Борзов Валерій Пилипович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борзов.
Валерій Борзов
Валерій Пилипович Борзов
ПрізвиськоАкадемік спринту
Народився20 жовтня 1949(1949-10-20) (75 років)
Самбір, Дрогобицька область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанняКиїв
Діяльністьспринтер, легкоатлет, політик
Відомий завдякилегкоатлет-спринтер
Alma materКиївський державний інститут фізичної культури
Науковий ступінькандидат педагогічних наук
ВчителіПетровський Валентин Васильович
ЧленствоМОК, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
ТитулОлімпійський чемпіон
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2] і member of the International Olympic Committeed[3]
ПартіяКПРС
У шлюбі зТурищева Людмила Іванівна
Дітидочка Тетяна
Вага80 кг[4]
Зріст183 см[4]
Нагороди
Орден Леніна Орден «Знак Пошани» Орден Дружби народів
Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Кандидат педагогічних наук
Винахідник
Автор 4 книг
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Народний Рух України 12 травня 1998 — 14 травня 2002
Україна Народний депутат України
4-го скликання
СДПУ(О) 14 травня 2002 — 25 травня 2006
Спортивні медалі
Чоловіча атлетика
Представник СРСР СРСР
Олімпійські ігри
Золото 1972 Мюнхен 100 м
Золото 1972 Мюнхен 200 м
Срібло 1972 Мюнхен 4 × 100 м естафета
Бронза 1976 Монреаль 100 м
Бронза 1976 Монреаль 4 × 100 м естафета
Чемпіонат Європи
Золото 1969 Афіни 100 м
Золото 1971 Гельсінкі 100 м
Золото 1971 Гельсінкі 200 м
Золото 1974 Рим 100 м
Срібло 1969 Афіни 4 × 100 м естафета

Вале́рій Пили́пович Борзо́в (нар. 20 жовтня 1949, місто Самбір Львівської області) — український спортсмен, дворазовий олімпійський чемпіон, політичний і громадський діяч.

Перший міністр спорту України в 1990—1997 рр. Народний депутат України 3-го і 4-го скликань.

Спортивна біографія

[ред. | ред. код]

У дитячо-юнацьку школу Нової Каховки спортсмен прийшов 12-річним. Тренери відразу розгледіли в початківці майбутню зірку і сприяли переїзду Валерія до Києва.

Перші успіхи прийшли до спортсмена в порівняно юному віці. У 19 років він стає триразовим чемпіоном Європи серед юніорів. У серпні 1969 року виграє дорослий чемпіонат СРСР у Києві, пробігши 100 м рівно за 10 секунд. У тому ж 1969 році він виграє чемпіонат Європи. Влітку 1970 року Валерій Борзов бере участь у легкоатлетичному матчі СРСР — США і вперше перемагає найсильніших на той момент американських спортсменів.

Перемога на Олімпіаді в Мюнхені 1972 у забігу на 100 метрів в цілому була несподіваною, оскільки основні фаворити — американські спринтери Едді Харт (Eddie Hart) та Рей Робінсон (Rey Robinson), співволодарі тодішнього світового рекорду (100 м за 9,9 сек.), неправильно встановили на своїх будильниках європейський поясний час і запізнилися до старту одного з відбіркових забігів. Як і передбачалося, ті залишки американської команди спринтерів, що вийшли до фіналу, не змогли чинити гідного опору, і золота медаль дісталася радянському спортсменові.

На 200-метровій дистанції 4 вересня спортсмен зміг зробити золотий дубль, обійшовши на фініші трьох американців з новим рекордом Європи (20,0 сек.). Це була друга, після Арміна Харі (Armin Hary) у 1960 році у Римі, перемога на найкоротших дистанціях білошкірого атлета на Олімпійських іграх після 1936 року, відколи там почали домінувати виключно чорношкірі.

Також завоював срібну олімпійську медаль в естафеті 4 х 100 м.

У вересні 1974 в Римі (Італія) на чемпіонаті Європи з легкої атлетики золоті нагороди здобули сумчанин В. Голубничий (спортивна хода на 20 км) і киянин В. Борзов (біг на 100 м).

Після перемоги на Олімпіаді, з 1975 по 1977 рік, Валерій тричі підряд виграє звання чемпіона Європи на короткій дистанції 60 м у закритих приміщеннях. На Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі спортсмен знов виграє медалі, але цього разу бронзові (двічі): спортсмен піднімається на п'єдестал пошани за підсумками забігу на 100 м і естафети 4 х 100 м.

Громадська і політична діяльність

[ред. | ред. код]

З 1966 по 1971 рік навчається у Київському Державному інституті фізичної культури.

Під керівництвом свого тренера, відомого педагога і ученого В. В. Петровського провів велику дослідницьку роботу, підсумки якої сформулював в успішно захищеній дисертації. Кандидат педагогічних наук (1977).

Незабаром після закінчення спортивної кар'єри Борзов став працювати в ЦК ЛКСМ України: з 1979 р. — заступник завідувача відділу оборонно-масової і спортивної роботи ЦК ЛКСМУ, з 16 лютого 1980 р. — секретар ЦК комсомолу республіки. Потім знов повернувся в спорт, ставши заступником голови Держкомспорту України. У кінці 1987 р. на конгресі ЕАА (Європейській легкоатлетичній асоціації) він був обраний членом Ради цієї організації.

10.1969—12.1979 — інструктор фізичної культури і спорту Спорткомітету УРСР, одночасно з 10.1972 — аспірант Київського державного інституту фізичної культури.

10.1972—10.1980 — інструктор 2-ї, 1-ї категорії, старший тренер спортивної команди при Управлінні ВВ МВС СРСР в УРСР і Молдавській РСР.

12.1979—02.1980 — заступник завідувача відділу спортивної і оборонно-масової роботи ЦК ЛКСМУ.

02.1980—12.1986 — секретар ЦК ЛКСМУ. 12.1986-07.1990 — заступник Голови Державного комітету УРСР з фізичної культури і спорту.

30.07.1990—06.06.1991 — Голова Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури і спорту.

06.06.1991—20.08.1996 — міністр у справах молоді та спорту УРСР та Міністр України у справах молоді і спорту.

20.08.1996—26.08.1997 — Голова Державного комітету України з фізичної культури і спорту.

У вересні 1991 відбулась сесія Національного олімпійського комітету України. Головою НОК обрано В. Борзова.[5]

1991—1998 — президент НОК України.

03.1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 201, Черкаська область. З'явилося 67,8 %, «за» проголосувало 5,5 % — 7 місце з 19 претендентів.

03.1998—04.2002 — народний депутат України, обраний від НРУ, № 35 у списку. На час виборів: президент Національного олімпійського комітету України, член НРУ. Голова підкомітету з питань підготовки національних збірних команд України до Олімпійських і Параолімпійських ігор Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту (07.1998—02.2000), Голова Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму (з 02.2000). Член фракції НРУ (05—12.1998), член фракції ПРП «Реформи-центр» (12.1998—07.1999), член фракції «Батьківщина» (07.1999—04.2001), член фракції СДПУ(о) (з 04.2001).

05.2003-04.2006 — народний депутат України IV скликання від СДПУ(о), № 26 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СДПУ(о). Член фракції СДПУ(о) (з 05.2003), член Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму (з 06.2003). З 2003 року — член СДПУ(о).

1996—2012 — президент Федерації легкої атлетики України.

Член МОК з 1994 р.

12.1999—12.2005 — очолював ВГО «Товариство „Україна — В'єтнам“».

Нагороди і відзнаки

[ред. | ред. код]

Сім'я, захоплення

[ред. | ред. код]

Автор 4 книг на спортивну тематику, винаходу. Розмовляє англійською мовою. Захоплення: риболовля, мисливство.

Дружина Турищева Людмила Іванівна (1952); дочка Борзова Тетяна Валеріївна (1978).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. ↑ https://olympics.com/ioc/members
  4. ↑ а б Olympedia — 2006.
  5. ↑ Інститут історії України НАН України
  6. ↑ Указ Президента України від 7 серпня 1996 року № 664/96 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  7. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1999 року № 1925 «Про нагородження Борзова В.П. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  8. ↑ Указ Президента України від 20 жовтня 1999 року № 1355/99 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  9. ↑ Указ Президента України від 29 листопада 2002 року № 1078/2002 «Про відзначення державними нагородами України чемпіонів та призерів Олімпійських ігор, тренерів та організаторів спортивного руху»
  10. ↑ Указ Президента України від 20 жовтня 2004 року № 1277/2004 «Про нагородження В. Борзова орденом князя Ярослава Мудрого»
  11. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  12. ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2008 року № 804/2008 «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України на XXIX літніх Олімпійських іграх»
  13. ↑ Розпорядження Президента України від 2 червня 1998 року № 214/98-рп «Про призначення державних стипендій олімпійським та параолімпійським чемпіонам»

Література

[ред. | ред. код]
  • Дитячі роки Валерія описані в книзі для дітей «Національний олімпійський комітет України про легку атлетику та Володимира Куца, Юрія Сєдих, Валерія Борзова, Сергія Бубку, Наталю Добринську» / О. Мащенко. — 2-ге видання, доповнене — Київ : Грані-Т, 2011. — 104 сторінки. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-276-3

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Борзов_Валерій_Пилипович&oldid=43720203