом

    Державна податкова служба

    Державна казначейська служба (Держказначейство)

    Держслужба фінмоніторингу

19. Цифрової трансформації (Мінцифра)
20. Юстиції (Мін'юст)

    Державна архівна служба (Укрдержархів)

Безпосередньо Кабінету Міністрів Українипідпорядковано 10 державних органів^[6]:

1. Державна служба статистики (Держстандарт)
2. Бюро економічної безпеки
3. Держінспекція ядерного регулювання
4. Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей
5. Державна регуляторна служба
6. Фонд державного майна
7. Нацагентство з питань державної служби
8. Нацагентство з питань запобігання корупції
9. Антимонопольний комітет
10. Антикорупційне нацагентство

3 колегіальні органи виконавчої влади^[6]:

1. Нацкомісія держрегулювання у сфері зв'язку та інформатизації
2. Нацкомісія держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
3. Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку

Урядові комітети існували з 2000 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року № 360-р було створено дев'ять урядових комітетів:

• з питань реформ під керівництвом Прем'єр-міністра України;
• з питань розвитку галузей економіки під керівництвом Першого віцепрем'єр-міністра України;
• з питань економічної політики під керівництвом Віцепрем'єр-міністра України;
• з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та роботи підприємств військово-промислового комплексу під керівництвом Віцепрем'єр-міністра України;
• з питань регіональної політики, будівництва та житлово-комунального господарства під керівництвом Віцепрем'єр-міністра України;
• з питань аграрної політики під керівництвом Віцепрем'єр-міністра України;
• з питань гуманітарного, соціального та науково-інноваційного розвитку під керівництвом Віцепрем'єр-міністра України;
• з питань екології, молодіжної політики, спорту і туризму під керівництвом Віцепрем'єр-міністра України;
• з питань підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу під керівництвом Віцепрем'єр-міністра України.

9 грудня 2010 року Президент України у рамках реорганізації міністерств ліквідував урядові комітети^[9].

При Кабінеті Міністрів України зокрема створюються такі науково-дослідні бюджетні установи:

• Український інститут національної пам'яті^[10].

При Кабінеті Міністрів України створені консультативно-дорадчі органи, зокрема:

• Координаційна рада з питань розвитку малого та середнього підприємництва^[11].
• Міжвідомча комісія з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження
• Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей
• Міжгалузева рада з питань розвитку інформаційного суспільства
• Рада з питань функціонування системи охорони здоров'я^[12].
• Комісія з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій^[13].
• Рада національних асоціацій товаровиробників (діяла з 8 грудня 2006 року — по 2 червня 2010 року).

Засідання Кабінету Міністрів України відбуваються в будівлі Уряду України за адресою Київ, вул. Грушевського, 12/2. Цей 10-поверховий історичний хмарочос є найбільшою адміністративною будівлею Києва. Загальний об'єм 235 тис. м³. Зведений у 1936—1938 роках, Будинок Ради Народних Комісарів УРСР став першим об'єктом нового адміністративного комплексу на Липках^[14]. Після підриву Хмарочоса Гінзбурга, з 1941 по 1954 рік споруда була найвищим хмарочосом Києва^[15]. З 1990 року тут розміщується Кабінет Міністрів УРСР. Пам'ятка архітектури^[14].

З 2015 в Будинку Уряду діє Музей історії урядів України, експозиція якого розповідає про діяльність урядів, що діяли на території сучасної України від 1917 року до наших днів^[16].

З березня 1946 року вищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади Української РСР (УРСР) була Рада Міністрів УРСР, що була республіканською ланкою у комуністично-радянській системі управління СРСР і значною мірою підпорядковувалася союзному уряду. Однак після прийняття Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України, повноваження республіканського уряду значно розширилися^[17][2]. Зокрема 3 серпня 1990 року Верховна Рада доручила Раді Міністрів підготувати проєкт нового закону про Раду Міністрів УРСР, що б враховував закони УРСР, які визначають державний суверенітет і економічну самостійність України та перехід економіки республіки до ринкових відносин^[18].

18 квітня 1991 року Голова Ради Міністрів УРСР Вітольд Фокін представив у Верховній Раді УРСР концепцію реформи уряду України, метою якої було приведення структури уряду у відповідність до Декларації про державний суверенітет та до вимог ринкової економіки. Зокрема, передбачалося відійти від галузевого принципу безпосереднього адміністративно-командного управління підприємствами до функціонального принципу, шляхом застосування в управлінні лише економічних регуляторів. Новий уряд мав називатися Кабінет Міністрів України, і до його складу мали увійти:

• прем'єр-міністр;
• два віцепрем'єр-міністра, які мали здійснювати оперативне керівництво всіма справами Кабінету Міністрів України;
• державний секретар, що б очолював апарат Кабінету Міністрів України;
• 8 державних міністрів, які б на відміну від звичайних міністрів не мали під собою окремих міністерств чи галузей, але які б відповідали за комплексне вирішення питань відповідно до функцій, покладених на них прем'єр-міністром, у всіх урядових та неурядових структурах;
• 20 звичайних міністрів.

Так кількість членів уряду зменшувалася з 45 до 30. Водночас більшість існуючих міністерств передбачалося перетворити на державні комітети та інші центральні органи державного управління^[19][20][21].

Після обговорення Верховна Рада схвалила пропоновану Радою Міністрів структуру державного управління УРСР і утворила Кабінет Міністрів УРСР у складі Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єра, віце-прем'єра, державного секретаря Кабінету Міністрів, державних міністрів і міністрів Української РСР. Водночас точний перелік міністерств було вирішено визначити пізніше^{[22][23][24][25]} Також Рада Міністрів мала зберігати свої повноваження до затвердження персонального складу Кабінету Міністрів^[22]. Також було внесено зміни до Конституції УРСР, якими було визначено, що Голова Верховної Ради має представляти у Верховній Раді кандидатуру на призначення прем'єр-міністром^[26][27].

Одразу після цього Верховна Рада призначила Прем'єр-міністром діючого Голову Ради Міністрів Вітольда Фокіна і доручила йому надати пропозиції про персональний склад Кабінету Міністрів України^[28].

13 травня 1991 року Верховна Рада затвердила перелік із 22 міністерств в УРСР^[29][30], а також включила Голову Комітету державної безпеки УРСР до складу Кабінету Міністрів^[31].

21 травня 1991 року Верховна Рада внесла зміни до Конституції УРСР, якими остаточно визначила Кабінет Міністрів найвищим органом державного управління Української РСР. Зокрема, було визначено, що до складу Кабінету Міністрів входять: Прем'єр-міністр УРСР, Перший віце-Прем'єр-міністр, Віце-Прем'єр-міністр, Державний секретар Кабміну, державні міністри та міністри УРСР^[32]. Також у цей день Верховна Рада призначила двох віцепрем'єр-міністрів^[33][34], трьох державних міністрів^[35][36][37] та державного секретаря^[38].

На такій правовій основі Уряд функціонував до прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України 1996, яка встановила, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальним перед Президентом України, підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України, і що до його складу входять Прем'єр-міністр України, Перший віцепрем'єр-міністр України, три віцепрем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України призначався Президентом України за згодою Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначався Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Кабінету Міністрів України складав свої повноваження перед новообраним Президентом України. Верховна Рада України могла розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри до нього, наслідком чого була його відставка. Рішення про відставку Кабінету Міністрів України міг прийняти також Президент України^[2].

Встановлені Конституцією України засади діяльності Кабінету Міністрів України потребували подальшого розвитку, зокрема законодавчого визначення організації, повноважень та порядку діяльності Уряду. В умовах відсутності відповідної законодавчої бази Уряд до 2000 майже не діяв як колегіальний орган, підготовка та впровадження актів Кабінету Міністрів України базувалися здебільшого на радянській правовій системі. У червні 2000 р. затверджено Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України, яким було встановлено порядок організації його діяльності на період до набрання чинності Законом України «Про Кабінет Міністрів України». Проте напружена політична ситуація в країні і, як наслідок, масові публічні виступи громадян під час президентських виборів 2004 року внесли зміни в перебіг подій^[2].

8 грудня 2004 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Конституції України», який набрав чинності з 1 січня 2006 року. Цей закон по-новому перерозподілив повноваження Президента України, Верховної Ради України й Уряду у сфері виконавчої влади, зокрема щодо формування складу Кабінету Міністрів України. Згідно з цим законом, до складу Кабінету Міністрів України входять: Прем'єр-міністр України, Перший віцепрем'єр-міністр України, віцепрем'єр-міністри (без обмеження кількості), міністри. Прем'єр-міністр України, міністр оборони України та міністр закордонних справ України, а також Голова Служби безпеки України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України. Інші члени Кабінету Міністрів України, а також голова Антимонопольного комітету, голова Державного комітету телебачення та радіомовлення, голова Фонду державного майна призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України. Пропозиції щодо кандидатур на посади членів Кабінету Міністрів України вносить Президентові України та Прем'єр-міністрові України коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України. Всі інші керівники центральних органів виконавчої влади призначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України^[2].

На цих засадах у серпні 2006 було проведено формування Уряду на чолі з Віктором Януковичем.

Згідно з конституційними змінами, до повноважень Кабінету Міністрів України перейшли повноваження з утворення, реорганізації та ліквідації міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які до цього здійснював Президент України.

На відміну від раніше наданого Президентові України права скасовувати акти Уряду відтепер Президент України може зупиняти дію таких актів з мотивів невідповідності їх Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їхньої конституційності. Разом з тим за Президентом України збережено право скасовувати акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

По-іншому нині відбувається складення повноважень Уряду — перед новообраною Верховною Радою України. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра України або ухвалення Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього його складу. У таких випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки та в порядку, визначені Конституцією. Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Уряду^[2].

21 грудня 2006 року, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Кабінет Міністрів України», який після подолання вета Президента України, набрав чинності у лютому 2007 року. Цей закон визначає основні завдання, принципи та правові засади діяльності Кабінету Міністрів України, склад та порядок його формування, повноваження у відносинах з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, статус та повноваження його членів.

Згідно з цим законом, Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, який ухвалює рішення після обговорення питань на своїх засіданнях. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує його діяльність на забезпечення проведення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Програми його діяльності, здійснення інших покладених на нього повноважень, формує порядок денний його засідань, скликає засідання та головує на них, виконує інші повноваження, передбачені Конституцією та законами України. Перший віцепрем'єр-міністр України, віцепрем'єр-міністри забезпечують виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у відповідних напрямах діяльності, координують роботу міністерств, спрямовують, координують та контролюють діяльність інших центральних органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, очолюють відповідні урядові комітети, забезпечують підготовку питань для розгляду на його засіданнях, здійснюють інші передбачені законами повноваження. Міністри України забезпечують виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері, здійснюють керівництво міністерствами (крім міністрів, які не очолюють міністерства) та на виконання вимог законодавства визначають у межах наданих повноважень політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи міністерств і шляхи досягнення поставленої мети, спрямовують та координують діяльність центральних органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, здійснюють інші передбачені законами повноваження^[2].

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України, який очолює міністр Кабінету Міністрів.

18 липня 2007 року відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» затверджено Регламент Кабінету Міністрів України, яким встановлено порядок організації його діяльності, пов'язаної з реалізацією його повноважень. Зокрема, Регламентом встановлено порядок підготовки та проведення засідань Кабінету Міністрів України, визначено, що на засіданнях розглядаються: концептуальні засади реалізації державної політики; питання, що потребують нормативно-правового врегулювання актами Кабінету Міністрів України; питання організаційно-розпорядчого характеру (в тому числі кадрові, нагородження відзнаками Кабінету Міністрів України); законодавчі ініціативи Уряду; проєкти актів Президента України; проєкти урядових заяв, декларацій, директив, листів, звернень і меморандумів, а також заслуховуються звіти (інформація) керівників органів виконавчої влади про виконання ними своїх повноважень та з окремих питань діяльності відповідних органів.

9 грудня 2010 Президент України оптимізував систему центральних органів виконавчої влади^[39].

27 лютого 2014 року Верховна Рада України ухвалила новий Закон «Про Кабінет Міністрів України» (у зв'язку з конституційною реформою, яка стала наслідком перемоги Євромайдану)^[40].

Музей історії урядів України — з 2009 року діє в Будинку Уряду України. Музей займає п'ять кімнат на першому поверсі крила, що виходить на вулицю Садову.

Експозиція Музею розповідає про діяльність урядів, що діяли на території сучасної України від 1917 року до наших днів.

2023 року опублікована брошура «Музей історії урядів України (сторінки становлення та діяльності)»^[41].

• Перелік центральних органів виконавчої влади України
• Програма діяльності Кабінету Міністрів України
• Президент України
• Парламент України
• Історія України

• Толстоухов А. В. Кабінет Міністрів України [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 9. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Авер'янов В. Б. Кабінет Міністрів України [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Кабінет Міністрів України [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
• Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — Вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.
• Шостий уряд України: дійові особи та виконавці / уклад. І. Косоноцька, М. Томенко, С. Одарич ; Фонд «Українська перспектива». — К. : Укр. перспектива, 1996. — 52 с. — (Ексклюзив ; вип.3).

Кабінет Міністрів України у сестринських Вікіпроєктах
	Цитати у Вікіцитатах?
	Файли у Вікісховищі?

Кабінет Міністрів України у соціальних мережах
	Кабінет Міністрів України на сайті Facebook
	Кабінет Міністрів України на сайті Twitter
	Кабінет Міністрів України на сайті YouTube

• Кабінет Міністрів України — Урядовий портал [Архівовано 7 вересня 2008 у Wayback Machine.]
• Електронні послуги по категоріям // Урядовий портал.
• Конституція України. Розділ VI. Кабінет Міністрів України — Офіційний вебсайт Президента України [Архівовано 16 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Офіційна Україна сьогодні [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Секретаріат Кабінету Міністрів України [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Урядові уповноважені [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]