Альфа Ромео (команда Формули-1) — Вікіпедія

Італія Альфа Ромео
Повна назваAlfa Romeo SpA, Autodelta, Marlboro Team Alfa Romeo, Benetton Team Alfa Romeo, Alfa Romeo Racing, Alfa Romeo Racing Orlen, Alfa Romeo F1 Team Stake
БазаМілан, Італія (1950-1985)
Гінвіль, Цюрих, Швейцарія (2019-2023)
Засновник(и)Александр Даррак
Уґо Стелла
Нікола Ромео
Відомий персонал
Відомі гонщикиІталія Джузеппе Фаріна
Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо
Італія Ріккардо Патрезе
Фінляндія Кімі Ряйкконен
Статистика виступів у Формулі-1
ДебютГран-прі Британії 1950
Остання гонкаГран-прі Абу-Дабі 2023
Гран-прі214
ДвигуниAlfa Romeo, Ferrari
Кубки конструкторів0
Чемпіони світу2 (1950, 1951)
Перемоги10
Подіуми26
Очки199
Поули12
Найшвидші кола16

Італійський виробник автомобілів Alfa Romeo багато разів брав участь у Формулі-1. У період з 1950 по 1987 рік бренд брав участь у автоперегонах як конструктор і постачальник двигунів, а потім як комерційний партнер з 2015 року. Пілоти команди виграли перші два чемпіонати світу на довоєнній Alfetta: Ніно Фаріна у 1950 році і Хуан Мануель Фанхіо в 1951 році. Після цих успіхів Alfa Romeo покинула Формулу-1.

Протягом 1960-х років, хоча компанія не мала офіційної присутності на вищому рівні автоспорту, кілька команд Формули-1 використовували двигуни Alfa Romeo для своїх болідів, розроблені незалежно один від одного. На початку 1970-х Alfa Romeo забезпечила підтримку для свого заводського гонщика Андреа де Адаміча, постачаючи адаптовані версії свого 3-літрового двигуна V8 зі спортивного автомобіля Alfa Romeo Tipo 33/3 для болідів Адаміча McLaren (1970) і March (1971). Жодна з цих комбінацій двигунів не набрала чемпіонських очок.

У середині 1970-х років інженер Alfa Romeo Карло Чіті розробив 12-цилиндровий двигун на заміну T33 V8, який досяг певного успіху на Чемпіонаті світу зі спортивних автомобілів 1975 року. Берні Екклстоун, тодішній власник команди Brabham, переконав Alfa Romeo безкоштовно поставляти цей двигун на сезон Формули-1 1976 року. Хоча перший сезон Brabham-Alfa Romeo був відносно скромним, під час чемпіонатів світу 1977 та 1978 років їхні автомобілі зайняли 14 подіумів, включаючи дві перемоги Нікі Лауди.

Спортивний підрозділ компанії, Autodelta, повернувся в як команда в 1979 році. Другий період у якості конструктора був менш успішним, ніж перший. У період між поверненням компанії та її відходом з Формули-1 в якості констркетора, наприкінці 1985 року, гонщики Alfa Romeo не виграли жодної гонки, і команда ніколи не фінішувала вище шостого місця в чемпіонаті конструкторів. З 1983 по 1987 рік двигуни команди також поставлялися в команду Osella, але за цей період вони набрали лише два очки чемпіонату світу.

Логотип Alfa Romeo повернувся до Формули-1 у 2015 році, з’явившись на болідах Scuderia Ferrari. Наприкінці 2017 року Alfa Romeo оголосила, що з 2018 року має стати титульним спонсором Sauber, а також уклала з командою технічне та комерційне партнерство. Alfa Romeo повернулася в спорт після перейменування Sauber на початку 2019 року. Alfa Romeo не брала жодної технічної участі в роботі команди, і компанія припинила спонсорство Sauber після 2023 року та залишила Формулу-1, щоб дозволити команді перейти під управління Audi в 2026 році.

Історія виступів в Формулі-1

[ред. | ред. код]

До Формули-1 (1920-ті–1940-ві)

[ред. | ред. код]

До Другої світової війни Alfa Romeo домінувала в автоперегонах Гран-Прі. Alfa Romeo P2 і P3 стабільно перемагали до 1934 року, коли з’явилися німецькі автомобілі Mercedes і Auto Union, які склали серйозну конкуренцію для італійського виробника.[1][2][3][4] До цього часу в Alfa Romeo тимчасово відмовилися від виступів в якості заводської команди, а їхні автомобілі використовувались Енцо Феррарі та його командою Scuderia Ferrari з 1929 по 1938 рік.[5][6] З 1934 року до початку Другої світової війни в 1939 році автомобілі Alfa Romeo рідко приносили перемоги, оскільки вони видавалися застарілими порівняно з технічно просунутими Mercedes.[7]

Після того, як спортивний підрозділ компанії Alfa Corse повернув свій контроль над брендом у Феррарі, вони створили Alfa Romeo 158 для сезону 1938 року.[8] Оновлений 158 став домінуючою силою в перегонах Гран-Прі після війни.[9][10] Alfa Romeo продовжувала використовувати цей автомобіль в Гран-прі з 1946 по 1948 рік, домінуючи в сезонах Гран-прі 1947 та 1948 років.[11] В 1949 році компанія відмовилась від участі у перегонах через смерть Жан-П’єра Вімілля, Акілле Варці та Карло Феліче Троссі,[12][13]

Alfa Romeo S.p.A. (1950–1951)

[ред. | ред. код]
Alfa Romeo 159, що використовувався в сезоні 1951 року.

Alfa Romeo досягла вражаючого успіху в перших двох сезонах Чемпіонату світу Формули-1.[14] У 1950 році Ніно Фаріна виграв перший чемпіонат світу на Alfa Romeo 158 з нагнітачем,[12] у 1951 році Хуан Мануель Фанхіо переміг за кермом Alfetta 159 (еволюція 158 з двоступеневим компресором).[15] Двигуни Alfetta були надзвичайно потужними, як для свого об'єму: в сезоні 1951 року двигун 159 виробляв близько 420 кінських сил (310 кВт), але це коштувало від 125 до 175 літрів палива на 100 км.[12]

Команда змогла виграти два Чемпіонати світу за дуже обмеженого бюджету, використовуючи лише дев’ять блоків двигунів, що були виготовлені до війни.[16] У 1952 році Alfa Romeo зіткнулась із посиленням конкуренції з боку свого колишнього гоночного підрозділу Ferrari. Державна компанія Alfa Romeo вирішила покинути чемпіонат після відмови італійського уряду профінансувати дорогу конструкцію нового боліду, який мав би замінити їхню 13-річний модель.[16]

Autodelta, Marlboro і Benetton Team Alfa Romeo (1979–1985)

[ред. | ред. код]
Alfa Romeo 177, який використовувався протягом сезону 1979 року.

Протягом 1977 року, після переконань Карло Чіті, Alfa Romeo дала Autodelta дозвіл почати розробку автомобіля Формули-1 від їхнього імені. Так названий Alfa Romeo 177, автомобіль дебютував на Гран-прі Бельгії 1979 року. Партнерство з Brabham завершилося до кінця сезону, а команда Берні Екклстоуна повернувся до двигунів Ford/Cosworth DFV. Другий проєкт Alfa Romeo в Формулі-1 так і не став по-справжньому успішним за час свого існування з середини 1979 року до кінця 1985 року. За цей період Alfa Romeo досягла двох поул-позицій, Бруно Джакомеллі очолював більшу частину Гран-прі США 1980 року, перш ніж зійшов через проблему з електрикою, три 3-ті місця, два 2-і місця та одне найшвидше коло. Команда також пережила трагедію, коли їхній пілот Патрік Депайє загинув під час тестів на Гран-прі Німеччини 1980 року на Гоккенхаймрингу. У 1981 році за команду виступав Маріо Андретті, але боліди Alfa Romeo і далі були дуже ненадійними. Після реструктуризації Autodelta у 1982 році командні роботи та дизайн автомобіля були передані на аутсорсинг компанії Euroracing, а двигуни все ще поставлялися Autodelta. Найкращим сезоном для команди став 1983 рік, коли команда перейшла на двигун 890T V8 з турбонаддувом і досягла 6-го місця в чемпіонаті конструкторів, багато в чому завдяки двом другим місцям Андреа де Чезаріса.

Alfa Romeo 179B, який використовувався в 1981 році.

У той час як 890T з турбонаддувом були конкурентоспроможним у 1983 році, більш потужні та економніші двигуни від BMW, Ferrari, Renault, TAG-Porsche та Honda, а також введення від FIA обмежень на паливо в 220 літрів без дозволу дозаправлення під час піт-стопів, спричинили занепад Alfa Romeo протягом 1984 року, як конкурентоспроможної команди. 890T (єдиний двигун V8 з турбонаддувом, який використовувався в перегонах Гран-прі в цей час) був ненажерливим і сильно страждав на швидких трасах - особливо на обох домашніх трасах Alfa Romeo в Імолі та Монці. Щоб тимчасово виправити цю проблему, команді довелося працювати з меншим прискоренням, щоб заощадити паливо – через що двигун був недостатньо потужним, і це виявилося серйозною перешкодою на швидких трасах. Двигун допрацьовувався, але проблеми зі споживанням палива так і не були усунені. Третє місце Ріккардо Патрезе на Гран-прі Італії 1984 року стало останнім подіумом для команди, і Патрезе, і Едді Чівер часто не фінішували в перегонах протягом 1984 і 1985 років через нестачу палива. У Чівера закінчилося паливо за 5 кіл до кінця на домашньому для команди Гран-прі в Монці – недалеко від штаб-квартири Alfa Romeo в Мілані.

Alfa Romeo 185T зі спонсорством Benetton в 1985 році.

Автомобіль команди 1985 року, Alfa Romeo 185T, виявився настільки неконкурентоспроможним, що болід 1984 року 184T був знову взятий на озброєння в середині сезону. Після оновлення до специфікацій 1985 року болід, який тепер отримав назву 184 TB, був кращим за 185T, але результатів все ще не було. В інтерв’ю, яке він дав у 2000 році, Ріккардо Патрезе описав 185T як «найгіршу машину, яку я коли-небудь пілотував».

Alfa Romeo покинула Формулу-1 як конструктор після останніх перегонів сезону 1985 року в Австралії.

Комерційне партнерство з Sauber (2019–2023)

[ред. | ред. код]
Антоніо Джовінацці за кермом Alfa Romeo Racing C38 під час тестувань в Монтемело 2019 року.

У січні 2019 року в Sauber оголосили, що команда буде перейменована в Alfa Romeo Racing, але на відміну від BMW Sauber, власність, швейцарська гоночна ліцензія та структура управління залишаться незмінними.[17] Болідом Alfa Romeo в сезоні 2019 року став C38, продовживши стиль найменування попередніх болідів Sauber. C38 містив унікальні елементи аеродинамічного дизайну в порівнянні з його конкурентами та попередниками, особливо в передній частині автомобіля в результаті змін у регламенті для нового сезону.[18] Пілотами команди стали чемпіон світу 2007 року Кімі Ряйкконен та колишній резервний пілот Sauber Антоніо Джовінацці. Джовінацці лідирував на Гран-прі Сінгапуру протягом чотирьох кіл,[19] він став першим гонщиком Alfa Romeo, який лідирував в перегонах після того, як Андреа де Чезаріс зробив це на Гран-прі Бельгії 1983 року.[20] Найкращий результат року команда досягла на хаотичному Гран-прі Бразилії, де Ряйкконен та Джовінацці посіли 4-е та 5-е місце відповідно.[21][22] Alfa Romeo завершила рік з 57 очками на 8-му місці в Кубку конструкторів.[23]

Alfa Romeo розпочала сезон 2020 року із незмінним складом пілотів. У січні 2020 року команда оголосила, що підпише угоду про титульне спонсорство з польською нафтовою компанією PKN Orlen і що Роберт Кубіца приєднається як резервний пілот.[24] Сезон 2020 року Alfa Romeo знову завершила на 8-му місці, але цього разу набрала лише 8 очок.[25]

У липні 2021 року Alfa Romeo Racing продовжила свою співпрацю із Sauber, уклавши багаторічну угоду з щорічними оцінками.[26] Команда завершила сезон 2021 року на 9-му місці, набравши 13 очок. Після завершення сезону Ряйкконен завершив свою кар'єру в Формулі-1,[27] а Джовінацці залишив команду, щоб взяти участь у Формулі E.[28]

На сезон 2022 року Команда підписала контракт з колишнім гонщиком Mercedes Вальттері Боттасом і пілотом Формули-2 Чжоу Гуаньюй.[29][30] Цього року команда продемонструвала свій найкращий результат з початку співпраці з Sauber, завершивши сезон на 6-му місці в Кубку конструкторів.[31]

У січні 2023 року Alfa Romeo оголосила про багаторічну спонсорську угоду з інтернет-казино Stake, згідно з якою команда була перейменована на Alfa Romeo F1 Team Stake, а на C43 з'явився великий логотип нового спонсора.[32][33] Команда також підписала угоду про партнерство з стримінговою платформою Kick, одним із інвесторів якої є співзасновник і власник Stake Едді Крейвен.[34] Команда змінювала назву та логотип на Alfa Romeo F1 Team Kick у країнах, де заборонено рекламувати азартні ігри та спортивні ставки.[35] На Гран-прі Бельгії 2023 року Alfa Romeo брала участь у перегонах з новою лівреєю зі спонсорством Kick.[36] Сезон 2023 року команда завершила на 9-му місці, набравши 16 очок.[37]

Наприкінці 2023 року Alfa Romeo покинула Формулу-1 та припинила співпрацю з командою Sauber,[38] яка збирається розпочати партнерство з Audi у 2026 році.[39]

Співпраця з іншими командами

[ред. | ред. код]

Scuderia Ferrari (2015–2018)

[ред. | ред. код]

Бренд Alfa Romeo розміщувався на болідах Scuderia Ferrari з 2015 сезону до 2018, починаючи з Ferrari SF15-T.[40]

Sauber F1 Team (2018)

[ред. | ред. код]
Шарль Леклер за кермом Sauber C37 команди Alfa Romeo Sauber під час Гран-прі Австрії 2018 року.

29 листопада 2017 року було оголошено, що Alfa Romeo стане титульним спонсором команди Sauber, починаючи з сезону 2018 року в «багаторічному технічному і комерційному партнерстві».[41] 2 грудня 2017 року відбулася пресконференція в музеї Альфа-Ромео в Арезі (Мілан), де було проілюстровано умови угоди між групою FCA та швейцарською командою Sauber, після чого відбулася церемонія презентації лівреї та складу пілотів, до якого увійшли Шарль Леклер і Маркус Ерікссон.[42] 1 лютого 2019 року було оголошено, що команда Sauber розпочне сезон 2019 як Alfa Romeo Racing, хоча структура власності та управління залишиться незмінною.[43]

26 серпня 2022 року було оголошено, що Alfa Romeo припинить свої зв’язки з командою Формули-1 Sauber наприкінці 2023 року, невдовзі після того, як Audi оголосила, що в 2026 році придбає Sauber.[44]

Результати виступів

[ред. | ред. код]
Докладніше: Результати виступів Alfa Romeo в Гран-прі

(Жирним виділено переможців в чемпіонаті)

Рік Назва Шасі Двигун Шини № Пілоти Очки Місце
1950 Італія Alfa Romeo S.p.A. 158 158 1.5 L8 s P Н/Д Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо
Італія Джузеппе Фаріна
Італія Луїджі Фаджолі
Велика Британія Редж Парнелл
Італія П'єро Таруффі
Італія Консальво Санезі 		Н/Д
1951 Італія Alfa Romeo S.p.A. 159 158 1.5 L8 s P Н/Д Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо
Італія Джузеппе Фаріна
Італія Луїджі Фаджолі
Італія Феліче Бонетто
Швейцарія Туло де Граффенрід
Італія Консальво Санезі
Німеччина Пауль Піч 		Н/Д
1952–1978: Alfa Romeo не виступала в якості конструктора
1979 Італія Autodelta 177
179 		115-12 3.0 F12
1260 3.0 V12 		G 35.
36. 		Італія Бруно Джакомеллі
Італія Вітторіо Брамбілла 		0 НК
1980 Італія Marlboro Team Alfa Romeo 179 1260 3.0 V12 G 22.
22.
22.
23. 		Франція Патрік Депайє
Італія Вітторіо Брамбілла
Італія Андреа де Чезаріс
Італія Бруно Джакомеллі 		4 11
1981 Італія Marlboro Team Alfa Romeo 179B
179C
179D 		1260 3.0 V12 M 22.
23. 		США Маріо Андретті
Італія Бруно Джакомеллі 		10 9
1982 Італія Marlboro Team Alfa Romeo 179D
182 		1260 3.0 V12 M 22.
23. 		Італія Андреа де Чезаріс
Італія Бруно Джакомеллі 		7 10
1983 Італія Marlboro Team Alfa Romeo 183T 890T 1.5 V8 t M 22.
23. 		Італія Андреа де Чезаріс
Італія Мауро Балді 		18 6
1984 Італія Benetton Team Alfa Romeo 184T 890T 1.5 V8 t G 22.
23. 		Італія Ріккардо Патрезе
США Едді Чівер 		11 8
1985 Італія Benetton Team Alfa Romeo 185T
184TB 		890T 1.5 V8 t G 22.
23. 		Італія Ріккардо Патрезе
США Едді Чівер 		0 НК
1986–2018: Alfa Romeo не виступала в якості конструктора
2019 Швейцарія Alfa Romeo Racing C38 Ferrari 064 1.6 V6 t P 7.
99. 		Фінляндія Кімі Ряйкконен
Італія Антоніо Джовінацці 		57 8
2020 Швейцарія Alfa Romeo Racing Orlen C39 Ferrari 065 1.6 V6 t P 7.
99. 		Фінляндія Кімі Ряйкконен
Італія Антоніо Джовінацці 		8 8
2021 Швейцарія Alfa Romeo Racing Orlen C41 Ferrari 065/6 1.6 V6 t P 7.
88.
99. 		Фінляндія Кімі Ряйкконен
Польща Роберт Кубіца
Італія Антоніо Джовінацці 		13 9
2022 Швейцарія Alfa Romeo F1 Team Orlen C42 Ferrari 066/7 1.6 V6 t P 24.
77. 		КНР Чжоу Гуаньюй
Фінляндія Вальттері Боттас 		55 6
2023 Швейцарія Alfa Romeo F1 Team Stake C43 Ferrari 066/10 1.6 V6 t P 24.
77. 		КНР Чжоу Гуаньюй
Фінляндія Вальттері Боттас 		16 9
Джерело:[45]

Чемпіони

[ред. | ред. код]


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 1924 - 1925 Alfa Romeo P2 - Images, Specifications and Information. Ultimatecarpage.com. Процитовано 25 лютого 2024.
  2. ↑ Alfa Romeo P2 e P3. www.targaflorio-1906-1977.it. Процитовано 25 лютого 2024.
  3. ↑ Fearnley, Paul (7 лютого 2019). The original Merc vs Alfa grand prix battle. Motor Sport Magazine (брит.). Процитовано 25 лютого 2024.
  4. ↑ Grand Prix Cars - Alfa Romeo P3. web.archive.org. 13 вересня 2007. Архів оригіналу за 13 вересня 2007. Процитовано 25 лютого 2024.
  5. ↑ This Alfa Romeo Is What Enzo Ferrari Raced Before Founding Ferrari. carscoops.com (англ.). 8 липня 2018. Процитовано 25 лютого 2024.
  6. ↑ Alfa Corse/Autodelta History. web.archive.org. 29 вересня 2007. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 25 лютого 2024.
  7. ↑ From the archive: The greatest Mercedes you've never heard of. www.autosport.com (англ.). 15 лютого 2021. Процитовано 25 лютого 2024.
  8. ↑ CARS (PART 1) ALFA ROMEO. web.archive.org. 19 квітня 2007. Архів оригіналу за 19 квітня 2007. Процитовано 25 лютого 2024.
  9. ↑ The Alfetta tech that beat Ferrari: Alfa Romeo 158/159. Motor Sport Magazine (брит.). 13 січня 2020. Процитовано 25 лютого 2024.
  10. ↑ The Alfa Romeo 158 was the original dominant force in F1 | GRR. www.goodwood.com. Процитовано 25 лютого 2024.
  11. ↑ 1938 - 1940 Alfa Romeo 158 'Alfetta' - Images, Specifications and Information. Ultimatecarpage.com. Процитовано 25 лютого 2024.
  12. ↑ а б в Grand Prix Cars - Alfa Romeo 158. web.archive.org. 7 квітня 2007. Архів оригіналу за 7 квітня 2007. Процитовано 25 лютого 2024.
  13. ↑ GP Tipo 158 Alfetta. www.museoalfaromeo.com. Процитовано 25 лютого 2024.
  14. ↑ TEAM GUIDE: Alfa Romeo's unique place in the F1 history books – and how they're set for 2023 | Formula 1®. www.formula1.com (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  15. ↑ The GP 159 “Alfetta”: The Last Dominator. www.fcaheritage.com (брит.). Процитовано 25 лютого 2024.
  16. ↑ а б Ferrari, Luca (22 лютого 2021). Alfa Romeo: la storia del 'Biscione' in F1. FormulaPassion.it (it-IT) . Процитовано 25 лютого 2024.
  17. ↑ "Mogelpackung" Alfa Romeo: Es bleibt ein Schweizer Team!. Motorsport-Total.com (нім.). Процитовано 29 травня 2022.
  18. ↑ Alfa Romeo C38: 2019 F1 car technical analysis. RaceFans (брит.). 26 лютого 2019. Процитовано 28 травня 2022.
  19. ↑ Giovinazzi penalised for going close to Singapore F1 rescue crane. www.autosport.com (англ.). 22 вересня 2019. Процитовано 25 лютого 2024.
  20. ↑ Sport, Sky (26 грудня 2019). Tutti i record del 2019 e quelli possibili nel Mondiale 2020. sport.sky.it (італ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  21. ↑ Brazilian Grand Prix 2019 race report and highlights: Verstappen heads Gasly in Brazil as Ferraris take each other out | Formula 1®. www.formula1.com (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  22. ↑ Brazil Facts and Stats: A race of highs for Honda | Formula 1®. www.formula1.com (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  23. ↑ 2019 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  24. ↑ Alfa Romeo F1 team rebranded as Kubica joins in reserve role. www.motorsport.com (англ.). Процитовано 28 травня 2022.
  25. ↑ 2020 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  26. ↑ Alfa Romeo extend deal with Sauber. BBC Sport (брит.). Процитовано 28 травня 2022.
  27. ↑ ‘My wife will be more emotional than me’ says Raikkonen ahead of his final F1 appearance | Formula 1. www.formula1.com (англ.). Процитовано 28 травня 2022.
  28. ↑ 'I don't think this will be my last F1 race' vows Giovinazzi ahead of final weekend with Alfa Romeo | Formula 1®. www.formula1.com (англ.). Процитовано 28 травня 2022.
  29. ↑ Valtteri Bottas to drive for Alfa Romeo F1 team in 2022. www.motorsport.com (англ.). Процитовано 28 травня 2022.
  30. ↑ Alfa Romeo announce Guanyu Zhou as Valtteri Bottas's team mate for 2022 | Formula 1®. www.formula1.com (англ.). Процитовано 28 травня 2022.
  31. ↑ Sixth seemed "best scenario" for Alfa Romeo after F1 shakedown struggles. www.autosport.com (англ.). 30 грудня 2022. Процитовано 25 лютого 2024.
  32. ↑ Record-breaking title partnership sees launch of Alfa Romeo F1 Team Stake for 2023 and beyond - Sauber Group. web.archive.org. 27 січня 2023. Архів оригіналу за 27 січня 2023. Процитовано 25 лютого 2024.
  33. ↑ Wood, Will (27 січня 2023). Crypto betting firm Stake join Alfa Romeo as former sponsor Orlen moves to AlphaTauri. RaceFans (брит.). Процитовано 25 лютого 2024.
  34. ↑ Liao, Shannon (7 грудня 2022). Top Twitch creator endorses platform connected to crypto gambling site. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 25 лютого 2024.
  35. ↑ Sponsorship Trouble Forces Alfa Romeo to Play the Sneaky Game in 2023 F1 Season. EssentiallySports. 2 лютого 2023. Процитовано 25 лютого 2024.
  36. ↑ Collantine, Keith (24 липня 2023). Alfa Romeo reveal "disruptive livery" for Belgian Grand Prix. RaceFans (брит.). Процитовано 25 лютого 2024.
  37. ↑ 2023 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  38. ↑ Alfa Romeo to end Sauber partnership at end of 2023 season | Formula 1®. www.formula1.com (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  39. ↑ Sauber to become Audi works F1 team from 2026 | Formula 1®. www.formula1.com (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  40. ↑ Alfa Romeo | Scuderia Ferrari. web.archive.org. 2 квітня 2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  41. ↑ Alfa Romeo Racing. Sauber Group (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 29 квітня 2019.
  42. ↑ Sauber confirm Leclerc & Ericsson, as Alfa Romeo livery revealed. www.formula1.com (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 29 квітня 2019.
  43. ↑ Formula 1: Sauber renamed Alfa Romeo Racing from start of 2019 season (брит.). 1 лютого 2019. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 29 квітня 2019.
  44. ↑ Alfa Romeo to end Sauber F1 ties at the end of 2023. www.autosport.com (англ.). 26 серпня 2022. Процитовано 25 лютого 2024.
  45. ↑ Alfa Romeo - Seasons • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 28 травня 2022.


Болід Формули-1 Це незавершена стаття про Формулу-1.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альфа_Ромео_(команда_Формули-1)&oldid=42156759